Нагромадження в аграрному виробництві і його джерела

Нагромадження в аграрному виробництві - це економічний процес збільшення кількості і поліпшення якості засобів вироб­ництва, а також розвитку невиробничої сфери.

Необхідною умо­вою і матеріальною основою нагромадження в сільськогосподар­ських підприємствах є використання для розширення виробництва частини чистого доходу, який утворює фонд нагромадження. Він формується у натуральній і вартісній формах. Частина засобів виробництва (насіння, корми, худоба та ін.) відтворюється в господарстві в натуральній формі і використовується для збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. Фонд нагромадження у цій частині не набуває грошової форми і утворюється за рахунок чистого доходу підприємства.

Основна частина фонду нагромадження формується з прибутку підприємства. Отже, прибуток є основним джерелом нагромаджен­ня. Розмір нагромадження в сільськогосподарських підприємствах визначається масою одержаного прибутку, а також пропорціями його розподілу між фондами споживання і нагромадження.

Маса прибутку аграрного підприємства залежить від кількості, якості і структури реалізованої продукції, рівня цін реалізації та обсягу витрат на виробництво. Тому збільшення виробництва ви­сокоякісної продукції, підвищення рівня її товарності і зниження собівартості є основними шляхами зростання розміру прибутку і фонду нагромадження в аграрних підприємствах.

Важливим джерелом нагромадження в аграрному виробництві є диференціальна земельна рента, матеріальною основою якої є додатковий чистий дохід. Він утворюється при використанні кращих за родючістю і розташуванням земель або в результаті інтенсифікації аграрного виробництва.

Сільськогосподарські підприємства використовують земельні угіддя різної якості, тому господарства, що мають відносно кра­щі за родючістю землі і більш зручно розташовані, одержують до­датковий чистий дохід, або диференціальну ренту І. Одержаний у кращих умовах додатковий чистий дохід не потребує додаткових матеріальних і трудових затрат, тобто він не є результатом госпо­дарської діяльності цього підприємства і через ціновий механізм вилучається в розпорядження держави. Диференціальна рента І надходить у державний централізований дохід і використовуєть­ся в інтересах всього суспільства, включаючи збільшення вироб­ництва в сільському господарстві.

Додатковий чистий дохід у вигляді диференціальної ренти II утворюється в результаті додаткових вкладень в процесі інтенсифі­кації аграрного виробництва. Додатковий чистий до­хід, одержаний внаслідок вищого рівня інтенсивності виробництва і ефективності додаткових витрат, майже повністю залишається в господарстві і є джерелом нагромадження та важливим фактором розширеного відтворення.

У формуванні фонду нагромадження значна роль належить кредиту, а також коштам, що централізовано виділяються з держав­ного бюджету для розвитку аграрного виробництва.

Нагромадження в сільськогосподарських підприємствах зале­жать також від можливостей ефективного використання коштів, виділених на придбання техніки, обладнання, матеріалів, міне­ральних добрив, пального та інших засобів виробництва. При цьо­му темпи реального нагромадження залежать від рівня цін на за­соби виробництва, досягнень сільськогосподарської науки, випус­ку більш надійної і високопродуктивної техніки та можливостей впровадження інтенсивних технологій.

Темпи розширеного відтворення в аграрному виробництві за­лежать як від абсолютних, так і відносних розмірів нагромадження. Для характеристики можливостей і темпів розширеного від­творення використовують такі показники: норма нагромадження, норма розширеного відтворення капіталу, норма прибутку, рівень рентабельності аграрного виробництва.

Норма нагромадження в сільськогосподарському підприємстві визначається з відношення фонду нагромадження до чистого до­ходу і виражається у відсотках. У сільському господарстві норма нагромадження відображує одну з найважливіших пропорцій роз­ширеного відтворення. Динаміка і розміри цього показника харак­теризують можливості та визначають темпи розширеного відтво­рення в сільськогосподарських підприємствах. Співвідношення фондів нагромадження і споживання у вартості чистої продукції господарств називається нормою пропорційності.

Норма розширеного відтворення капіталу визначається з від­ношення фонду нагромадження до середньорічної вартості основ­ного і оборотного капіталу і виражається у відсотках. Цей показ­ник характеризує відносну частку нагромаджень господарств у продуктивному капіталі і можливості їхнього розширеного від­творення.

Для створення нагромаджень сільськогосподарські підприємства повинні досягти відповідного рівня рентабельності, який за­безпечував би розширене відтворення на основі самофінансування. Рівень рентабельності і норма прибутку характеризують досягнутий рівень економічної ефективності виробництва, який є основою розширеного відтворення.

Проблема прискорення темпів розширеного відтворення в аграрному виробництві нині особливо актуальна. Забезпечення ста­більного продовольчого постачання населення країни вимагає створення передумов для збільшення виробництва сільськогоспо­дарської продукції і підвищення ефективності господарювання. Це найбільш повно відповідає вимогам гармонійного поєднання інтересів окремих працівників, трудових колективів і суспільства в цілому.

Перелік питань для самостійної роботи і аудиторного контролю

1. Суть, форми і види розширеного відтворення в аграрному виробництві?

2. В чому полягають особливості розширеного відтворення в сільському госпо­дарстві?

3. Якими показниками визначається розширене відтворення в аграрному виробництві?

4. Які показники характеризують інтенсивну форму розширеного відтворення в рослинництві?

5. Які показники характеризують екстенсивну та інтенсивну фор­му розширеного відтворення в тваринництві?

6. Охарактеризуйте складові валової продукції аграрного підприємства

7. Які умови простого і розширеного відтворення в сільському господарстві?

8. Які джерела розширеного відтворення і нагромадження в с.-г. підприємствах?

9. У чому суть нагромадження в сільському господарстві?

10. Які показники характеризують можливості і темпи розширено­го відтворення?