Соціальні наслідки інфляції

По-перше, інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги.

По-друге, інфляція знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю.

По-третє, інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві.

Методом боротьби з ін­фляцією єобмежуючиїї причини, а в іншихвикористовують заходи адаптації до неї.

При першомупідходіголовна роль у регулюванніінфляціїнадаєть­ся заходам, щовпливають на її причини. Один із таких широко ви­користовуванихзаходів –політикадоходів.Це заходи, спрямовані на стабілізаціюрівняцін та корегуваннядоходів. До них належать заморожуваннязаробітної плати, збільшенняоподаткування, змен­шеннядержавнихвитрат на соціальніпрограми, обмеженнякреди­тування.

Важливим заходом боротьби з інфляцією за певнихобставин є грошовіреформи. Де повнаабочасткова структурна перебудовадію­чоїгрошовоїсистеми. Розрізняютьпоняттягрошовоїсистеми у вузь­кому і широкому значеннях. Перше означаєпроведеннязаходівщодозмінидіючоїгрошовоїодиниці і відповідноїстабілізаціїгрошовогообігу без якісноїперебудовигрошовоїсистеми. Грошова реформа у широкомузначенніозначаєзапровадженняпринциповоновоїгро­шовоїсистеми. Обидватипигрошових реформ сприяютьобмежен­нюінфляції.

Другий напрям регулювання інфляції передбачає неможливість усу­нення інфляції, а тому рекомендуються заходи, що зменшують її нега­тивні наслідки. Це так звана політика адаптації. Одним із найпоши­реніших її заходів є індексація доходів.Суть їїполягає в тому, щоза­конодавчовстановлюєтьсянеобхідністьзбільшенняномінальнихдоходів, насампередфіксованих, на певну величину, пов'язануіз темпом інфляції. Індексаціядоходів широко використовується у роз­винутихкраїнах. В Українітакожприйнято закон про індексаціюдоходів, але обмеженістьфінансовихресурсів не дозволяєйогоефек­тивновикористовувати.

Отже, для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка передбачає: зростання виробництва і насичення ринку товарами; структурну та конверсійну перебудову економіки; обмеження емісії грошей; скорочення дефіциту державного бюджету; стимулювання нагромаджень та інвестицій; проведення обґрунтованої кредитної та податкової політики; приватизацію і стимулювання середнього й малого підприємництва; обмеження емісії грошей; збільшення безготівкового обігу;широке впровадження електронної системи розрахунку; скорочення ставок податків; регулювання валютного курсу;ослаблення інфляційних очікувань; роздержавлення, приватизацію, розвиток підприємництва; проведення грошової реформи конфіскаційного типу.