Шкала сили вітру за Бофортом

Повітря, що рухається із швидкістю понад 25 м/с представляє собою дуже щільну речовину, яка при поривах спричинює значний тиск на поверхню Землі та предмети, які розташовані на ній. Такий вітер здатний спустошувати величезні території – виривати з корінням дерева, валити стовпи ЛЕП, руйнувати міцні будівлі, перевертати важкі транспортні засоби тощо. Крім безпосередньої дії сильного вітру, небезпечними є явища, що пов'язані із ним: утворення великих хвиль на водоймах, утворення заторних хвиль у гирлах великих річок, що призводить до їх виходу з берегів та утворення приливних хвиль у центрі тропічних циклонів.

Надзвичайно швидкий рух повітряних мас призводить до виникнення ураганів або тайфунів. Термін "ураган", який походить від назви бога бур у народу майя, найчастіше застосовують у Америці. На узбережжі Тихого океану використовують термін "тайфун", що у перекладі з китайської означає "дуже великий вітер". Найчастіше урагани утворюються у тропічних широтах і тому їх називають тропічними циклонами.

Не менш небезпечними явищами є смерчі, які зустрічаються частіше, ніж урагани, але у зв'язку із меншими розмірами не призводять до великих негативних наслідків.

В Україні сильний вітер спостерігається переважно у холодний період року і частіше за все у гірських районах Українських Карпат, Криму, на Донецькому кряжі, Волинській та Подільській височині.

Пожежі – це неконтрольований процес горіння, який викликає загибель людей та знищення матеріальних цінностей. Найчастіше причиною виникнення пожеж є недбала поведінка людей з вогнем, порушення правил пожежної безпеки, значно рідше – природні атмосферні явища (блискавки, посуха). Від антропогенних чинників виникає до 90% пожеж.

Негативні наслідки пожежі не обмежуються знищенням власне матеріальних цінностей або людськими жертвами. Після лісових та степових пожеж – ландшафтних пожеж, вигорає родючий шар грунту, що утворився протягом тисячоліть, зникають окремі біотопи та цілі екосистеми із всіма мешканцями, на відновлення яких необхідно багато років екологічної сукцесії. Після пожеж у гірських районах прискорюються ерозійні процеси, збільшується ймовірність виникнення повеней, селів та лавин. У північних районах вигорання лісу призводить до заболочення території.

Лісові пожежі поділяють на низові, верхові та підземні. За інтенсивністю горіння вони підрозділяються на слабкі, середні та сильні. Лісові низові пожежі характеризуються горінням сухого трав'яного покриву, лісової підстилки та підліску без охоплення крон дерев. Швидкість руху таких пожеж невелика (до 16 м за хвилину). Лісові верхові пожежі, як правило, розвиваються з низових при піднятті полум'я до рівня крон дерев, а їх швидкість сягає 8-25 км за годину. Підземні пожежі виникають як продовження верхових або низових пожеж і розповсюджуються на шари торфу, що розташований на глибині до 50 см. Горіння йде повільно, із швидкістю 0,1-0,5 м за хвилину. Під час підземних пожеж горіння відбувається при нестачі кисню, в результаті чого виділяється велика кількість диму. Горіння може тривати довгий час, навіть взимку.

Однак окрім негативної дії ландшафтних пожеж відчувається і деяка їх позитивна роль. Так у природних умовах в результаті лісових пожеж відбувається оновлення біогеоценозів – вже сформовані клімаксні угруповання руйнуються, а на їх місці виникають нові, структура яких поступово ускладнюється та розвивається. Існування степових ділянок взагалі можливе лише через періодичне вигорання рослинного покриву, що найчастіше відбувається навесні.

Надходження шкідливих речовин до оточуючого середовища головним чином пов'язано із виникненням аварій. Аварія – це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людини та призводить до знищення природних екосистем, руйнування споруд, обладнання та транспортних засобів, порушення виробничого процесу тощо.

Умовно всі аварії поділяють на: 1) аварії із витоком шкідливих речовин (хімічних та радіоактивних речивин), 2) аварії із пожежами та вибухами, 3) аварії на транспорті.

Найчастіше аварійна ситуація об'єднує кілька видів аварій. Особливо важкі аварії можуть призводити до катастроф. Катастрофа – великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини та природного середовища. Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти.

Аварії, які супроводжуються викидами шкідливих хімічних речовин, відбуваються на підприємствах хімічної, нафтопереробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості, водопровідних та очисних спорудах, а також під час транспортування сильнодіючих отруйних речовин (СДОР). Безпосередніми причинами цих аварій є порушення правил техніки безпеки та транспортування цих речовин, технологічних процесів, вихід з ладу агрегатів та механізмів тощо. Крім того, навіть при нормальному технологічному процесі, до навколишнього середовища надходить значна кількість небезпечних речовин (теплові електростанції, металургійні та паперово-целюлозні комбінати, сільськогосподарське виробництво тощо).

Небезпечними та шкідливими речовинами є органічні та неорганічні речовини, що при надходженні у оточуюче середовище та організм людини за певних кількостей здатні викликати негативні наслідки. Дію деяких було розглянуто у попередніх розділах.

Крім надходження до навколишнього середовища хімічних речовин, небезпечним є викидання продуктів радіоактивного розпаду.

Аварії можуть бути обумовлені як природними явищами, так і антропогенними причинами. Тому виникнення аварії, як правило, носить ймовірносний характер. Для кожного потенційно можливого виду аварії можна визначити ймовірність її виникнення, що пов‘язують з поняттям ризику. Таким чином, ризик аварії являє собою міру ймовірності виникнення негативних впливів відповідної важкості.

Очевидно, що при виникненні аварії на будь-якому підприємстві можливі різні наслідки, що різняться за тривалістю та масштабами негативних впливів. Наслідки аварії можуть бути ліквідовані, локалізовані або призводять до безповоротних втрат. У будь-якому випадку наслідки аварії пов‘язані з тим або іншим матеріальним збитком, що був нанесений людині або навколишньому середовищу.

При аналізі аварійних ситуацій приймаються до уваги аварії, які переважно обумовлені аномальними випадками або зовнішніми причинами, що носять випадковий, ймовірносний характер. До них можна віднести екстремальні по відношенню до проектних параметрів зовнішніх природних умов (шторми, землетруси), випадкові збої та відмови обладнання через технологічні порушення при будуванні, транспортуванні та експлуатації, випадкові помилки персоналу (“людський фактор”).

Основними засобами оцінки ступеню ризиків, виявлення небезпек та визначення відповідних заходів щодо зменшення їх негативних наслідків виступають історичні відомості, статистичні дані, норми та стандарти, а також прийнята у промисловості практика. Кількісна оцінка ризиків включає у себе наступні основні елементи:

• виявлення потенційно можливих аварійних випадків (небезпек);
• оцінка ймовірності їх реалізації;
• оцінка їх негативного впливу на людей, навколишнє середовище та матеріальні цінності;
• співставлення оцінюваного ризику з загальноприйнятими критеріями прийнятності.

Перший етап аналізу ризиків включає визначення видів небезпечної діяльності та об‘єкти, що становлять загрозу для персоналу та навколишнього середовища. На наступному етапі проводиться виявлення небезпек. В результаті формується перелік можливих аварійних сценаріїв. Всі сценарії виникнення аварійних ситуацій можна розділити на три групи:

• конструкційні відмови – помилки та прорахунки, що були закладені у об‘єкт на стадії проектування при виборі технологічної схеми, складу обладнання, режимів роботи тощо;
• виробничі відмови – виникають підчас виготовлення, зборки або встановлення обладнання та конструкцій;
• експлуатаційні відмови – ситуації, що виникають на стадії експлуатації системи. Вини можуть бути зумовлені порушеннями умов технічної експлуатації, екстремальними умовами навколишнього середовища, помилками персоналу.