Поряд з епосом, лірикою й драмою в літературі досить часто зустрічаються синкретичні (мішані) твори, в яких поєднуються особливості епічного, ліричного й драматичного родів і суміжних галузей суспільної діяльності людини, зокрема науки та публіцистики.
Провідні синкретичні жанри:
1. Балада (прованс. ballare – танцювати) – невеликий ліро-епічний твір, в основі якого лежить певна незвичайна пригода „Тополя” Т.Шевченка.
2. Дума – ліро-епічний віршований твір, особливий різновид фольклорних епічних пісень, в яких оспівується героїчне історичне минуле українського народу, переважно часів визвольної боротьби, очолюваної козацтвом, або його побут і моральні переконання. „Козак Голота”, „Самійло Кішка”.
3. Байка (давньорус. баяти, тобто казати) – невеликий, часто віршований алегоричний твір повчально-гумористичного або сатиричного характеру. Життя людини в ньому відображається в образах тварин, рослин чи речей або ж зводиться до умовних стосунків. „Коник-стрибунець” Л. Глібова.
|
|
4. Співомовка – невеликий вірш гумористичного або сатиричного змісту, в основі якого лежить народний анекдот.
5. Поема (гр. poiema – твір) – великий віршований твір, в якому порушуються важливі проблеми минулого, сучасного чи майбутнього. У поемі зливаються воєдино епічні (події, сюжети, характери) й ліричні елементи (авторські переживання, ліричні відступи, ліричний герой). „Катерина”, „Гайдамки” Шевченка,
6. Мемуари (фр. memoires – спогади) – це суб’єктивне осмислення якихось історичних подій чи життєвого шляху певної конкретно-історичної постаті, здійснене письменником у художній формі із залученням ним справжніх документів свого часу, глибоким співвіднесенням власного духовного досвіду з внутрішнім світом героїв, соціальною та психологічною природою їхніх вчинків „Розповіді про неспокій” Ю. Смолича, „Третя Рота” В.Сосюри
7. Щоденники – це щоденні або ж такі, що не мають періодичності, записи автором певних подій, учасником і свідком яких він був. Щоденники вели Т. Шевченко, М. Коцюбинський.