Нормативно-правове забезпечення облікових процесів

Тема 2. Нормативно-правове забезпечення облікових процесів та облікова політика підприємства

План

1. Нормативно-правове забезпечення облікових процесів

2. Облікова політика підприємства

Нормативно-правове забезпечення облікових процесів

Загальнонаціональний рівень облікової політики - це встановлення загальних принципів функціонування фінансового обліку в межах країни через розробку правил, норм та стандартів. Він включає законодавчий, нормативний, методичний та організаційно-розпорядчий рівень на підприємстві.

Згідно з рисунком 1, перший рівень регулювання обліку в Україні - законодавчий - включає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні й має п'ять розділів. З появою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" [2] підприємства отримали свободу вибору щодо організації й ведення обліку, а саме для забезпечення ведення обліку підприємство самостійно вибирає форму організації обліку, визначає облікову політику підприємства.

Другий рівень - нормативний. До цього рівня можна віднести національні П(С)БО, План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств (організацій) та Інструкцію щодо його застосування. Документи цього рівня визначають загальні принципи й правила ведення фінансового обліку та формування повної, достовірної та неупередженої інформації про фінансово-майновий стан підприємства у фінансовій звітності.

Третій рівень регулювання обліку - методичний. Документи цього рівня розробляють міністерства й відомства в межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей на базі національних П(С)БО. Вони мають рекомендаційний, а не обов'язковий характер і не повинні вступати в протиріччя із Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією щодо його застосування тощо. До цього рівня можна віднести лист Міністерства фінансів України "Про облікову політику" від 21.12.2005 р. № 3183400081085/27793 [6], у якому відображені загальні положення й неповний перелік елементів облікової політики.

Необхідно виділити також четвертий рівень - організаційно-розпорядчий. Документи цього рівня формуються безпосередньо на підприємстві його економічними службами (бухгалтерією, фінансовим або планово-економічним відділами).

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" [2] підприємство самостійно розробляє систему й форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; форми первинних документів, облікових регістрів і звітності для фінансового та управлінського обліку, правила документообігу й технологію обробки облікової інформації, порядок та правила внутрішнього контролю за господарськими операціями; посадові інструкції для облікових працівників та інші.

Загальнонаціональний рівень облікової політики спрямований на зменшення відмінностей у способах відображення, оцінках, методах подання фінан-сової інформації суб'єктів господарювання.

Таким чином, вивчення стану нормативно-правового забезпечення щодо формування облікової політики свідчить про те, що в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" та П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" [5] розкрито лише деякі положення щодо облікової політики, а саме: подано визначення облікової політики; передбачено самостійність визначення облікової політики підприємством; визначено порядок розкриття та внесення змін в обліковій політиці.