Модель організації як суспільного інституту

Як бачимо з таблиць, за першою моделлю для досягнення цілей організації необхідно оптимально використовувати всі види ресурсів. Головними завданнями менеджерів в умовах другої моделі є організація та управління персоналом. В третій моделі головним напрямком діяльності менеджерів є стратегічне управління. Четверта модель організації висуває найбільш складні вимоги до системи управління, оскільки базується на врахуванні найрізноманітніших інтересів та необхідності вимірювати вигоду від їх задоволення з відповідними ресурсними затратами.

Т. Пітерс і Р. Уотермен, аналітики McKinsey&Co, розробили базову модель семи змінних, що на їх думку, забезпечує успішне функціонування організації. Розробка базової моделі передбачала врахування таких змінних, як структура, стратегія, системи, спільні цінності, стиль управління, кадри, навики. Дана модель отримала назву 7S (абревіатури позицій англійською мовою). Центральною змінною даної моделі є цінності компанії, що є відправною точкою для формування решти змінних. Дану модель розроблено у 1982 р., відповідно, вона зазнала багатьох трансформацій. Основною з них стала розробка моделі 7С. В центрі моделі – спроможність (особлива компетенція), або доведена конкурентна перевага. Решта змінних – це комунікація, шанс та інформація, мотиви, обов’язки і проблеми, кризові точки, контроль, культура – представляють багатоцільову діяльність, яку Уотермен назвав плануванням або стратегією.

У результаті зміни даної моделі сьогодні отримано "формулу сили компанії" та сформовано так званий "щасливий атом" – сукупність взаємопов’язаних та взаємозалежних змінних, які показують, як процеси організації і планування можуть протікати в унісон, створюючи унікальні вміння, компетенцію і культуру, які разом формують силу компанії: 7S+7С = сила і (рис. 5.3).

Рис. 5.3. Модель "щасливого атома" за Т. Пітерсом і Р. Уотерменом