Вплив зображувальної діяльності на психічний розвиток дошкільників

Зображувальна діяльність специфічно впливає на роз­виток дітей. Завдяки їй дитина переходить від дифузних (невизначених) графічних образів, які виступають як оз­наки подібних груп предметів. Розвиток зображувальної діяльності вимагає від дитини вдосконалення сприймання і мислення, уміння дивитися і бачити, передавати предмет­ний світ за зображувальними законами. Зі свого боку вона стимулює особистісне зростання дитини, оскільки, наприк­лад, використання кольору покращує сприймання світу, розширює спектр її естетичних почуттів, поглиблює їх.

Із діяльнісного погляду малюнок є матеріальною опо­рою внутрішнього плану діяльності, а процес малювання - способом психотерапії. За словами JI. Виготського, «ху­дожнє виховання - фон життєдіяльності» дитини, її ма­люнок - перехід від символу до знаку. Оскільки зображу­вальна діяльність безпосередньо стосується розвитку мис­лення, на підставі малюнків можна продіагностувати розвиток мислення дитини.

Особливе значення малювання у розвитку дитини під­креслював Д. Ельконін, зараховуючи його разом із ліплен­ням до продуктивних видів діяльності: малювання дає змо­гу виразити колір і форму предмета; ліплення - втілює об'ємну форму, але не забезпечує відображення кольору; конструювання - передає співвідношення частин предме­та. За його словами, у ранньому дитинстві предметне сприймання ще не достатньо розчленоване, тому колір, форму, величину та інші ознаки дитина сприймає не ізо­льовано від предметів, які ними наділені. Отже, ці види ді­яльності мають особливе значення для розвитку сприйман­ня і мислення дитини.

Виокремлені ознаки предмета стають змістом особли­вих уявлень про форму, колір, величину, об'єм, кількість, що відкриває можливості для мислительного оперування ними, розрізнення тощо.

Ставлення дорослих до перших спроб дитячої творчос­ті має бути особливо тактовним. У його виявах недопусти­мі насмішки, висловлювання на зразок «ти зовсім не вмі­єш малювати». При цьому важливо пам'ятати, що дитина, взявши олівець чи фарбу, переслідує свої цілі, які можуть суттєво відрізнятися від уявлень про них дорослого. Тому примітивна, з його погляду, робота може бути значущою для дитини, а прекрасна - навпаки. Цю особливість під­креслив Л. Виготський, який стверджував, що цінність художнього виховання полягає у тому, що воно створює, а не формує знання і навички. Іншу (експресивну) особли­вість дитячого малюнка зауважила Л. Обухова: у малюнку дитина виражає своє ставлення до дійсності, у ньому мож­на побачити, що є основним і другорядним для неї, тобто емоційний і смисловий центри.