Література для самостійного опрацювання

1. Долгов К.М. Диалектика и схоластика. - М., 1983.

2. Желнов М.В. Критика гносеологии современного неотомизма. - М., 1971.

3. Жильсон Э. Избранное. - Т. 1. - Введение в философию св. Фомы Аквинского. - М.-Спб., 2000.

4. Маритен Ж. Избранное: Величие и нищета метафизики / Отв. ред. и сост. Р.А. Гальцева; пер. с фр. В.П. Гайдамака. - М., 2004.

5. Радаев Р. Критика неотомизма. - М., 1975.

6. Субботин Ю.К. Проблема ценности в неотомизме. - М., 1980.

7. Шишков К.А. Современный неотомизм: история и политика в философии Ж. Маритена: Конспект лекций. - Тверь, 1999.

С

Труктуралізм

«Цивілізація, яка заснована на принципі та

ідеї підвищеної думки про себе є гнилою

з самого початку свого народження».

К. Леві-Стросс

Структуралізм – напрям у сучасній (переважно французькій) філософії, який вважає структурно-функціональний метод головним методом філософії. Розглядає структуру як вічне і незмінне, ігноруючи його розвиток.

Засновником структуралізму є К. Леві Стросс. Основні роботи:

Клод Леві-Стросс 1908 – 20__ рр.

«Структурна антропологія», «Мислення дикуна», «Тотемізм» та ін. На думку філософа, соціальні структури – це об’єктивні сутності, які існують незалежно від людської свідомості і неповно виявляються у різних суспільствах. Ці структури не є емпіричною реальністю; полем їхнього побутування є сфера позасвідомого. Оприявлення соціальних структур можливе через дослідження міфів, ритуалів,

релігійних уявлень, за допомогою яких людина прагне приховати або виправдати розходження між реальним суспільством та його ідеальною візією. Структуриний підхід не є «чистою» методологією; він потребує поєднання антропології, філософії, лінгвістики, психології.

Особливої ваги Леві-Стросс надавав мові (як структурному утворенню) для пояснення усіх різновидів соціальних стосунків, зокрема такого специфічного їх сполучення, як міф. Він розглядає міф як «лінгвістичну сутність», що її конституює набір певних елементів, або одиниць. Останні Леві-Стросс називає «міфемами». Комбінативне сполучення міфем утворює «сигніфікативну функцію міфу», яка ніяк не тотожна його смисловому наповненню, а є його структурою. Структура міфу – це певне впорядкування або розташування міфем одна стосовно одної; за допомогою міфу відбувається улагодження суспільних суперечностей з метою їхнього подолання. Структуру мислення первісної людини («дикуна») Леві-Стросс вважає високорозвиненою, тотожною тій, яка притаманна і сучасній людині; з огляду на це, він до певної міри ідеалізує стан світоглядних, моральних спромог та орієнтацій «дикуна», в якому чуттєва і раціональна складові знаходяться у гармонійній єдності, втраченій на пізніших щаблях цивілізаційного поступу.

В 2008 году Леві-Строссу виповнилось 100 років, він став першим членом Французської академиї, який досягнув цього віку. В цьому році Бібліотека Плеяди розпочала публікацію його робіт (зазвичай це при життю автора не робиться).

Ідеї структуралізму розвивав також М.-П. Фуко. Основні твори:

Мішель-Поль Фуко 1926 – 1984 рр.

«Слова і речі», «Археологія знання» та ін. Аналізуючи історично мінливі форми організації людського буття, Фуко намагається розглянути їх як синтез «фундаментальних кодів культури», що керують усіма формами її сприйняття і вартостями, і «чистих практик» застосування цих кодів, що створюють «історичне а prіоrі» науки, раціональності, досвіду. Типи історичного а prіоrі у сфері знання Фуко називає

епістемами.

Основна увага Фуко зосереджена на слові, на мовній події і факті висловлювання, на особливій «функції існування» мовних знаків, які визначають саму їх можливість установлювати зв’язок на конкретному історичному матеріалі. Для сучасного мислення найважливішими областями дії мови є інтерпретація і формалізація, тобто виявлення того, що сказано в мові і що взагалі може бути в ній висловлено.

Межа інтерпретації – зіткнення з тим несвідомим, яке не виражене в жодній з мов, межа формалізації – форми чистого мислення, які позбавлені мовної оболонки і постають в своїй логічній структурі.