Напрями досліджень закордонних ринків

1. Вивчення ринкового підприємницького середовища на зовнішніх ринках (ЗР), яке передбачає аналіз демографічних, природних, економічних, науково-технічних, політико-правових, культурних та соціальних факторів розвитку світових ринків (СР). Саме умови підприємницького та ринкового середовища зарубіжних країн досліджуються у першу чергу при виборі найбільш перспективного ринку збуту своєї продукції або придбанні необхідних імпортних товарів.

2. Вивчення вимог СР або ЗР до товару, тобто вимог покупців зарубіжних держав до споживчих властивостей продукту та відповідного набору послуг, які супроводжують продаж і споживання товару. Для українського продавця та виробника ці вимоги з боку покупців та споживачів товару є складовими його конкурентоспроможності. Тому слід приділяти особливу увагу визначенню рівня конкурентоспроможності продукції, яка випускається, та її відповідності характеру запитів конкретного ринку і його сегментів.

3. Вивчення місткості та характеру ЗР, еластичності попиту на ньому. Саме ці показники визначають можливі перспективи збуту продукції, динаміки продажів та особливості маркетингових заходів, необхідних для успішного просування товарів.

4. Спостереження за рівнем світових цін та тенденціями їх зміни. Для цього складаються таблиці руху цін та їх індексів, будуються графіки, екстраполюються тренди попередніх періодів на майбутній розвиток цінових рівнів, даються прогноз та оцінка рівня динаміки цін на роки вперед.

5. Дослідження фірмової структури ринку та складу закордонних партнерів, а саме: споживачів, посередників, постачальників, конкурентів. Важливо виявити не тільки активних покупців товарів та послуг, а й потенційних фірм-нейтралів, які ще не виявили зацікавленості відносно даного товару, але можуть розглядатись як потенційні покупці і при належній організації ринкових дій продавця мають шанси стати його активними партнерами. Відносно кожної фірми залежно від її приналежності до тієї чи іншої групи проводяться дослідження ступеня її надійності, платоспроможності, конкурентних слабкостей та переваг тощо.

6. Маркетинговий аналіз ступеня та характеру ринкової конкуренції, методів маркетингової роботи конкурентів, їх товарної, цінової, збутової політики, реклами та політики стимулювання продажів, кадрової політики.

7. Дослідження форм роботи, які прийняті у торговій практиці по даному товару на даному ринку та його сегментах. Спеціалістів у сфері ЗЕД цікавить, прямо чи непрямо здійснюється більшість угод купівлі-продажу на даному ЗР, які форми посередницьких угод типові для нього, які види угод можна застосовувати на даному ринку, які форми торгівлі використовуються тощо.

8. Визначення особливостей споживчих пріоритетів та психологія поведінки покупців даного товару на ЗР, основних причин, мотивів прийняття рішень іноземними споживачами про купівлю конкретних товарів (як наших, так і конкурентів). Побудова схеми процесу прийняття рішення про покупку.

Оцінка конкурентоспроможності товару може здійснюватися за наступною методикою:

1. Визначення одиничних показників конкурентоспроможності аналізованої продукції за кожним технічним параметром здійснюється за формулами:

(38)

(39)

де: – параметричні індекси i-го технічного параметру; – величина і-го технічного параметру відповідно для аналізованої продукції та базового зразка.

Та чи інша формула використовується в залежності від впливу показника на рівень конкурентоспроможності. Якщо зі зростанням величини показника (довговічність, швидкодія і т.д.) рівень конкурентоспроможності продукції підвищується, то використовується формула (38), якщо ж зростання абсолютної величини показника (матеріалоємність, вага, ремонтопридатність і т.д.) викликає погіршення рівня конкурентоспроможності продукції, то використовується формула (39). Економічний зміст параметричних індексів (технічних або економічних) полягає в тому, що вони є мірою відносної потенційної конкурентоспроможності.

Значення параметричних індексів технічних параметрів у формуванні корисного ефекту може сильно варіюватися. Тому необхідно установити ієрархію усередині переліку номенклатури показників з урахуванням вимог споживача. При цьому вся потреба приймається за 1,0. Частки одиниці, що відносять до певних параметричних індексів, являють собою коефіцієнти вагомості. Сума всіх коефіцієнтів вагомості за технічними параметрами має дорівнювати одиниці.

Наприклад, маємо 5 технічних параметрів, важливість кожного з яких за 10-бальною шкалою оцінено наступним чином: 10; 8; 7; 7; 6. Сума всіх оцінок 38. Тоді вагомість кожного технічного параметру є такою (табл. 4.22).

Таблиця 4.22