До видів реорганізації відносять

А) ліквідацію;

Б) злиття; виділ;

В) злиття, приєднання; поділ, перетворення;

Г) злиття, виділ, приєднання, поділ, перетворення, ліквідацію;

Д) ліквідацію (примусову та добровільну), виділ, поділ, перетво­рення, злиття.

28. Об'єктами цивільних прав є:

А) матеріальні і нематеріальні блага;

Б) речі, гроші, цінні папери, майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інфор­мація;

В) цивільні правопорушення; відшкодування збитків.

Г) об'єкти, вилучені з цивільного обороту; інформація;

Д) особисті немайнові блага;

29. До об'єктів, обмежено оборотоздатних відносяться:

А) об'єкти, які належать лише певним учасникам цивільного обо­роту;

Б) об'єкти, які належать всім учасникам цивільного обороту;

В) речі, визначені індивідуальними ознаками;

Г) об'єкти, придбання або відчуження яких може здійснюватися на підставі відповідного дозволу;

Д) тютюнові вироби та алкогольні напої;

30. Послуги можуть бути:

А) фактичні;

Б) юридичні;

В) вольові;

Г) змішані;

Д) індивідуально визначені.

31. Споживною є річ, яка:

А) внаслідок одноразового її використання знищується або при­пиняє існувати у первісному вигляді;

Б) призначена для одноразового використання;

В) призначена для неодноразового використання і зберігає при цьому первісний вигляд протягом тривалого часу;

Г) наділена тільки властивими їй ознаками;

Д) призначена для обслуговування іншої речі;

32. Гроші це:

А) грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет;

Б) документи встановленої форми з відповідними реквізитами;

В) види майна, що вважаються валютними цінностями;

Г) законний платіжний засіб, обов'язковий до приймання за но­мінальною вартістю на всій території України;

Д) грошова одиниця, яка виконує роль загального еквіваленту.

33. Здійснення цивільних прав це:

А) дії уповноваженої особи щодо реалізації належних їй суб'єктив­них прав;

Б) підстави виникнення цивільних прав та обов'язків;

В) встановлений законом строк, у межах якого особа, чиє суб'єк­тивне право порушено, має право вимагати його примусового захи­сту;

Г) адресована зобов’язаній особі вимога певної поведінки;

Д) необхідний обсяг дієздатності.

34. Способами захисту цивільних прав є:

А) позовна давність;

Б) компенсація моральної шкоди;

В) визнання права;

Г) припинення порушення права;

Д) міри оперативного впливу.

35. Визнання права це:

А) відновлення становища, яке існувало до порушення права;

Б) підтвердження державним органом дійсного існування відпо­відного права;

В) грошова компенсація уповноваженій особі зобов'язаною осо­бою;

Г) спосіб, який застосовується виключно у зобов'язальних право­відносинах;

Д) самозахист цивільних прав.

36. При визнанні правочину недійсним застосовуються:

1) одностороння реституція;

2) двостороння реституція;

3) недопущення реституції;

4) ваші варіанти, якщо вони є, вкажіть, які саме.

37. Загальними вимогами закону щодо чинності правочину є5

А) відповідність правочину закону, дієздатність учасників право­чину, відповідність волі та волевиявлення учасників правочину, виз­начена законом форма правочину;

Б) відповідність правочину закону, відповідність волі та волевияв­лення учасників правочину, визначена законом форма правочину;

В) відповідність правочину закону, дієздатність учасників право­чину, відповідність волі та волевиявлення учасників правочину, виз­начена законом форма (вербальна, письмова — проста або нотарі­альна) правочину;

Г) укладення правочину в простій письмовій або нотаріальній формі;

Д) зміст правочину не суперечить ЦК України, іншим актам циві­льного законодавства, а також моральним засадам суспільства; на­явність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка вчиняє правочин; відповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі; форма, встановлена законом; правочин має бути спря­мований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

38. Консенсуальний правочин це правочин:

А) для вчинення якого достатньо досягнення згоди між сторонами про його вчинення;

Б) для вчинення якого необхідна згода сторін і передача речей, майна тощо;

В) в якому вбачається правова мета;

Г) який вчиняється на довірчих відносинах між сторонами.

Д) який не суперечить нормативно-правовим актам.

39. Правочин визнається відплатним, якщо:

А) зобов'язання однієї сторони вчинити ту чи іншу дію відповідає зустрічному зобов'язанню іншої сторони щодо надання матеріаль­ного або іншого блага;

Б) зустрічне зобов'язання відсутнє;

В) відплатність правочину встановлена законом;

Г) відплатність правочину встановлена договором
Д) обов’язок вчинити зустрічну дію відсутній.

40. Удаваний правочин це правочин:

А) укладений з метою приховати інший правочин, який насправді був укладений;

Б) укладений лише про людське око;

В) заперечний;

Г) укладений внаслідок обману, насильства, погрози;

Д) укладений без наміру створити юридичні наслідки.

41. Фіктивний правочин це:

А) абсолютно недійсний правочин;

Б) правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

В) правочин, укладений внаслідок обману;

Г) нікчемний правочин;

Д) правочин, укладений з метою приховати інший правочин.

42. Види довіреності:

А) спеціальна;

Б) разова;

В) багаторазова;

Г) генеральна;

Д) особлива.

43. Строк довіреності:

А) безстрокова;

Б) 1 рік;

В) 3 роки;

Г) 5 років.

Д) залежить від волі особи, яка видає довіреність.

44. Види представництва:

А) законне;

Б) опікунське;

В) договірне;

Г) добровільне;

Д) представництво на підставі акту органу юридичної особи;

45. Види представництва:

А) разове;

Б) обов'язкове;

В) спеціальне;

Г) генеральне.

Д) договірне або добровільне;

46. Представництво - це правовідношення, в якому:

А) одна сторона (довіритель) зобов'язана вчинити правочини на користь іншої сторони (повіреного);

Б) виникає акт узгодженої волі довіреної особи та її представника;

В) одна сторона (представник) має право вчиняти будь-які правочини від свого імені на користь іншої сторони, яку вона представляє;

Г) одна сторона надає повноваження іншій стороні вчиняти правочини від її імені на

користь представника;

Д) одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити, правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

47. Схвалення правочину особою, яку представляють, відбувається шляхом:

А) письмової згоди;

Б) прийняття до виконання правочину;

В) усної згоди;

Г) конклюдентних дій;

Д) мовчання.

48. Представником може бути:

А) будь-яка фізична особа;

Б) юридична особа;

В) будь-яка дієздатна особа;

Г) територіальна громада;

Д) дієздатна фізична особа, за винятком осіб, встановлених законом.

49. Представництво за довіреністю припиняється у разі:

А) відмови від вчинення дій третіми особами;

Б) смерті особи, яка видала довіреність;

В) закінчення строку довіреності;

Г) відстрочення;

Д) передоручення.

50. Присікальні (преклюзивні) строки це:

А) строки, протягом яких суб'єкт цивільного права може реалізувати належне йому суб'єктивне право;

Б) строки для реалізації суб'єктивних прав;

В) строки невиконання обов'язків;

Г) строки служби товару;

Д) претензійні строки.

51. Строки здійснення цивільних прав та виконання обов'язків це:

А) диспозитивні строки;

Б) строки існування цивільних прав;

В) строки, протягом яких суб'єкт цивільних прав може реалізову­вати належне йому суб'єктивне право та виконувати покладені на нього обов'язки;

Г) строки захисту цивільних прав;

Д) позовна давність;

52. Позовна давність це строк:

А) у межах якого особа, чиє суб'єктивне право порушено, має право вимагати його примусового захисту;

Б) у межах якого особа може реалізувати свої суб'єктивні права;

В) протягом якого боржник зобов'язаний передати річ тощо;

Г) існування цивільних прав;

Д) у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу

53. Позовна давність може бути:

А) загальна;

Б) спеціальна;

В) скорочена або спеціальна;

Г) особлива;

Д) виключна.

54. Загальна позовна давність встановлюється у:

А) три роки;

Б) п'ять років;

В) один рік;

Г) десять років;

Д) шість місяців.

55. Імперативність норм про позовну давність полягає у:

А) можливості зменшити строк позовної давності;

Б) неможливості змінити строк позовної давності;

В) недійсності правочинів про зміну строків позовної давності і порядку їх обчислення;

Г) обов'язковості застосування строків позовної давності судами незалежно від заяви сторін;

Д) можливості збільшити строк позовної давності.

56. До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи відносять право на:

А) життя;

Б) медичну допомогу;

В) свободу;

Г) свободу пересування;

Д) недоторканність житла.

57. До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи відносять право на:

А) сім'ю;

Б) місце проживання;

В) мирні зібрання;

Г) донорство;

Д) особисті папери.

58. До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи відносять право на:

А) інформацію;

Б) ім'я;

В) особисту недоторканність;

Г) опіку або піклування;

Д) охорону здоров'я.

59. До особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи відносять право на:

А) зміну імені;

Б) повагу до гідності та честі;

В) свободу;

Г) свободу пересування;

Д) місце проживання.

60. До особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи відносять право на:

А) недоторканність житла;

Б) вибір роду занять;

В) усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю;

Г) інформацію про стан свого здоров'я;

Д) сім'ю;

61. До особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи відносять право на:

А) безпечне для життя і здоров'я довкілля;

Б) опіку або піклування;

В) свободу об'єднання;

Г) медичну допомогу;

Д) особисте життя та його таємницю.

62. До особистих немайнових прав, які індивідуалізують фізичну особу як особистість, відносять право на:

А) життя;

Б) ім'я, честь, гідність;

В) зміну імені;

Г) індивідуальність;

Д) особисте життя та його таємницю.

63. До особистих немайнових прав, що забезпечують особисту безпеку фізичної особи відносять право на:

А) свободу;

Б) свободу пересування;

В) особисті папери;

Г) таємницю листування;

Д) особисту недоторканність.

64. До особистих немайнових прав, що забезпечують особисту безпеку фізичної особи відносять право на:

А) недоторканність ділової репутації;

Б) особисте життя та його таємницю;

В) таємницю кореспонденції;

Г) недоторканність житла;

Д) свободу об'єднання;

65. Евтаназія це:

А) будь-яка дія, спрямована на те, щоб покласти край життю лю­дини;

Б) навмисне умертвіння невиліковного хворого з метою припи­нення його страждань; -

В) задоволення прохання фізичної особи про припинення її смерті;

Г) трансплантація органів та інших анатомічних матеріалів;

Д) задоволення прохання фізичної особи про припинення її смерті або навмисне умертвіння невиліковного хворого з метою припинен­ня його страждань.

66. Зміст права на безпечне для життя і здоров'я довкілля складається з права на:

А) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середови­ще;

Б) безпечні для життя і здоров'я продукти споживання;

В) охорону здоров'я;

Г) достовірну інформацію про стан довкілля; якість харчових продуктів і пред­метів побуту;

Д) безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання.

67. Право власності це:

А) право володіння і користування;

Б) право володіння і розпорядження;

В) право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб;

Г) сукупність цивільно-правових норм, які регулюють відносини власності;

Д) право особи володіти, користуватися і розпоряджатися річчю своєю владою;

68. Суб'єкти права власності це:

А) фізичні та юридичні особи;

Б) фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Рес­публіка Крим, територіальні громади;

В) фізичні та юридичні особи, держава Україна, Український на­род,

Автономна Республіка Крим, територіальні громади;

Г) Український народ, фізичні та юридичні особи, держава Ук­раїна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, інші суб'є­кти права;

Д) Український народ, фізичні та юридичні особи, держава, іноземні держави, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, Інші суб'єкти публічного права.

69. Право власності складається з таких правомочностей як:

А) право володіння;

Б) право володіння та користування;

В) право володіння, користування та розпорядження;

Г) право користування та розпорядження;

Д) право володіння т розпорядження.

70. Тягар утримання майна лежить на:

А) на власникові;

Б) на державі;

В) на володільцях;

Г) на власникові або володільцеві;

Д) на власникові або володільцеві, якщо інше не встановлено до­говором або законом.

71. ЦК України закріплює такі форми власності як:

А) право власності юридичних осіб;

Б) право власності Українського народу;

В) право приватної власності;

Г) право республіканської власності;

Д) право комунальної власності;

72. Право власності в суб'єктивному значенні це:

А) право особи володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном;

Б) право особи володіти і розпоряджатися своїм майном на свій власний розсуд;

В) сукупність правових норм, що регулюють відносини власності;

Г) сукупність цивільно-правових норм, що регулюють відносини власності;

Д) право особи володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на свій власний розсуд і в своїх інтересах, не порушуючи прав та інтересів інших осіб.

73. Суб'єктами приватної власності є:

А) юридичні особи приватного права;

Б) фізичні особи;

В) юридичні особи;

Г) жителі села, селища або міста;

Д) територіальні громади.

74. Недобросовісний незаконний володілець це:

А) особа, яка незаконно володіє річчю;

Б) особа, яка знає або повинна знати про незаконність свого во­лодіння;

В) особа, яка не знає і не повинна знати про незаконність свого володіння;

Г) особа, яка повинна знати про незаконність свого володіння;

Д) особа, яка володіє майном без законних підстав.

75. Право власності в об'єктивному значенні це:

А) сукупність цивільно-правових норм, які регулюють відносини пласкості;

Б) право особи володіти та користуватися майном;

В) право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном у своїх власних інтересах;

Г) сукупність правових норм, які регулюють відносини власності.

76. Суб 'єктами права комунальної власності є:

А) Автономна Республіка Крим;

Б) держава Україна;

В) територіальні громади;

Г) органи місцевого самоврядування;

Д) сільські, селищні, міські ради.

77. Право володіння це:

А) правомочність визначати юридичну та фактичну долю майна;

Б) можливість вилучати з майна корисні властивості речі для за­доволення потреб власника чи інших осіб;

В) фактичне перебування речі у господарюванні власника;

Г) можливість впливати на річ;

Д) право фактичного, фізичного та господарського впливу на річ.

78. Добросовісний незаконний володілець це:

А) фактичний власник майна;

Б) особа, яка фактично володіє майном і не знає про незаконність

нового володіння;

В) особа, яка фактично володіє майном і не знає і не повинна знати про незаконність свого володіння;

Г) особа, яка не знає і не повинна знати про незаконність свого володіння;

Д) особа, яка знає про незаконність свого володіння.

79. Право користування це:

А) вилучення власником з речі її корисних властивостей;

Б) вилучення власником або володільцем з речі її корисних влас­тивостей;

В) право власника знищувати річ (майно);

Г) право власника визначати долю речі;

Д) право власника або володільця фактично впливати на річ.

80. Суб'єктами права державної власності є:

А) Український народ;

Б) держава Україна;

В) казенні підприємства;

Г) юридичні особи публічного права;

Д) територіальні громади.

81. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна несе:

А) володілець майна;

Б) власник майна;

В) власник майна, якщо інше не встановлено законом;

Г) володілець майна, якщо інше не встановлено законом;

Д) власник майна, якщо інше не встановлено законом або дого­вором.

82. Право розпорядження це право власника:

А) визначати фактичну долю речі;

Б) визначати юридичну долю речі;

В) відчужувати, дарувати, знищувати річ тощо;

Г) визначати фактичну та юридичну долю речі;

Д) на знищення майна.

83. Первісний спосіб набуття права власності виникає:

А) на річ вперше;

Б) на річ вперше або незалежно від попередніх власників;

В) внаслідок волевиявлення попереднього власника;

Г) внаслідок прийняття адміністративних актів;

Д) внаслідок підстав, що не заборонені законом.