Тема 6. Боротьба за державність в Україні (1917-1920 рр.)

Лютнева революція 1917 р. Утворення ЦР, її внутрішня та зовнішня політика. М.Грушевський. Українська держава П.Скоропадського. Утворення Директорії, її склад, соціальна база та політика.

Революційні події 1918 р. на західноукраїнських землях. ЗУНР.

Встановлення радянської влади в Україні. “Воєнний комунізм”. Селянський повстанський рух (Н.Махно та інші).

Денікінці в Україні. Радянсько-польська війна. Ризький мир. Основні уроки української національної революції.

Терміни та історичні особи:

Директорія – тимчасовий, колективний державний орган УНР утворений 14 листопада 1918 р. До нього входили 5 чоловік: В.Винниченко, С.Петлюра, А.Макаренко (від українських соціал-демократів), Ф.Швець (від укр. ecepiв), П. Андрієвський (від соціалістів-самостійників). У січні 1919 р. проголосила акт з’єднання (“Злуки”) УНР та ЗУНР в єдину державу.

Винниченко В. – письменник, політичний та громадський діяч. Був членом РУП, а потім УСДРП. Під час української революції 1917-1918 pp. очолював Генеральний Секретаріат Центральної Ради та був міністром внутрішніх справ. Автор чотирьох універсалів УНР. У 1919 р. очолював уряд Директорії. Емігрував до Австрії та Франції. Автор твору "Відродження нації. Історія української революції (1917- грудень 1919 р.”

“Воєнний комунізм” – система політичних, економічних та ідеологічних заходів більшовиків під час встановлення радянської влади з середини 1918 по березень 1921 р. Проголошував: націоналізацію власності, державну монополію на хлібну торгівлю, диктатуру пролетаріату з обмеженням виборчих прав, продрозкладку та формалістичні заходи у мистецтві та літературі.

Махно Н. – лідер селянського повстанського руху у південно-східній Україні в 1918-1921 роках.

Петлюра С. – державний і політичний діяч, лідер УСДРП. У червні 1917 р. генеральний секретар з військово-морських справ уряду УНР. З листопада 1918 р. член Директорії. на Вів воєнні дії проти більшовиків у 1918-1920 pp. Після поразки емігрував до Франції, де у 1926 р. був вбитий.

Раковський Х. – голова РНК УСРР.

Петрушевич Є. – державний і політичний діяч, один з керівників української революції 1917-1920 рр. З січня 1919 президент ЗУНР.

Хронологія подій:

4 березня 1917 р. – утворення Української ЦР;

грудень 1917 р. – проголошення Радянської влади в Україні (І-й з’їзд Рад у Харкові).

квітень-листопад 1918 р. – гетьманат П.Скоропадського;

листопад 1918 р. – утворення Директорії;

листопад 1918 р. – проголошення ЗУНР у Львові.

22 січня 1919 р. – проголошення Акту злуки УНР і ЗУНР.

Тема 7. Українські землі у міжвоєнний період (1921-1939 рр.).

НЕП в Україні. УСРР в системі “договірної федерації”. Політика коренізації та українізації.

Індустріалізація та “всеосяжна колективізація”. Голодомор 1932-1933 рр.

Репресії в Україні. Антицерковна політика.

Українські землі і геополітика. Український національно-визвольний рух. ОУН.

Терміни та історичні особи:

Голодомор – штучно організований сталінським керівництвом голод. Причини: насильницьке проведення колективізації сільського господарства, завишення планів хлібозаготівель, вилучалося зерна та продовольства. Наслідки – загибель від 3,5 до 5 млн. душ.

Українізація – в квітні 1923 р. XII з’їзд РКП(б) проголосив політику “коренізації”, яка передбачала залучення представників корінних національностей до партії та державного апарату, застосовування національної мови у партійній роботі, адміністрації, освіті, видавничій справі, пpeci. Політику українізації згорнуто на початку 30-х років.

НЕП – нова економічна політика проголошена у 1921 р. з метою залучення іноземних інвестицій, певної лібералізації i децентралізації економіки, утворення вільного ринку, розвитку приватної ініціативи. Селянські господарства продуктивно розвивались, зростало виробництво предметів споживання тощо. Згорнуто наприкінці 30-х років ХХ ст.

ОУН (Організація українських націоналістів) – політична організація створена Є. Коновальцем у Відні 1929 р. Метою було проголошення розбудови незалежної держави, в якій мали бути об’єднані усі українські етнічні землі. У роки другої світової війни ОУН проголошує гасло – “Боротьба проти Сталіна і Гітлера, проти імперій”. З жовтня 1942 р. організації ОУН з’єдналися з формуваннями УПА.

Репресії – метод фізичного, політико-правового, морального та психологічного знищення радянських людей у період сталінщини.

Хронологія подій:

березень 1921 р. – запровадження НЕП;

30 грудня 1922 р. – утворення СРСР;

березень-травень 1928 р. – фабрикація “шахтинської справи”;

1929-1930 рр. – початок суцільної колективізації;

23 серпня 1939 р. – Пакт Ріббентропа-Молотова.

Тема 8. Україна в роки другої світової війни (1939-1945 рр.).

Включення основної частини західноукраїнських земель до складу УРСР та їх радянизація.

Початок війни в Україні. Окупаційні режими. Розгортання руху опору, характеристика течій. Визволення території України. Вклад українського народу в розгром загарбників.

Терміни та історичні особи:

Ковпак С. – командувач одного з найчисельніших партизанських з’єднань в роки Великої Вітчизняної війни.

Колабораціонізм – співробітництво місцевого населення з окупантами в захоплених ними країнах під час Другої світової війни. В Україні на перших порах війни на цей шлях стала ОУН, яка намагалась за допомогою німців здобути право України мати свою незалежність. Однак, згодом, усвідомивши помилковість таких дій, перейшли до збройної боротьби проти гітлерівського режиму та радянської влади.

Окупація – тимчасове військове захоплення території однією державою іншої.

План “Ост” – політика здійснювана нацистською Німеччиною на окупованих східних територіях з метою винищення слов’янських народів.

Нацизм – одна з назв німецького фашизму, його ідеологія, політика, практика.

“Трансністрія” – територія окупована румунськими військами в 1941-1944 pp. у межиріччі Південного Бугу і Дністра. Знаходилася під цивільним адміністративним управлінням з центром в Одесі.

УПА (Українська повстанська армія) – збройні формування, створені у жовтні 1942 р. на Західній Україні з метою боротьби з окупаційними військами. (Керівники – Т. Бульба-Боровець, Р. Шухевич та ін.). Нараховувала 30-40 тис. осіб і діяла до поч. 50-х років.

Хронологія подій:

Липень-вересень 1941 р. – оборона Києва.

Серпень-жовтень 1941 р. – оборона Одеси.

Жовтень 1941 р. – липень 1942 р. – оборона Севастополя.

Листопад 1942 р. – січень 1943 р. – початок корінного перелому на користь Радянської армії.

Серпень-вересень 1943 р. – початок визволення української території; битва за Дніпро.

Жовтень (28) 1944 р. – звільнення всієї території України від окупантів.

Тема 9. Україна у др. пол. 40-х рр. - 1991 р.

Включення УРСР в ООН. Відродження народного господарства. Операція “Вісла” і продовження репресій. Голод 1946-1947 рр.

Хрущовська “відлига” та реформаторство.

Загострення гальмівних процесів у соціальному та економічному розвитку. Криза тоталітаризму в СРСР та УРСР в 60-70-ті рр. Розгортання правозахисного і дисидентського руху в Україні.

Перебудовчі процеси та їх наслідки.

Терміни та історичні особи:

Депортація – примусове виселення народів з місць постійного проживання, за політичними мотивами. У сталінські роки виселенню піддавалися цілі народи СРСР, певні соціальні верстви, особливо, “розкуркулене” селянство до Сибіру. 3і 3ахідної України вивезено українців (400 тис.), поляків (біля 1 млн.), німців (650 тис.), кримських татар (180 тис.) тощо. За “лінію Керзона” у 1947 польська влада примусово переселила 150 тис. українців (т.з. операція “Вісла”).

Дисидентський рух – в Україні громадсько-політичний рух проти радянського тоталітаризму в 60-80-х pp. XX ст. Учасники цього руху боролись з системою трьома напрямками: а) культурно-національним (вільний розвиток української культури, мови); б) правозахисним (боротьба за свободу слова, демократію, за незалежність України); в) релігійним (відстоювання свободи совісті, відновлення УГКЦ, УАПЦ та інших репресованих церков). Найвідомішою в Україні опозицією владі була Українська Гельсинська спілка (УГС) до якої, за період з 1976-1988 pp., входив 41 чоловік.

Десталінізація – політика хрущовського керівництва у другій половині 50-х років спрямована на викриття культу особи Сталіна і демократизації радянського суспільства.

“Жданівщина” – політика сталінського курівництва, яку втілював у життя секретар ЦК ВКП(б) А.Ждановим в національно-культурній та ідеологічній сферах повоєнного радянського суспільства.

Стагнація – застій у виробництві, торгівлі та соціальній сфері.

Шелест П. – перший секретар ЦК Компартії України (1963-1972), який сприяв національно-культурному пожвавленню в Україні. Автор книги “Україно наша Радянська”.

Хронологія подій:

1946-1947 рр. – голод в Україні;

березень 1946 р. – ліквідація УГКЦ;

1946-1947 рр. – Операція “Вісла”

квітень (26) 1986 р. – Чорнобильська катастрофа;

1988 р. – 1000-ліття хрещення Русі-України;

липень (16) 1990 р. – ухвала Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України.