Організація логістики

Організація логістики на підприємствах, в логістичних системах, логістичних ланцюгах поставок становить істотний чинник як організаційне забезпечення ефективного логістичного управління і безпосередньо (управління переміщеннями матеріальних ресурсів), і в широкому розумінні як сутність управління підприємством, філософія управління. Зростання значення організації логістики в ефективності логістичного управління прямо пов'язане із масштабами поширення концепцій логістики на процеси та сфери діяльності підприємства. Відповідно до фаз розвитку логістики розрізняють такі етапи еволюції організації логістики:

> етап операційної координації: координація транспортних і складсь­ких процесів у фізичній дистрибуції кінцевої продукції з метою зниження витрат;

> етап цілісної координації процесів фізичної дистрибуції товарів (транспортних, складських, пакувальних, процесів опрацювання замовлення і обслуговування споживача) та міжфункціональної координації (логістики з маркетингом, фінансами, кадрами тощо). Завдяки такій координації оптимізуються зв'язки trade-off в логістичних потоках, усуваються міжфункціональні конфлікти цілей і цим підвищується дохідність підприємства;

> етап стратегічної інтеграції всіх ланок повного логістичного ланцюга (від джерела матеріалів до споживача кінцевого виробу) з метою отримання стратегічних ефектів.

Кожен з названих етапів еволюції організації логістики є адекватним відносно рівня впровадження концепції логістики і в процесі розвитку вимагає відповідної організаційної адаптації. Певною міпою дослідженню та оцінці операційних аспектів організації логістики на підприємстві сприятиме логістичний аудит. Загалом, логістичний аудит може здійснюватися в трьох напрямах:

фінансовий логістичний аудит, що концентрує увагу на фінансовій та бухгалтерській звітності;

операційний логістичний аудит, що концентрує увагу на параметрах логістичних процесів (витрати, час, надійність, якість тощо);

управлінській логістичний аудит, що досліджує вплив та зв'язок стратегій логістики з іншими функціональними сферами та стратегіями підприємства.

Схематично процедура логістичного аудиту подана на рис 4.6:

Джерело: [41, с. 66]

Стратегічні аспекти організації логістики досліджують, використовую­чи насамперед класичні (традиційні) стратегічні інструменти, серед яких:

• SWOT-аналіз;

• концепція циклу життя продукту;

• матриця BCG;

• модель BCG ABB;

• концепція ланцюга вартості;

• модель сектора Портера;

• діаграма Парето;

• логістичний профіль підприємства;

• діаграма 4М (риби).

Наведемо приклади використання окремих з них у сфері логістики. В [41, с. 69-70] SWOT-аналіз поданий стосовно логістичної системи такого змісту:

Таблиця 4.3 SWOT-аналіз для логістичної системи підприємства

Джерело: [41, с. 69]

Там же автори [41, с. 70-73] подають приклади ланцюга вартості, логі-стичного профілю та діаграми риби.

Джерело: [41, с. 70]

Джерело: [41, с. 7л/

До сучасних стратегічних досліджень логістики необхідно віднести реінжиніринг логістичних процесів як найбільш популярний інструмент досліджень та радикальної оптимізації на нинішньому етапі. В центрі реінжинірингу знаходиться базовий логістичний процес — реалізація замов­лення, взаємозв'язані з яким всі інші логістичні процеси. В результаті реінжинірингу у логістичній системі можна досягти радикального покращання таких показників як витрати, якість, обслуговування і швидкість. Водночас це може служити істотним обгрунтуванням радикальних змін в організації логістики, зокрема використання "третього учасника " в логістиці, що отримало в спеціальній літературі назву "контрактна логістика " або "outsourcing". Рівень використання моделі "outsourcing" визначається прийнятним рівнем логістичної спеціалізації і може передбачати такі варіанти

Динаміка організаційних змін в управлінні логістикою викликана істотними змінами і тенденціями в зовнішньому середовищі. Насамперед це стосується змін у міжвиробничих відносинах. Реконструкція міжвиробничих відносин супроводжується різноманітними формами господарської співпраці, в яких виникає нова роль підприємства як учасника мережі підприємств. Насамперед це важливо для саморозуміння підприємства, ідентифікації підприємства щодо традиційного визначення його меж, власності, права розпоряджатись, єдиного керівництва, сфери діяльності та регіонального розподілу. Із стратегічного погляду і як реакція на нові організаційні форми міжвиробничих кооперацій окремі існуючі або новостворені організації переймають певні послуги та функції, які були до цього обмежені окремим підприємством.

Контроль внутрішніх процесів доповнюється необхідним врахуванням зовнішніх зв'язків і ринкових механізмів. Через власність і право розпоряджатись традиційна сфера повного розпорядження зменшується, в той час як договірні зв'язки розширяються. Отже, традиційні межі підприємства втрачають значення в таких аспектах:

> Місце і час. Надання послуг децентралізовується і розділяється. В організації постачальницько-збутових та торговельних процесів модель строго послідовного перебігу замінюється на змішану з метою покращання взаємозв'язку між складовими процесу і для загального прискорення процесу. Міжвиробничі кооперації можуть стосуватись всього проекту і погоджуватись в єдиному часі та єдиному просторі.

> Виробничі функції. Значна гнучкість і концентрація дистрибуції та торгівлі — це дві можливі підстави для переміщення функціональних галузей логістики (постачання, збуту тощо) поза межі організації (outsourcing).

> Межі ринку. Через нові послуги логістичної інфраструктури традиційна сегментація ринку і галузеві структури втрачають своє значення.

> Працівники. Традиційно існує тісний зв'язок між підприємством і працівниками. Працівники часто ототожнювали себе з підприємством, з боку підприємства — соціальний захист, квартири від підприємства тощо. Однак співпраця над виробами, послугами або проектами є переважно менше зв'язана з довготривалою традиційною діяльністю і в багатьох випадках пов'язана з використанням працівниками зовнішніх послуг.

> Know-how. Передусім технічні інновації, фахові знання, а також організаційні знання об'єднуються в рамках кооперацій і спільно використовуються. У цьому вбачається величезний стратегічний потенціал кооперацій в оптимізації організаційного перебігу і структур та в інтеграції знань працівників.

Розширення меж часто означає також розширення господарського впливу підприємства. Пов'язана з цим диференціація між власними сферами діяльності і радіусом власної дії є головним мотивом міжвиробничої кооперації. Моделлю такої кооперації є, наприклад, видавниче підприємство в засобах масової інформації (як, наприклад, книжкове видавництво), чиє значення підтверджується не тільки власністю або правом розпоряджатись ресурсами, але передусім через мережу кооперованих і договірних зв'язків з авторами, видавцями, друкарями і гуртовими та роздрібними книготорговцями. Впродовж майбутнього економічного розвитку цей тип кооперації підприємств (видавництво) має перспективи також і в багатьох інших галузях. Підприємство може через це залишатись порівняно малим, але все-таки набувати значної ваги, оскільки:

• для досліджень і розвитку можуть бути також використані чужі (зовнішні) потужності, через кооперації можна отримувати ліцензії на стратегічні технології, розвивати умови для застосування цих технологій;

• ринкова присутність може розширятись через різноманітні представниц­тва в рамках кооперацій або через використання інформаційно-логістичних інфраструктур, таких, як електронні каталоги;

• координація функцій підприємств як, наприклад, дослідження і розвиток або постачання, може поширюватися за межі підприємства. Так само можуть бути розширені управлінські функції на постачальників, якими керуватимуть як частиною виробництва (підприємства).

Структурні зміни, розширення сфер інтеграції, різноманітні форми зв'язків і договорів вимагають зміни концепції управління підприємством і розвитку те­орії інтегрованого підприємництва, яка розглядає межі системи під­приємств з погляду перспективи впливу на галузі економіки. Аналіз рі­зних площин формування зовнішніх зв'язків (господарські, правові, технічні тощо) ставить відповідні вимоги до керівництва підприємства, визначає необхідність систематичного аргументування організаційних змін в коопераційних моделях через гнучкі форми співпраці і обгрунтовані координа­ційні механізми. Вимоги до такої теорії концентруються на таких ключових проблемах:

• оцінка різних форм міжвиробничих координацій (об'єднання підприємств, кооперацій, електронних ринків).

• визначення і аналіз параметрів величини, меж і ключових компетенцій підприємств.

• організаційні рішення міжвиробничого розподілу і координація надання послуг.

• специфічні вимоги до менеджменту кооперації.

Сучасний стан економіки ідентифікує промислове використання трьох ключових факторів для перетворення інфраструктурного та організаційного потенціалу в економічний успіх: масове виготовлення, цільовий (товарний) маркетинг та інтегрований менеджмент. У рамках логістичної концепції названі фактори успіху можна реалізувати:

• використанням ефекту масштабу (економія на масовості виробництва);

• розвитком диференційованих і спеціальних виробів або послуг з відносно короткими інноваційними циклами;

• корисною координацією комплексних господарських процесів і гнучкими організаційними моделями.

Однак не можна більше гарантувати досягнення успіху утворенням великих комплексів (концернів) або об'єднанням фірм, швидше навпаки, економічний успіх може досягатись розвитком кооперацій і мережами підприємств. Управління підприємствами в таких організаційних формах може мати наступні переваги: ^ Розширення меж простору і часу. Кооперації і глобальні мережі умож­ливлюють просторове і часове розширення ділової активності, досягаючи оптимальної логістичної спеціалізації з чітким розподілом компетенцій. На­явність мобільних, кооперованих організацій може бути противагою кон­куренції і через близькість до клієнтів веде до високої просторово-часової доступності (ефект мережі, network externalities).

> Інтеграція виробів і послуг, гарантія їх якості. Склад виробів і по­слуг з численних компонентів різноманітного походження вимагає як і не­обхідних координаційних робіт, так і механізмів, що забезпечують якість

компонентів та загальну продуктивність. Ефективне використання логіс-тичних структур для керування і контролю, необхідне сервісне обслугову­вання підприємств гарантують кінцевий позитивний результат. Це стосу­ється також і окремо підприємств-надавачів послуг, які діють окремо.

> Нові ролі ринків — розвиток інфраструктур. Як показує досвід ство­рення транспортних систем, ініціювання логістичних структур і кооперацій може сприяти інтенсивному розвитку інфраструктурного забезпечення.

> Know-how й партнерство. Побудова мережі інформаційного партнерст­ва є технічними заходами для систематичного формування і використан­ня інформації в підприємництві та в господарському і суспільному середо­вищі підприємств. Інформація про майбутній стан конкуренції підвищує захищеність і тим самим сприяє інтенсивності конкуренції. Цим власне унаочнюється роль соціальної та інформаційної мережі для розвитку коо­перацій. Водночас know-how може бути призначене для підтримки парт­нерів з кооперації для зростання якості виготовлення або обробки.

Центральною проблемою менеджменту міжвиробничих зв'язків,

особливо організації і координації окремих виробничих процесів, є збереження здатності керувати під тиском зовнішньої конкуренції і зростаючої через це комплексності координаційних механізмів. В ситуації різнобічних залежностей актуалізується діалог і формування взаємоузгодження основних інструментів управління і механізмів вирішення конфліктів. Мистецтво менеджменту поля­гає у знаходженні в цій ситуації балансу між господарською змістовою коопе­рацією і стимулом необхідної конкуренції, що передбачає:

• формування довіри між учасниками кооперації;

• оформлення коопераційних угод та прийняття механізмів вирішення конф­ліктів;

• стратегічну оцінку динаміки кооперації (мережі) та менеджменту таких організацій;

• реалізацію інтеграційних процесів із забезпеченням стратегічної незалеж­ності, що становитиме сутність стратегії логістичної кооперації;

• формування шформаційно-логістичних інфраструктур;

• ризик у міжвиробничої кооперації'

У сервісно-орієнтованих коопераціях та мережах є виразна тенденція до відкритих, ринковоподібних структур, до електронних ринків. Щораз менше клієнтів готові зв'язуватись через мережу з безпосередніми надавачами пос­луг, а це видозмінює сутність конкуренції. Так, фірми А і В можуть відносно одна одної бути і залишатись конкурентними, але насправді конкурувати вони будуть тільки виробами і проектами. Численні кооперації у формі консорціумів або стратегічних альянсів допомагають їм бути наперед готовими до важкого стратегічного адаптування до висококонкурентного глобального розвитку тех­нологій.

Міжвиробничі організаційні форми і координаційні механізми відбивають­ся у внутрішніх структурах: з одного боку реалізується вигода від тісного між-виробничого об'єднання на базі EDI тільки через послідовне адаптування вну­трішньовиробничих структур і ходу процесу. З іншого боку вимагається сильніша міжвиробнича координація не тільки за допомогою узгодження відносин, оріє­нтації і точки зору власних працівників, але також і впровадження в масштабах кооперацій довір'я, компромісу інтересів, гнучкості, відповідальності за управ­лінські рішення до власних працівників.

Кваліфіковані працівники є ключовим фактором перетворення стратегіч­них, технічних і організаційних інновацій. Адже інформаційно-логістична підт­римка спирається на таких співпрацівників як на координаторів ділових (торго­вих, економічних) процесів. Це передбачає розширення зовнішньої орієнтації, яка повністю поширена і на керівництво корпорацій (об'єднань) підприємств, і на такі сфери, як збут і обслуговування клієнтів. Працівники повинні бути скоор­диновано об'єднані стосовно підприємств в економічних процесах. Це вимагає поступових змін в орієнтації на кооперацію, контроль, формулювання цілей та визначений зв'язок.

На сучасному етапі спостерігаються глибокі структурні зміни суспільних і економічних стосунків, які пов'язані з розвитком інформаційно-логістичних інфраструктур. Істотною ознакою цих змін є створення глобальної інформацій­ної мережі. Ці інфраструктури, як і наявний інформаційний простір, сприяють децентралізації, спеціалізації, розподілу та індивідуалізації діяльності. Нові ло-гістичні послуги підтримують планування і використання комплексів. Ця гли­бока зміна в господарських структурах є головним викликом для підприємниць­кої політики: управління підприємством в можливих межах системи, зв'язок і кооперація з побічними мережами в умовах різнобічної взаємної залежності вимагає осмислення взаємозалежності мереж. Це вимагає нових механізмів управління на противагу ієрархії і бюрократії і проводиться не тільки з огляду на ієрархію та навколишнє середовище підприємства, але і також згідно з під­приємницькою культурою. І це стає історичним викликом для піонерів в еконо­міці не тільки в інформаційно- і комунікаційно-технічній промисловості, але та­кож і в багатьох галузях.

Орієнтації і основні умови для успіху кооперацій такі:

• толерантність у стосунках, які змінюються;

• довіра як основа співпраці;

• переймання відповідальності за власне підприємство в межах, акту­альних для підприємства;

• готовність залагодити конфлікти, зважаючи на загальні цілі, і спільне вико­ристання, ймовірно також з допомогою посередників, якщо не можна вирі­шити інакше.

Отже, множаться ознаки, за якими необхідно виявляти як на практиці, так і в науці нове значення форм кооперації підприємств, їх нових типів. Підприємства

з нечіткими, динамічними межами в різних мережах набувають все більшого поширення і будуть розглядатись як підприємства-мережі. Ймовірно, що кожне підприємство живе одночасно в ринковогосподарській і договірній мережах.

Викладені тенденції та особливості логістичної кооперації актуалі­зують організаційні аспекти логістики у внутрішніх та зовнішніх діях. З цією метою можна пропонувати такі напрями розвитку стратегіч­них організаційних структур логістики:

• орієнтація на процес;

• орієнтація на ринок;

• орієнтація на логістичний канал.

У структурах, орієнтованих на процес, увага скон­центрована на досягненні високої ефективності інтегрова­ної логістичної системи, і це виразиться в показнику "дода­ної вартості" в ланцюгу вартості. Процесна орієнтація організаційних структур є найбільш розповсюдженою.

Організаційні структури, орієнтовані на ринок, зосе­реджують свої зусилля у двох сферах: у сфері спільної реалі­зації поставок продуктів до клієнтів та у сфері координації про­дажів. Такий напрям організації логістики є менш поширений.

Дуже рідко використовується організація логістики, орі­єнтована на логістичний канал, що концентрує увагу на ефективному управлінні спільними діями клієнтів, дистри­б'юторів, постачальників.

Діяльність організаційних структур логістики може відбуватися за таки­ми сценаріями (концепціями) [49, с. 196]:

• концепція однієї дороги як інтеграція всіх логістичних завдань в одній ор­ганізаційній структурі, підпорядкованій керівнику підприємства;

• концепція циклу життя як поетапна концентрація логістичних завдань в логістичній структурі;

• ситуаційна концепція як залежність організаційної структури від зовнішніх та внутрішніх чинників і ситуацій.___________________________________

Істотний вплив на формування організаційної структури логістики підприємства має вибрана концепція логістики та логістичного управління. Так, концепція логістики та логістичного управління може, по-перше, переслідувати мету зниження загальних витрат, по-друге, підвищення рівня обслуговування клієнта та надання йому повної пропозиції послуг, по-третє, за рахунок стратегічних рішень зростання ефективності діяльності шляхом зниження запасів матеріалів та грошей та прискорення їх обороту. При цьому в останньому випадку стає можливим реагувати на істотні зміни в оточенні та їх передбаченні. Для реалізації якої організація логістики має відповідати певним принципам. Основні з них подані в [49, с. 198].

Джерело: [49, с. 198].

Грунтуючись на викладених тенденціях, стратегічних напрямах роз­витку, динамічних та концептуальних засадах, загалом можна розгля­дати такі типи організаційних структур, попарно поєднані принци­пом дихотомії, а саме:

п функціональні і дивізіональні;

а централізовані і децентралізовані;

а орієнтовані на завдання і на процес;

п формальні і неформальні;

п великі і малі;

п однорідні і змішані тощо.

Очевидно, що між "полярними" типами організаційних структур можуть існувати комбіновані структури і це певним чином аргументує використання в практиці різноманітних форм організації логістики, серед яких базовими є:

• логістика у функціональній структурі організації;

• логістика в дивізіональній структурі організації;

• логістика в матричній структурі організації.

Логістика у функціональній структурі організації може бути предста­влена як основний функціональний підрозділ, що виконує певний комплекс завдань, чи підрозділ, підпорядкований іншому основному функціональному відділу, наприклад, маркетингу. Логістика як основний функціональний відділ може бути представлена в таких організаційних формах.

В організаційній структурі (рис. 4.11) підрозділ логістики несе відповідальність за забезпечення матеріальними ресурсами процесу виробництва згідно з річним замовленням, однак має дорадчі функції щодо планування і контролю виробництва в системі виробничого менеджменту.

Подана організація логістики у формі відокремленої організаційної одиниці має істотні перспективи за умов переважання сфери постачання та незначних витрат на переналагодження виробництва. Така організаційна одиниця спроможна приймати та реалізовувати оптимальні логістичні рішення в підсистемі постачання, однак проблематично приймати оптимальні логістичні рішення для інтегрованих фаз постачання і виробництва. Планування виробництва в цій організаційній структурі здійснюється відповідною організаційною одиницею і грунтується насампе­ред на досягненні максимально можливого використання потужності.

На наступному рис. 4.12 подана організаційна структура підприємства з вирішальними функціями логістики в менеджменті підприємства, про що свідчить включення у сферу діяльності логістики таких важливих галузей, як постачання, збут, транспортування, складське господарство, управління запасами, планування виробництва тощо.

На практиці частіше можуть зустрічатися проміжні форми організаційних структур, що поєднують як вирішальну, так і дорадчу роль логістики на підприємстві. Окремі з них зображені на рис. 4.13.

а) "комерційне" зорієнтована модель організаційної структури

Логістика в дивізіональній структурі організації може бути представ­лена такими трьома формами.

Джерело: [49, с. 211]

Організація логістики у функціональній та у дивізіональній структурі нале­жить до узагальненої групи формальних організаційних структур. Якщо логіс­тика представлена не явно, у вигляді програми, таку організацію логістики від­носять до неформальних організаційних структур. Проміжне становище між формальними і неформальними структурами займають так звані семіформаль-ні оргструктури, насамперед.матричні. Приклад такої структури поданий ниж­че.

До нетрадиційних та перспективних організаційних структур логіс­тики належать структури, орієнтовані на процес. Завдяки таким структурам вдається уникнути концентрації уваги на функціональних проблемах та на виконанні завдань, локалізованих в організаційних оди­ницях. Водночас, цим досягається можливість інтеграції логістичної дос­татності в логістичному ланцюгу поставок, а саме: ідентифікація та управління процесом виконання замовлення, управління процесом використання та попов­нення запасів в повному ланцюгу поставок, формування інтегрованої стратегії виробництва та дистрибуції (рис. 4.18).

Різноманітність форм організації логістики підтверджується результата­ми досліджень організації логістики в розвинутих країнах Європи і Америки. Зокрема, доволі висока концентрація логістичних функцій в організаційній оди­ниці логістики була в ФРН уже 1987 року, хоч цей рівень і був недостатнім, як це видно з табл. 4.5.

Іншим доказом концентрації логістичних функцій у спеціалізованих структурних одиницях є результати досліджень, проведених в 1986 році на підприємст­вах Західної Європи.

Таблиця 4.6

Структура логістичних функцій, процесів і їх організація на підприємствах в Західній Європі у 1986 p., %

Джерело: [49, с. 222]

Істотною характеристикою динаміки Організації логістики є її значення (ранг) в ієрархічній системі управління підприємством. Зокрема, результати досліджень, подані в табл. 4.7, свідчать про підвищення значення логістики в ієрархічній структурі управління підприємством.

Таблиця 4.7

Місце логістики на підприємствах Німеччини у 1987 і 1990 роках, %

Джерело: [49, с. 224]

Приблизно така ж тенденція щодо централізації і концентрації логістичних функцій в організаційних структурах, їх місця та значення в ієрархічній структурі управління підприємством спостерігається і на підприємствах США. Зокрема, за результатами досліджень Ради логістичного управління США в 1989 році зроб­лено такі висновки [52, с. 662]:

• існує формальна організація логістики;

• місце керівника логістики знаходиться на вищому ієрархічному щаблю;

• організація логістики є змінною і придатною до реорганізації у разі необхідності;

• змінюється орієнтація в напрямі централізованого контролю логістики;

• логістичне управління виходить за рамки традиційних лінійних чи штабних структур;

• стратегічно концентрується увага на задоволенні клієнта і створенні для нього логістичної вартості.

Отже, необхідно оптимізувати організаційне забезпечення логістики як на стадії початкового впровадження концепцій логістики, так і на стадії вдоскона­лення.