Сутність внутрішньогосподарського контролю, його види

Тема 4. Бухгалтерський контроль і юридична відповідальність на підприємстві

План

1. Сутність внутрішньогосподарського контролю, його види

2. Мета і завдання внутрішньогосподарського контролю

3. Суб’єкти ВГК

4. Юридична відповідальність на підприємстві

Сутність внутрішньогосподарського контролю, його види

Внутрішній контроль займає важливе місце в управлінні фінансового-господарською діяльністю на підприємстві і він повинен здійснюватися за всіма його структурними підрозділами.

У системі управління внутрішньогосподарський контроль є не надзвичайним заходом, а невід'ємною частиною управління, тому що не можна здійснювати управління без систематичного контролю за матеріальними цінностями і грошовими коштами, їх раціональним використанням, операціями і процесами, які пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції та сировини.

Досліджуючи сутність внутрішньогосподарського контролю, можна зробити висновок, що більшість вчених розглядають його як систему спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об’єкта управління прийнятим управлінським рішенням, встановлення результатів управлінського впливу на керований об’єкт, виявляючи відхилення, допущенні в процесі виконання цих рішень.

У зарубіжній економічній літературі структура внутрішньогосподарського контролю трактується як система, що складається з трьох елементів:

1) контрольна сфера;

2) система бухгалтерського обліку;

3) процедури контролю.

Внутрішньогосподарський контроль необхідний підприємствам, насамперед, для управління ефективністю роботи його підрозділів. Він повинен вирішити на підприємстві ряд основних задач:

- забезпечення надійності і достовірності інформації;

- захист активів і власності;

- ефективність використання ресурсів підприємства;

- допомогти менеджерам в досягненні цілей і задач підприємства.

Внутрішньогосподарський контроль класифікується за різними ознаками. Залежно від суб’єктів розрізняють наступні види контролю:

• здійснюваний аудиторськими фірмами;

• здійснюваний ревізійними комісіями кооперативів та господарських товариств;

• керівниками, фахівцями й іншими посадовими особами підприємства і його структурних підрозділів у межах їх повноважень;

• внутрігосподарськими колективами контролю, профспілковими, та іншими громадськими організаціями й окремими працівниками підприємств.

За часом проведення розрізняють три види внутрішньогосподарського контролю: попередній, поточний (оперативний) і наступний (табл. 1)

Попередній контроль здійснюється повсякденно до здійснення господарських операцій у процесі складання планів і бюджетів, висновку різних договорів і оформлення розпорядницьких документів (касових ордерів, наказів, накладних і ін.). Ціль такого контролю - попередження порушень і зловживань при витрачанні природних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Важливу роль у попередньому контролі грають посадові особи. Так, наприклад, головний бухгалтер до підписання документів на нарахування заробітної плати працівникам тваринництва перевіряє вірогідність зафіксованих у них даних про обсяг отриманої продукції, за який нараховується оплата, і правильність застосованих розцінок. Візуючи той або інший документ (договір, трудова угода, проект наказу), вона тим самим підтверджує його законність і доцільність.

Поточний контроль також здійснюється повсякденно паралельно з ходом виробництва на основі даних оперативного і бухгалтерського обліку. Ціль його - здійснювати систематичне спостереження за виконанням планів, виробничих завдань і дотриманням ліміту витрат. Поточний контроль дає можливість вчасно виявляти негативні відхилення у виконанні планів, аналізувати їх причини і вживати заходи до усунення недоліків, недопущенню їх надалі.

Ефективність поточного контролю полягає в його можливості забезпечувати оперативне втручання в контрольовані операції і процеси з метою швидкого усунення допущених недоліків і закріплення досягнутих успіхів [2, с.102].

Наступний контроль у поєднанні з аналізом господарської діяльності представляє найбільш повний вид контролю. Він здійснюється після здійснення господарських операцій на підставі даних, зафіксованих у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку. Метою такого контролю є встановлення правильності і законності господарських операцій, виконаних за контрольований період, виявлення недоліків у роботі, порушень і зловживань, якщо вони мали місце. Наступний контроль сприяє вишукуванню і мобілізації невикористаних резервів для подальшого поліпшення усіх виробничих і економічних показників. Наступний контроль здійснюється шляхом проведення внутрішньогосподарських ревізій і перевірок і спрямований на більш глибоке вивчення господарської діяльності структурних підрозділів, виявлення невикористаних господарських резервів. Його особливість полягає в тому, що він спрямований насамперед на виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, а також установлення фактів нестач, розтрат і розкрадань, недоліків, порушень і зловживань у господарюванні. Необхідна розробка рекомендацій для більш конкретного визначення кола посадових осіб, на яких може бути покладений наступний контроль.

Усі види контролю взаємозалежні, а їх здійснення є обов’язковою умовою ефективного управління підприємством.

За формою здійснення внутрішньогосподарський контроль поділяють на ревізії, перевірки, самоконтроль, рейди й огляди.

Ревізія виробничої і фінансово-господарської діяльності це документальна і фактична перевірка законності й економічної доцільності виконаних господарських операцій, виявлення розкрадань і зловживань, встановлення правильності організації обліку і вірогідності звітності. Проведення ревізій сприяє дотриманню режиму економії і ефективності виробництва.

У ході ревізії виробничо-фінансова діяльність підприємства, його підрозділів і служб вивчається на основі документів і документальних записів. Ревізії, як правило, проводять ревізійні комісії в кооперативах і господарських товариствах, а також представники аудиторських фірм. Проведення ревізій передбачене законодавством, яким визначені загальний характер, періодичність і терміни виконання, границі поширення, наявність спеціальних контролюючих органів (ревізійних комісій у кооперативах і господарських товариствах) і посадових осіб (ревізорів в окремих великих підприємствах), їхні права й обов’язки, сукупність обов’язкових прийомів, організаційний початок і завершення й інші вимоги.

Перевірка - форма контролю, спрямована на вивчення однієї або декількох сторін виробничо-фінансової діяльності підприємств або їх підрозділів. Перевірки можуть бути плановими і позаплановими. За обсягом вивчення матеріалу перевірка на відміну від ревізії не обмежена конкретними вимогами. Так, наприклад, перевіряється правильність нарахування заробітку і преміальних доплат наприкінці року, наявність і якість насіннєвого матеріалу і т.д.

Сутність самоконтролю полягає в тому, що кожен працівник, яку б посаду він не займав і на якій би ділянці не працював, систематично зіставляючи результати своєї праці (по кількості, якості і термінам виконання) з передбаченими посадовими обов’язками або конкретним завданням, не тільки підвищує ефективність виробничого процесу, але має і велике виховне значення. Самоконтроль одержує широкий розвиток в умовах внутрішньогосподарських орендних і кооперованих відносин. Орендарі і кооператори, одержуючи повну господарську і фінансову самостійність, здійснюючи самоврядування, беруть на себе і багато функцій внутрішньогосподарського контролю, здійснювані раніше керівництвом, головним бухгалтером, головним економістом, фахівцями й іншими суб’єктами контролю. Це насамперед функції контролю використання ресурсів, дотримання технології виробництва і т.д.