2015-10-22
522
1. Соціальна політика – це:
а) політика монополістичного регулювання обсягу виробництва з метою підтримки цін встановлених фірмою – лідером;
б) система управлінських, організаційних, регулятивних заходів, дій, принципів і засад, спрямованих на забезпечення оптимального соціального рівня та якості життя, соціального захисту малозабезпечених верств населення, їх соціальної безпеки в суспільстві;
в) політика, при які почергово застосовуються заходи стимулювання економічного зростання;
г) напрямок економічної політики, пов’язаний з контролем грошової маси і кредиту.
2. Система державних заходів щодо забезпечення достойного матеріального і соціального становища громадян – це:
а) соціальний захист;
б) соціальні гарантії;
в) податкове регулювання;
г) антиінфляційна політика
3. Диференціація доходів вимірюється співвідношенням рівнів матеріальної забезпеченості:
а) 10% найбільш і 10% найменш забезпечених груп населення;
б) 10% найбільш і 35% найменш забезпечених груп населення;
в) 20% найбільш і 40% найменш забезпечених груп населення;
г) правильна відповідь відсутня.
4. Для оцінки рівня життя населення використовуються наступні показники:
а) прожитковий мінімум, величина вартості прожиткового мінімуму;
б) вартісна величина „споживчого кошика” продуктів харчування; межа малозабезпеченості;
в) мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія;
г) всі відповіді вірні.
5. Соціальний захист економічно активного населення здійснюється за наступними напрямками:
а) заходи держави, пов’язані з кваліфікаційною підготовкою до трудової діяльності;
б) заходи, що забезпечують можливість реалізації здібностей кожного в процесі трудової та виробничої діяльності і сам процес діяльності;
в) заходи, спрямовані на створення нових робочих місць і підтримку працівників, які втратили роботу;
г) всі відповіді вірні.
6. Для скандинавської моделі соціального розвитку не є характерним:
а) універсалізм і перерозподіл доходів за допомогою прогресивної системи оподаткування населення;
б) недопущення бідності і забезпечення усім зайнятим громадянам гідного рівня життя;
в) надання базового забезпечення усім громадянам країни за рахунок державного і місцевих бюджетів, сформованих за рахунок податків;
г) обмеження розмірів універсальних трансфертів, програм соціального страхування.
7. Мінімальний споживчий бюджет – це:
а) нижчий рівень малозабезпеченості;
б) вищий рівень малозабезпеченості;
в) приріст суспільного добробуту;
г) мінімальна пенсія.
8. Значна нерівномірність у розподілі доходів між окремими сім'ями спричиняє:
а) соціальну напруженість у суспільстві;
б) зубожіння переважної частини населення країни;
в) безконтрольний розподіл доходів;
г) всі відповіді вірні.
9. Основними елементами рівня життя є:
а) рівень і структура споживання матеріальних благ;
б) рівень споживання послуг установ побутового обслуговування, охорони здоров’я, освіти, культури, соціального забезпечення, фізкультури;
в) рівень забезпечення житлом;
г) всі відповіді вірні.
10. Частка населення з доходами, нижчими за прожитковий мінімум, – це:
а) рівень маргінальності;
б) наявність зв'язків або дискримінації;
в) відмінності в освіті й особистих здібностях;
г) всі відповіді вірні
11. Перерозподіл доходів не здійснюється:
а) через державну податкову систему і державний бюджет;
б) через соціальне страхування;
в) через коливання ринкових цін як на фактори виробництва, так і на товари і послуги;
г) через добровільні внески до громадських, доброчинні релігійних фондів і організацій;
д) через грошово-кредитну систему.
12. Крайня форма бідності – це:
а) рівень доходу, нижче за який неможливо задоволення основних потреб;
б) бідність, яка поряд зі стандартами цивілізації асоціюється з межею виживання;
в) відхилення величини доходів та витрат бідних від визначеної межі бідності;
г) основна частина сімей (домогосподарств), в яких рівень задоволення (доходів) на одну особу є нижче визначеної межі бідності.
13. Відхилення величини доходів та витрат бідних від визначеної межі бідності – це:
а) межа бідності;
б) глибина бідності;
в) бідність;
г) рівень бідності.
