Методика визначення рівня продуктивності праці

Для планування та аналізу рівня продуктивності праці використовують різні показники та методи вимірювання продуктивності праці. Для визначення рівня продуктивності праці використовують наступні показники:

1. Виробіток.

2. Трудомісткість.

Виробіток – кількість продукції, що виготовляється за одиницю робочого часу.

В залежності від того, в яких одиницях вимірюється обсяг виробленої продукції, розрізняють 2 методи визначення виробітку:

1) натуральний;

2) вартісний.

Натуральний метод застосовується тоді, коли обсяги продукції визначаються у натуральних одиницях (кг, шт., м). В цьому випадку, виробіток розраховується як відношення обсягу продукції до затрат праці, які пішли на виготовлення цього обсягу:

, тон/люд.-год.

Переваги натурального методу:

· натуральні показники наочні для робітників і придатні для використання при розподілі колективного заробітку;

· натуральні показники не зазнають на собі вплив змін цін, структури робіт та інфляції процесів.

Недоліком використання натурального методу є неможливість його застосування у випадку, коли підприємство виготовляє різні види виробів чи надає різні види послуг.

Вартісний метод має свої показники, які більш універсальні і дозволяють оцінити рівень продуктивності праці при виробництві різнорідної продукції (робіт чи послуг). Вартісні показники зазнають на собі вплив матеріаломісткості продукції та фактора цін.

Вартісний виробіток визначається як відношення обсягу продукції в грошових одиницях до затрат праці або до одного середньоспискового працівника:

, грн./люд.-день , грн./люд.

Щоб позбутись впливу матеріаломісткості та фактору ціни, виробіток можна визначати по чистій продукції:

Трудомісткість – показник рівня продуктивності праці взаємо обернений до показника виробітку. Він характеризує рівень трудовитрат на виготовлення одиниці продукції:

, люд.-год/тон, кг