Перевірка оптичного центрира

Оптичний центрир – це пристрій, з допомогою якого центрують геодезичний прилад (теодоліт, електронний тахеометр, світловіддалемір) над точкою.

Рис. 20. Центрування приладу з допомогою виска - «а». Схема оптичного центрира - в: призма - 1, кремальєра - 2, прозора пластинка - 3 з нанесеною сіткою ниток, окуляр - 4, фокусна лінза - 5, об’єктив - 6.

Порядок роботи та принцип дії

Для встановлення центра лімба над центром точки місцевості необхідно теодоліт привести у робоче положення. У цьому випадку вісь оптичного центрира О'О" займе горизонтальне положення і в точці О' відіб’ється під кутом 45⁰ та попаде у точку О. В полі зору центрира видно центр точки місцевості і хрест сітки ниток центрира.

Увага! Для суміщення перехрестя сітки ниток центрира з центром точки місцевості необхідно дещо відкрутити (послабити) становий гвинт і пересунути підставку разом з теодолітом на головці штативу до їх співпадіння. Після завершення центрування необхідно закріпити становий гвинт та перевірити місцеположення бульбашки циліндричного рівня горизонтального круга при алідаді у двох взаємно перпендикулярних положеннях. Середня квадратична похибка такого центрування становить 0,5мм.

Виконання перевірки.

Візирна вісь зорової трубки оптичного виска повинна бути продовженням осі обертання алідади горизонтального круга.

Для виконання даної перевірки класичним способом, теодоліт приводять у робоче положення та на землі під становим гвинтом розміщують плоску дощечку із закріпленим на ній аркушем паперу. Теодоліт приводять у робоче положення та суміщають нулі лімба і алідади. Після чого один з виконавців візує у оптичний центрир, а інший фіксує місцеположення точки «А» олівцем. Далі процедуру повторюють ще у 3-х положеннях – при відліках горизонтального круга відповідно 90⁰0' («С»), 180⁰0' («В») та 270⁰0' («D»). В результаті на аркуші паперу отримують 4 точки, які попарно з’єднують між собою як це показано на рисунку 21.

Рис. 21. Проведення побудов під час проведення перевірки та визначення місцеположення точки, у яку зміщують сітку ниток оптичного центрира.

В результаті перетину двох прямих утворюється шукана точка О, яка і є продовженням осі обертання теодоліту та в яку виправними гвинтами оптичного центрира зміщують сітку ниток.

Після виправлення перевірку повторюють. Якщо віддаль між отриманими точками (А, С, В, D) та точкою О не перевищує 3мм, то умова виконана. В інших випадках умова виконана.

Більш надійний і точний спосіб її проведення в умовах кімнати (лабораторії) ґрунтується на використанні стола та верстака. При цьому теодоліт закріплюють (затискають) у горизонтальному положенні на відстані 3-4м від стіни та проводять виконання перевірки (див. рисунок 22).

Рис. 22. Виконання перевірки оптичного центрира в умовах лабораторії (майстерні).

Детальний опис методики для додаткового ознайомлення (С.В. Романчук, В.П. Кирилюк, М.В. Шемякін «Геодезія». – С. 94-96., Київ, 2008 рік).

Список рекомендованої літератури

1. С.В. Романчук, В.П. Кирилюк, М.В. Шемякін «Геодезія». – С. 94-96., Київ, 2008 рік.

2. Могильний С.Г., Анохіна Л.І., Гавриленко Ю.М., Гріщенков М.М., Кругліков Ю.Ф., Креніда Ю.Ф. Геодезія. Київ, 2001.- 465 с.

3. Геодезия и топография: уч. для студ. вузов / Г.Д. Курошев, Л. Е. Смирнов. – М. – Москва: Издательский центр «Академия», 2006.-176с.