Основні принципи відбору підприємств - аналогів

Порівняльний підхід до оцінки бізнесу заснований на використанні двох типів інформації: ринкова (цінова) інформація; фінансова інформація.

Ринкова інформація є даними про фактичні ціни купівлі-продажу акцій, аналогічних з акціями оцінюваної компанії. Якість і доступність інформації залежать від рівня розвитку фондового ринку. Формування вітчизняного фондового ринку не завершено, проте цілий ряд агентств, які публікують щоденні дані про стан фінансових ринків, пропозиції на покупку/продаж цінних паперів, дослідження активності ринків акцій найбільших підприємств.

Фінансова інформація звичайно представлена бухгалтерською і фінансовою звітністю, а також додатковими відомостями, що дозволяють визначити схожість компаній і провести необхідні коригування, що забезпечують необхідне порівняння. Фінансова інформація повинна бути представлена звітністю за останній звітний рік і попередній період. Ретроінформація збирається звичайно за 5 років. Фінансова інформація може бути отримана оцінювачем як по публікаціях в періодичному друку, так і на підставі письмового запиту або безпосередньо на підприємстві в ході співбесіди. Склад цієї інформації залежить від конкретного об’єкту оцінки, стратегії і методології оцінювача, а також стадії відбору аналогів.

Процес оцінки підприємства методами компанії-аналога і операцій включає наступні основні етапи:

I етап. Збір необхідної інформації

II етап. Зіставлення списку аналогічних підприємств.

III етап. Фінансовий аналіз.

IV етап. Розрахунок оцінних мультиплікаторів.

V етап. Вибір величини мультиплікатора.

VI етап. Визначення підсумкової величини вартості.

VII етап. Внесення підсумкових коректувань.

Процес відбору порівняльних компаній здійснюється в 3 етапи.

На першому етапі визначається так званий круг “підозрюваних”. В нього входить максимально можливе число підприємств, схожих з оцінюваним. Пошук таких компаній починається з визначення основних конкурентів, перегляду списку компаній, що злилися і набутих, за останній рік. Можливе використання електронних баз, проте така інформація потребує додаткових відомостей, оскільки вона не буває достатньо повної. Критерії порівняння достатньо умовні і звичайно обмежуються схожістю галузі, вироблюваної продукції, її асортименту і обсягів виробництва.

На другому етапі складається список “кандидатів”. Оскільки аналітику потрібна додаткова інформація зверх офіційної звітності, він повинен повизбирувати її безпосередньо на підприємствах. Тому первинний список може скоротитися через відмову деяких фірм в представленні необхідних відомостей, а також через погану якість, невірогідність наданої інформації. Критерії оцінки повинні відповідати найважливішим характеристикам фірм. Якщо аналог відповідає всім критеріям, то він може використовуватися на подальших етапах оцінки. Прийняття рішень про критерії порівняння лежить на оцінювачу.

На третьому етапі складається остаточний список аналогів, що дозволяє аналітику визначити вартість оцінюваної фірми. Включення підприємств в цей список засновано на ретельному аналізі додатково отриманої інформації. На цьому етапі аналітик посилює критерії порівняння і оцінює такі фактори як рівень диверсифікації виробництва, положення на ринку, характер конкуренції і тощо.

Склад критеріїв зіставлення визначається умовами оцінки. Розглянемо основні критерії відбору.

Галузева приналежність – список потенційно порівняння компаній завжди належить одній галузі, проте не всі підприємства, що входять в галузь або пропонуючи свої товари на одному ринку, порівняння. Оцінювач повинен враховувати наступні додаткові фактори: рівень диверсифікації виробництва; характер взаємозамінності вироблюваних продуктів; залежність від одних і тих же економічних факторів; стадія економічного розвитку оцінюваної компанії і аналогів.

Розмір є найважливішим критерієм, оцінюваним аналітиком при складанні остаточного списку аналогів. Порівняльні оцінки розміру компанії включають такі параметри, як обсяг реалізованої продукції і послуг, обсяг доходу, число філіалів і т. і.

Оцінювач повинен передусім враховувати фактори, що забезпечують величину доходу: географічну диверсифікацію; кількісні знижки; цінові відмінності по схожих товарах.

Перспективи зростання – оцінювач повинен визначити фазу економічного розвитку підприємства, оскільки вона визначає розподіл чистого доходу на дивідендні виплати і витрати, пов’язані з розвитком підприємства. Оцінюючи перспективи зростання компанії, аналітик розглядає ступінь впливу трьох основних факторів: загального рівня інфляції, перспектив зростання галузі в цілому і індивідуальних можливостей розвитку конкретної фірми в рамках галузі. Іншим істотним фактором можливого зростання є динаміка частки підприємства на ринку. Експерт повинен уважно вивчити конкурентні переваги і недоліки оцінюваної компанії в порівнянні з аналогами.