Рівні опромінення та дози

Захист людини від шкідливого впливу радіації забезпечується системою нормативів, що ґрунтуються на сучасних знаннях і уявленнях про характер біологічної дії іонізуючого опромінення. З накопиченням знань про дію радіації величина допустимих доз поступово знижувалась.

В 1920 р. доза 100 рентген або 1 Зв (у тисячу раз більше, ніж прийнята зараз) вважалась безпечною. Перші міжнародні рекомендації по гранично – допустимим рівням опромінення були дані у 1934 р. і складали 200 мР за добу (2 мЗв) для зовнішнього опромінення, в 1958 р. була запропонована межа загального опромінення – 50 мЗв на рік для професіоналів та 5 мЗв для населення. У 1990 р. прийняті значення, що діють і в теперішній час – 20 мЗв/рік для професіоналів та 1 мЗв/рік для населення.

Сучасні нормативи ґрунтуються на припущенні, що віддалені наслідки опромінення (рак, генетичні порушення) не мають порогу і можуть проявлятися за будь – якої, навіть самої малої дози.

В наші дні основна дозова межа для населення рівна 1 мЗв/рік, що відповідає фоновому випроміненою. Для порівняння, проводячи у телевізора по 3 години на день, протягом всього року можна набрати дозу, рівну однієї тисячної цієї величини; перелітаючи з Москви у Нью-Йорк – третину річної дози.

За одну рентгенодіагностичну процедуру пацієнти отримують ефективні дози, рівні: 0,6 мЗв при флюорографії; 1,3 мЗв – при рентгенографії; 5 мЗв при рентгеноскопії; 3 мЗв – при комп’ютерній томографії.

Допустимі норми опромінення людини тісно пов’язані із оцінкою ризику виникнення негативних наслідків. При визначенні гранично допустимих доз опромінення в першу чергу спираються на дані по канцерогенному ризику, оскільки генетичні порушення виникають при більш високих дозах.

Коли мова йде про радіаційний ризик, то мається на увазі ймовірність виникнення у людини та його потомства якого-небудь шкідливого ефекту. Оскільки прийнято, що поява ряду несприятливих радіаційних наслідків не має порогу, то основою системи радіаційної безпеки є поняття прийнятного (допустимого) рівня ризику; при цьому мається на увазі ризик смерті людини від віддалених (ракових) захворювань.

Радіаційний ризик появи раку набагато менше, ніж від впливу хімічних речовин або від шкідливих звичок. При опроміненні в дозі 10 мЗв, що в 10 раз перевищує річну допустиму, ризик захворіти раком складає 125 випадків на мільйон (10000 хворіє без опромінення). Це можна порівняти із загибеллю від нещасних випадків у побуті, на виробництві, утопленні, в десятки і навіть сотні раз менше ймовірності загибелі від транспортного інциденту або паління.