Класифікація систем за Б. А. Гладких

Категоріальні характеристики	Компоненти системи
Властивості	Елементи	Відносини
Моно	***	***	***
Полі	***	***	***
Статичні	***	***	***
Динамічні (що функціонують)	***	***	***
Динамічні (що розвиваються)	***	***	***
Детерміністські	***	***	***
Випадкові	***	***	***
Прості	***	***	***
Складні	***	***	***

У класифікації В. Г. Афанасьєва чотири класи систем:

системи, що існують в об'єктивній дійсності, неживій і живій природі, суспільстві;

§ системи концептуальні, ідеальні, які іноді називають абстрактними;

§ штучні, які створені людиною;

§ змішані, в які входять системи та елементи попередніх систем.

А. Н. Авер'янов виділяє системи цілісні і сумативні, органічні і неорганічні, динамічні і статичні, відкриті і закриті, самоорганізовані і неорганізовані, керовані і некеровані.

Л. А. Петрушенко виділяє: за походженням – природні і штучні, за змістом – матеріальні та ідеальні, стосовно причинно-наслідкового зв'язку – детерміновані та ймовірнісні, відносно навколишнього середовища – відкриті і закриті.

Однією з поширених є класифікація С. А. Саркісяна зі співавторами, в якій всі системи діляться на абстрактні і матеріальні з наступним поділом їх на прості різновиди. Істотний недолік даної класифікації полягає в тому, що з неї випадають цілі класи систем (біологічні, фізіологічні, соціальні), тобто вона не охоплює матеріальні системи.

Розгорнуту типологію систем дають В. В. Дружинін і Д. С. Конторов. Вони розбивають їх спочатку на класи за природою на технічні, кібернетичні, біологічні, суспільні та інтелектуальні, а потім – на підкласи. При цьому системи розпадаються: технічні – на прості і складні, рівноважні і нерівноважні; кібернетичні – на програмні, адаптивні і активні, біологічні – на передбіологічні, найпростіші, колонії спеціалізованих організмів, колонії централізованих, колонії вищих; суспільні – на індивідууми, проста група, керована група, спільнота, суспільство, велике суспільство, людське суспільство, надсуспільство; інтелектуальні – на конкретні і абстрактні.

Ю. І. Черняк виділяє великі (які не можна спостерігати одному спостерігачу), складні (не можна скомпонувати із декількох підсистем), динамічні (постійно змінюються), кібернетичні (відображають процеси управління) і цілеспрямовані (володіють цілеспрямованістю) системи.

М. Д. Лесечко, намагаючись узагальнити наявні класифікації систем, виділяє: за походженням – природні, штучні і змішані системи; за описом змінних на системи – з якісними змінними, з кількісними змінними і системи зі змішаними змінними; за типами операторів на системи – "чорні ящики", непараметричні, параметричні системи і "білі ящики"; за способом управління – керовані, некеровані і системи з комбінованим управлінням.

Аналіз класифікацій показує, що багато з них відрізняються еклектичністю, неістотністю і неповнотою.

Загалом системи характеризуються і відрізняються одна від одної різними ознаками і параметрами.

1. Ступінь взаємодії системи і зовнішнього середовища:

Ø ізольовані (штучні)

Ø закриті (годинник);

Ø відкриті (фірма);

2. Розмір системи:

Ø малі (до 30 компонентів);

Ø середні (від 31 до 300);

Ø складні (від 301);

3. Види систем:

Ø біологічні (живі організми);

Ø технічні (вироби);

Ø соціально-економічні (організація, місто);

4. Ступінь свободи системи по відношенню до зовнішнього оточення:

Ø відносно самостійні, юридично і фізично незалежні системи;

Ø несамостійні системи (підсистеми) – працівник відділу.

5. Рівень спеціалізації системи:

Ø комплексні;

Ø спеціалізовані (банк);

6. Тривалість функціонування системи:

Ø системи короткотривалої дії (життя);

Ø дискретні;

Ø довготривалі (безмежного існування);

7. Спосіб опису:

Ø детерміновані (функціональні);

Ø статистичні (імовірності);

Ø нечіткі (опальні);

8. Тип використання в субстанції системи:

Ø Фізичні (речові субстанції);

Ø Абстрактні (логічну, математичну не речові субстанції).

В основу будь-якої класифікації повинна бути покладена певна концепція, що пояснює явище, що класифікується. Використовуючи системний підхід, будь-яка система характеризується наступними аспектами: субстанцією (суттєва властивість предмету як цілісності, основа і центр усіх його вимірів, активна причина і джерело функціонування), будовою (наявність елементів, зв’язків і організації), функціонуванням (процес реалізації системою власних функцій) і розвитком (процес якісних змін в системі) – рис. 3.2.

Кожна із наведених складових може бути описана певною сукупністю характерних параметрів.

СУБСТАНЦІЯ – природа, спосіб існування системи, характер детермінації, походження системи, масштаби.

БУДОВА – кількість елементів, ступінь відкритості, характер взаємодії елементів, ступінь організованості, ступінь складності системи, тип структури, наявність інформації про будову системи.

ФУНКЦІОНУВАННЯ – характер відтворення, кількість функцій, характер розташування, рівновага, ціль, ефективність, результат.

Рис. 3.2. Чотири аспекти, якими характеризується кожна система

РОЗВИТОК – спроможність пристосовуватися, спроможність до руху (швидкість), вектор розвитку, спроможність самовідновлення, етапи розвитку, траєкторія розвитку.