Підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин із соціального забезпечення

Наявність у сторін суб’єктивних прав та юридичних обов’язків ще не породжує правовідносини, так як ці права та обов’язки, по суті, залишаються на папері. Щоб їх «оживити» необхідне настання специфічних умов (підстав), що передбачені нормами права для кожного конкретного правовідношеня окремо[15].

Підставами, з якими пов’язується виникнення, зміна і припинення правовідносин є юридичні факти.

Юридичні факти в праві соціального забезпечення – це конкретні обставини реальної дійсності, з наявністю або відсутністю яких норми права пов’язують можливість виникнення, зміну і припинення правовідносин із соціального забезпечення.

Юридичний факт поєднує 2-ва нерозривно пов’язаних моменти: (а) явище дійсності – подію чи дії (матеріальну основу), що породжує в силу приписів норм права (б) юридичні наслідки (правова основа). Юридичні факти з точки зору їх матеріальної основи – це факти реальної дійсності, які мали місце в минулому або існують на момент розгляду. Інакше кажучи, це факти, що об’єктивно, незалежно від нашої свідомості існують (існували) в реальному світі. Фактичні обставини, що в подальшому набувають юридичного значення, можуть відбиватися в наявності чи відсутності певних фактів матеріального світу. Тому юридичне значення мають не тільки факти існування певних обставин, а й факти відсутності окремих явищ і подій. Головне – щоб ці факти стосувалися інтересів особи, суспільства чи держави.

Основне завдання, роль юридичних фактів у правовому регулюванні – забезпечення виникнення, зміни і припинення правових відносин. Юридичний факт може бути правовиникаючим, правозмінюючим, правоприпиняючим. Усі юридичні факти мають правові наслідки. Юридичні факти забезпечують перехід від загальної моделі прав та обов’язків до конкретної. У цьому й полягає головне завдання, основна функція юридичних фактів у механізмі правового регулювання. Забезпечуючи надійне виникнення, зміну і припинення правових відносин, юридичні факти сприяють тим самим стабільному й надійному функціонуванню всієї системи правового регулювання. Крім зазначених видів юридичних фактів також виділяють правопризупиняючі та правовідновлюючі факти[16]. Йдеться про призупинення виплати пенсії за спеціальним законодавством окремим категоріям пенсіонерів (науковим та науково-педагогічним працівникам), якщо вони продовжують працювати після досягнення пенсійного віку, у такому разі вони отримують не спеціальну, а загальну пенсію (правопризупиняючий факт). У випадку припинення трудових відносин, цій категорії пенсіонерів відновлюється виплата спеціальних пенсій (правовідновлювальний факт), які, як правило, більшого розміну ніж ті, що виплачуються за загальним законодавством.

Як вірно зазначає М.О. Тузов[17], під впливом появи чи реалізації юридичних фактів у суб’єктів виникає не правовідношення в цілому, а лишень їх взаємопов’язані суб’єктивні права і юридичні обов’язки, тобто цільовий суб’єктно-правовий зв'язок учасників правовідносин.

За вольовою ознакою юридичні факти поділяються на юридичні дії і юридичні події. Юридичні дії – це вчинки людини, акти державних органів, пов’язані з волевиявленням суб’єктів правовідносин (звернення із заявою до органу спеціальної компетенції). Юридичні події – це явища природу, виникнення і розвиток яких не залежить від волі і свідомості людини (пенсійний вік, народження, смерть). За ставленням до права юридичні дії класифікують на правомірні та протиправні [18]. Правомірні дії – відповідають приписам юридичних норм (сплата соціально-страхових внесків). Протиправні дії – суперечать правовим приписам, завдають шкоди інтересам суспільства і держави (подання неправдивих відомостей до органів спеціальної компетенції для отримання соціального забезпечення).

За змістом юридичні факти можуть бути класифіковані на три групи [19].

У першу групу входять факти, що створюють підґрунтя для виникнення конкретних правовідносин із соціального забезпечення. Сюди належать (а) наявність норм права, що регулюють відповідні суспільні відносини і (б) наявність правоздатних заявника й органу, до компетенції якого входить вирішення даного питання.

До другої групи відносять факти, що становлять предмет доказування, а також загальновідомі, презумпційні та преюдиційні факти. Вони повинні підтвердити наявність чи відсутність у суб’єктів правовідносин відповідних прав та обов’язків.

До третьої групи можна віднести факти, спрямовані на реалізацію суб’єктивних прав та інтересів громадян, повноважень державних органів і службових осіб, а саме: (а) волевиявлення заявника, тобто звернення із заявою до компетентного органу і (б) прийняття компетентним органом рішення по справі.

Поділяють також юридичні факти на прості та складні. Прості юридичні факти – не потребують окремої правової процедури встановлення та залучення додаткових суб’єктів (встановлення пенсійного віку). Складні юридичні факти – мають регламентовану процедуру встановлення із залученням додаткових суб’єктів, які формально підтверджують або спростовують наявність факту (встановлення інвалідності, утриманства).

Правовідносини у праві соціального забезпечення є складними і носять комплексний характер і одного юридичного факту для реалізації особою свого права на соціальне забезпечення не достатньо. Йдеться про те, що особа може реалізувати право на соціальне забезпечення за наявності не просто юридичного факту, а юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів необхідних для виникнення, зміни або припинення правовідносин з соціального забезпечення.

Основою соціально-забепечувальних правовідносин є соціальний ризик – головний юридичний факт, за наявності якого вони виникають.

Соціальний ризик можна охарактеризувати як визнані державою обставини(у), за настання яких у особи виникає право на соціальне забезпечення. Іншими словами соціальний ризик одночасно є основним юридичним фактом, який стимулює виникнення соціально-забезпечувальних відносин. Кожному виду соціального забезпечення притаманний власний соціальний ризик, який також є юридичним фактом.

О.Є. Мачульська визначає соціальний ризик як певні події, які виникають через втрату заробітку чи іншого трудового доходу, зниження рівня життя нижче прожиткового мінімуму і через об’єктивні соціально значущі причини створюють необхідність соціального захисту населення з боку держави[20].

У праві соціального забезпечення правові норми з виникнення, зміни і припинення правовідносин пов’язують не з одним юридичним фактом, а з декількома – юридичним складом, який є сумою декількох одиничних фактів, яким норми права надають юридичного значення лише за наявності їх усіх у сукупності, оскільки саме в такому своєму комплексі вони породжують, змінюють і припиняють правовідносини.

Останні також слід класифікувати на прості та складні. Прості юридичні склади – це правова конструкція, за якої виникнення, зміна та припинення правовідносин відбувається без залучення додаткових суб’єктів, крім безпосередньо самого правоздатного суб’єкта та органа спеціальної компетенції (пенсія за віком, допомога особам, які не мають права на пенсію). Складні юридичні склади – це правова конструкція яка включає в себе групу супровідних правовідносин із залученням додаткових суб’єктів для реалізації особою суб’єктивного права на соціальне забезпечення (пенсія у зв’язку з втратою годувальника, допомога на випадок безробіття). Їх існування пояснюється складністю самих відносин у сфері соціального забезпечення, різними умовами, в яких вони виникають, наявність яких необхідна для настання певних юридичних наслідків. Факти, що входять до юридичного складу, утворюють єдину систему, метою якої є досягнення якогось одного правового наслідку. За відсутності у юридичному складі хоча б одного з елементів юридичні наслідки не породжуються.

Виходячи з вищевикладеного під юридичними фактами слід розуміти.

Правовиникаючі юридичні факти – це такі життєві обставини, що визначені в законодавстві, настання яких є підставою виникнення соціально-забезпечувальних правовідносин. Можна говорити, що це первинні юридичні факти. Крім цього, як вже зазначалося, саме такі факти в науці права соціального забезпечення називають соціальними ризиками (досягнення пенсійного віку, встановлення інвалідності, отримання статусу безробітного тощо).

Правозмінювані юридичні факти – це життєві обставини, які виникають у момент здійснення особою свого права на соціальне забезпечення (отримання пенсії, допомоги, обслуговування), і призводять до зміни даних правовідносин у бік підвищення або зменшення соціального забезпечення. Йдеться про те, що це такі юридичні факти, за яких змінюються суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників правовідносин. Класичним прикладом правозмінювальних правовідносин є зміна групи інвалідності при отриманні пенсії по інвалідності. Якщо у особи стан здоров’я не покращився, а погіршився і це висновком МСЕК, то особі призначають іншу групу інвалідності, як наслідок відбувається збільшення розміру пенсії і навпаки.

Правоприпиняючі юридичні факти – це життєві обставини, настання яких має своїм наслідком припинення правовідносин в праві соціального забезпечення (припинення виплати пенсії за віком у разі смерті особи, працевлаштування безробітного, визнання пенсіонера-інваліда працездатним, позбавлення батьківських прав особи, що отримує допомогу при народженні дитини тощо).

Правопризупиняючі юридичні факти – це життєві обставини, які мають вольовий характер, настання яких не припиняє, а призупиняє на певний час правовідносини з соціального забезпечення, що не призводить до зміни суб’єктивних прав та юридичних обов’язків сторін (державний службовець-інвалід, який отримує відповідну пенсію повертається на державну службу, виплата спеціальної пенсії призупиняється).

Правовідновлювальні юридичні факти – це життєві обставини, які мають вольовий характер, настання яких відновлює призупинені правовідносини, не потребують повторного підтвердження чи визнання органами спеціальної компетенції (звільнення державного службовця і вихід на пенсію по інвалідності).

З огляду на характеристику функціональних особливостей юридичних фактів в праві соціального забезпечення слід зазначити, що один юридичний факт може виконувати одночасно кілька функцій, тобто в одному випадку він може бути правовиникаючим, в іншому, правозмінюючим, в іншому, правоприпиняючим. Прикладом того, коли один юридичний факт може одночасно виконувати різну роль є юридичний склад пенсійного забезпечення у зв’язку з втратою годувальника. Так, смерть особи – є юридичним фактом, який припиняє цілий ряд правовідносин (не тільки в праві соціального забезпечення), отримання пенсії за віком (правоприпиняючий), але він також активізує правовідносини у праві соціального забезпечення, якщо він був годувальником і мав на утриманні непрацездатних членів сім’ї (правовиникаючий).

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Дати визначення поняття «правовідносини із соціального забезпечення».

2. Які існують види правовідносин із соціального забезпечення?

3. Розкрити зміст соціально-страхових, матеріально-забезпечувальних, процедурних і процесуальних правовідносин із соціального забезпечення.

4. Дати характеристику правовому статусу суб’єктів правовідносин із соціального забезпечення.

5. Навести підстави виникнення, зміни і припинення трудових правовідносин.

6. Що таке соціальний ризик?