Склад, чисельність та структура персоналу підприємства

Персонал підприємства (трудові ресурси) – сукупність постійних працівників які мають необхідну професійну підготовку і досвід практичної підготовки.

Кадри – найчастіше, це певна сукупність працівників даного підприємства які мають достатньо високий рівень кваліфікації і значний стаж роботи.

Трудовий потенціал – потенціал (можливість діяльності) усієї сукупності працівників не тільки з урахуванням кількісних, а і якісних характеристик, т.т. рівня освіти і ділових якостей.

До постійних працівників відносять працівників, які прийняті на роботу на 2 місяця і більше.

Основним показником чисельності персоналу підприємства є спискова чисельність (списковий склад). Вона визначається на підприємстві на певну дату.

До спискового складу належать всі постійні, сезонні і тимчасові працівники, які прийняті на роботу на 2 місяця і більше.

До спускового складу не включаються працівники, які залучаються до виконання випадкових, разових робіт.

Для характеристики чисельності працівників підприємства за певний період часу (місяць, квартал, рік) визначають середньоспискову чисельність персоналу за цей період.

Середньоспискова чисельність (за місяць) визначається як відношення суми спискової чисельності персоналу за всі дні місяця, в т.ч. вихідні та святкові дні, до числа календарних днів місяця (за формулою середньоарифметичної зваженої).

У середньоспискову чисельність не включається число людино-днів жінок по догляду за дитиною.

Спискова чисельність визначається як сума виходів та невиходів на роботу за даними табельного обліку.

Чисельність працівників у вихідні та святкові дні приймається за чисельність працівників за попередній робочий день.

В основу кваліфікації персоналу підприємства покладено принцип участі окремих груп працюючих у виробничій діяльності. На промислових підприємствах виділяється група промислово-виробничного персоналу і група працівників, які зайняті працею непромислового характеру.

До промислово-виробничного персоналу належать:

1) працівники, зайняті основною операцією по виготовленню продукції підприємства;

2) зайняті обслуговуючими і допоміжними операціями, які необхідні для здійснення основного виробництва;

3) зайняті у підсобному побічному виробництві, т.т. переробкою відходів виробництва;

4) працівники заводських лабораторій, які обслуговують виробничу діяльність підприємства;

5) працівники апарату заводоуправління, включаючи працівників конструкторських бюро і всі види охорони на підприємстві.

До промислово-виробничого персоналу підприємства не відносяться працівники, зайняті у невиробничій сфері: працівники, які обслуговують амбулаторії, дитячі дошкільні установи, клуби, підсобне господарство, які знаходяться на балансі підприємства, але не приймають безпосередньої участі у промисловій або виробничій діяльності.

В залежності від виконуваних функцій, персонал підприємства поділяється на такі категорії:

1) робітники;

2) керівники;

3) спеціалісти;

4) службовці.

До категорії робітників відносяться особи, що безпосередньо зайняті у створенні матеріальних цінностей.

До категорії керівників і службовців відносяться особи, що здійснюють організацію і керівництво виробничим персоналом на підприємстві. До них відносяться:

· директор;

· головний інженер;

· їх заступники;

· головний економіст;

· головний механік;

· головний енергетик;

· начальники дільниць і цехів;

· їх заступники;

· інженери;

· економісти.

До службовців відносяться працівники, які займають посади, які не віднесено до керівників і спеціалістів:

· бухгалтера;

· працівники матеріально-технічного забезпечення та збуту.

В залежності від характеру зміни чисельності працівників при зміні обсягів виробництва в одиницю часу, весь персонал поділяється на умовно змінний та умовно постійний склад.

До умовно постійного складу належить персонал, чисельність якого змінюється практично прямо пропорційно зміні обсягу виробництва. До нього належать в основному робітники, які працюють на відрядній оплаті праці.

Умовно постійний склад – це та чисельність, яка практично не залежить від обсягу робіт. До цієї групи відносяться працівники, які працюють на умовах погодинної оплати праці.

Робітники, в залежності від виконуваних функцій, поділяються на категорії основних і допоміжних робітників.

Основні робітники безпосередньо зайняті у виробництві, а допоміжні робітники обслуговують виробничий процес. У зв’язку з розподілом праці і наявністю різних видів робіт, працівники поділяються за професіями, спеціальністю, кваліфікацією.

Професія – вид трудової діяльності, яка потребує відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок.

Спеціальність – більш-менш вузький різновид трудової діяльності в межах одної професії.

Кваліфікація – сукупність спеціальних знань і практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівників до виконання професійних функцій обумовленої складності.

В умовах ринку, велике значення має систематичне підвищення кваліфікації персоналу.