Закони тертя ковзання були встановлені Ш.-О. Кулоном у 1781 році.
Перший закон: при намаганні зсунути одне тіло по поверхні іншого в площині дотику тіл виникає сила тертя (або сила зчеплення) . Величина цієї сили:
(5.1)
де - гранична сила тертя.
Сила тертя направлена в бік, протилежний тому, куди діючі сили намагаються зсунути тіло.
Другий закон: величина граничної сили тертя дорівнює добутку статичного коефіцієнта тертя і нормального тиску (нормальної реакції) :
(5.2)
Статичний коефіцієнт тертя - число безрозмірне. Він визначається дослідним шляхом та залежить від матеріалу тіл і стану поверхонь.
Третій закон: величина граничної сили тертя в широких межах не залежить від площі дотику.
Тертя між тілами, поверхні яких не змащені, називається сухим тертям. Сила сухого тертя за законом Амонтона дорівнює:
(5.3)
де f - коефіцієнт тертя ковзання; звичайно f < f 0.
Більш точним є закон тертя Дерюгіна:
(5.4)
де – істинний (дійсний) коефіцієнт тертя; – коефіцієнт, який враховує додатковий тиск, причиною якого є сили молекулярного притягання; S – загальна площа безпосереднього контакту тіл.
|
|