Контроль за додержанням законодавства про зайнятість і відповідальність за його порушення

Опорні поняття теми: Поняття зайнятості населення і напрям державної політики у цій сфері. Правова організація працевлаштування. Працевлаштування окремих категорій громадян: вивільнених працівників; неповнолітніх; жінок, які мають дітей; звільнених у запас зі Збройних Сил; інвалідів; осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Правовий статус безробітного. Допомоги, гарантії, компенсації. які надаються безробітним. Система органів з працевлаштування. Державна служба зайнятості, її функції.

Методичні рекомендації:

Під час самостійної роботи студент, курсант, слухач повинен ознайомитися з рекомендованою літературою та нормативним матеріалом. При вивченні цієї теми необхідно звернути увагу на наступне: Зайнятість – це не заборонена законом діяльність громадян у різних сферах життєдіяльності, яка, як правило, приносить їм доход.

Основною формою зайнятості є праця. Трудова діяльність може відбуватися в самостійній формі, у формі найманої праці і у змішаній формі, коли людина зайнята частково як найманий працівник у сфері праці найманої, а частково – самостійної.

До самостійних форм зайнятості належить: а) зайнятість фізичних осіб підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи. Цю діяльність індивідуальний підприємець здійснює на базі приватної власності, що належить йому; б) зайнятість фізичних осіб як фундаторів і учасників юридичних осіб, яким засоби виробництва й інше майно належить на праві приватної власності.

Трудова діяльність може здійснюватися на державних підприємствах, в установах та організаціях, у сільськогосподарських та інших кооперативних підприємствах, в акціонерних і спільних підприємствах, у домашньому й особистому підсобному господарстві, в рамках індивідуальної трудової діяльності.

У рамках кожного виду зайнятості праця людей організовується за допомогою різних організаційно-правових форм.

Конституція України не формулює право на зайнятість, але в ній зафіксована свобода праці, право на підприємницьку діяльність, право на освіту і т.д. Закон України “Про зайнятість населення” у статті 3 закріплює право на зайнятість, але не містить саме визначення цього поняття. Розділ I Закону містить статті про право особи на вибір місця, виду діяльності та роду занять (ст. 6), про право особи на професійну орієнтацію (ст. 7), про право особи на професійне навчання (ст. 8), про право особи на соціальний захист у разі настання безробіття (ст. 9), про право особи на трудову діяльність за кордоном (ст. 10), про право особи на захист від проявів дискримінації у сфері зайнятості населення (ст. 11), про право особи на доступ до інформації у сфері зайнятості населення (ст.12), про право особи на захист прав у сфері зайнятості населення (ст. 13), тобто дається перелік складових елементів змісту права на зайнятість.

Це означає, що право на зайнятість виступає як у формі права на сприяння з боку держави в одержанні роботи чи необхідної професійної підготовки для цього, так і у формі права на таке сприяння з обов’язком прийняття на роботу чи навчання (забезпечення формою зайнятості).

Право на зайнятість являє собою закріплене в законодавстві суб’єктивне комплексне право всіх громадян, які досягли певного віку, на державне сприяння в одержанні роботи (забезпеченні формою зайнятості) згідно із здібностями, спеціальністю (кваліфікацією) і з урахуванням суспільних потреб або необхідної професійної підготовки для цього, включаючи право на працевлаштування, профорієнтацію, професіональну консультацію тощо.

Завдання для самостійної роботи:

1. Які види зайнятості Ви знаєте?

2. Назвіть причини росту безробіття?

3. Який порядок набуття правового статусу безробітного?

4. Які особливості працевлаштування неконкурентоспроможних громадян на ринку праці?