Види ігрової діяльності дошкільника і їх роль у психічному розвитку

Ігрова діяльність не вичерпується сюжетно-рольовими іграми, хоч вони найхарактерніші для дошкільників. У їх­ній ігровій діяльності все більше часу займають театралі­зовані, будівельні, дидактичні ігри та ігри за правилами.

Ігри-драматизації дошкільників. У цих іграх діти не просто копіюють окремі аспекти життя дорослих, а й твор­чо осмислюють, відтворюють їх, виконуючи певні ролі та ігрові дії.

Гра-драматизація - зображування, розігрування в особах літе­ратурних творів зі збереженням послідовності епізодів.

Особливо діти люблять ігри-драматизації, сюжетами яких є добре відомі їм казки, розповіді, театралізовані вис­тави. Такі ігри засновані на власних діях виконавців ро­лей. При цьому можуть бути використані ляльки (бібабо (ляльки, одягнені на палець), шапочки). Дитина в такому разі грається сама, використовуючи власні виражальні за­соби - інтонацію, міміку, пантоміму. Вона перевтілюєть­ся, входить в образ, живе його життям. Такі дії досить складні, оскільки вони не спираються на жоден суспіль­ний зразок.

За твердженням О. Леонтьева, ігри-драматизації є ру­біжними іграми, оскільки вони перебувають «на рубежі класичної дошкільної гри»; перехідними формами «або до неігрової діяльності, яку вони прямо підготовлюють, або до ігор, характерних для шкільного періоду психічного розвитку дитини». Ігри-драматизації, на відміну від більш ранніх ігор, не відображають узагальнених дій зображува­ного героя, однак відтворюють типове для нього; у них без­посереднє наслідування змінюється довільною творчою ді­яльністю; дітям стають важливі не лише їх ролі (кого, що зображують), а й те, наскільки досконала передача вираженого у конкретній ролі об'єктивного змісту. На цій під­ставі гру-драматизацію вважають однією з форм переходу до продуктивної (естетичної) діяльності.

Спостереження за театрально-ігровою діяльністю дошкільників свідчить, що вони вловлюють у навколиш­ньому середовищі, прочитаних літературних творах щось загальне, типове у зображенні персонажів і їх вчинків. Це загальне, типове береться за основу виконання ролі, при цьому дитина не виокремлює і не конкретизує індивіду­альних рис героїв. Вдале виконання ролей викликає пози­тивну реакцію, почуття естетичної насолоди у виконавців і глядачів.

У процесі театралізованих ігор діти, як правило, розу­міють, що і кого вони зображують, але далеко не завжди і не всі знають, як потрібно це робити. Тому їх інтонації бу­вають маловиразними, рухи - одноманітними. У зв'язку з цим діти переживають незадоволення своїми діями, втра­чають іноді інтерес до ігор-драматизацій. Для запобігання цього педагог повинен показати дітям виражальні засоби у виконавській діяльності, які стимулювали б їхні творчі пошуки.

Театралізовані ігри активно розвивають творчу уяву дошкільників, яким неодноразово доводиться розв'язува­ти творчі завдання, відкривати нове для себе, нове в собі.

Отже, театралізована гра сприяє розвитку творчих здібностей і пізнавальної активності, моральному розвит­ку дошкільника, формуванню його пізнавальної уяви.

Будівельні ігри дошкільників. Участь у цих іграх допо­магає дітям зрозуміти світ створених людиною споруд і механізмів. Передумови їх виникнення такі самі, що й сю­жетно-рольових ігор. Обидва види гри тісно взаємо­пов'язані: необхідність у спорудах може виникнути під час сюжетно-рольової гри, сюжетно-рольова гра часто сти­мулює будівельну (спочатку діти побудували корабель, потім почали грати у моряків). У рольовій грі моделюють­ся взаємини між людьми, у будівельній - створення архі­тектурних споруд.

Будівельні ігри - різновид творчих ігор, у яких діти відображають навколишній предметний світ, самостійно зводячи будови й обіграючи їх.

Кожна будівельна гра містить інтелектуальне завдан­ня: «Як побудувати?». Дитина розв'язує його за допомо­гою різноманітних матеріалів і дій. Під час досягнення ба­жаного результату в неї виникають труднощі, вона почи­нає розуміти, що не володіє необхідними вміннями. Тоді виникає прагнення навчитися будувати, виробляти нові вміння. У будівельній грі діти отримують реальний ре­зультат - споруди. Це єднає будівельні ігри з продуктив­ними видами діяльності (конструювання, малювання) і водночас відрізняє їх від сюжетно-рольової гри.

Розширення уявлень дітей про навколишній світ, на­буття комунікативних умінь і технічних, «будівельних», навичок зумовлює виникнення колективних будівельних ігор. Будівельні ігри, як і сюжетно-рольові, відображають професійну діяльність дорослих. Під час їх освоєння діти виявляють творчість. Учаться перетворювати дійсність, як і в трудовій діяльності.

Ігри за правилами (дидактичні, рухливі ігри). Біль­шість їх створена дорослими з виховною метою, побудова­на на програмному змісті, дидактичних завданнях.

Ігри за правилами - це ігри, які протікають за заздалегідь створеними правилами, дотримання яких обов'язкове для їх учасників.

Здебільшого участь дітей у таких іграх відбувається під опікою дорослих, з часом вони починають гратися і са­мостійно, іноді навіть створюють їх.

Структурними елементами рухливих ігор є ігрові дії, правила і матеріал, нерідко роль і сюжет. Правила в них сформульовані до початку гри, відкриті для дитини. З дот­риманням правил пов'язаний розвиток довільних рухів, коли потрібно стримати безпосереднє спонукання (не вті­кати від «котика» до певного сигналу), загальмувати дії («День і ніч») або змінити їх за сигналом ведучого («Море хвилюється»). Рухливі ігри передусім спрямовані на роз­виток основних рухів і формування рухових якостей, від­чутно впливають вони і на психічний розвиток (морально-вольову сферу) дитини. У колективних рухливих іграх від­бувається становлення організаційних і комунікативних умінь дитини. В іграх-змаганнях, іграх-естафетах стар­ший дошкільник вчиться досягати мети, діяти за інструк­цією дорослого, контролювати свою поведінку і дії. Так він перевіряє свої можливості, гордиться досягнутими резуль­татами, вчиться радіти успіху товариша, співпереживати, допомагати.

Дидактичні ігри дошкільників. Ці ігри створюють до­рослі з навчальною метою, організовуючи навчання на ос­нові ігрового і дидактичного завдання. У дидактичній грі дитина не лише отримує, а й узагальнює та закріплює знання, розвиває пізнавальні здібності, засвоює раціональ­ні засоби і способи розумової діяльності.

Дидактична гра - система впливів, спрямована на формування у дитини потреби у знаннях, активного інтересу до того, що може ста­ти їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок.

Будь-яка дидактична гра має навчальну мету. Тому ос­новним її компонентом є дидактичне завдання, сховане від дитини в ігровому завданні. Дошкільник не просто граєть­ся, а бере участь у процесі стихійного навчання. Своєрід­ність дидактичної гри полягає в раціональному поєднанні дидактичних та ігрових завдань. Переважання навчально­го завдання перетворює гру на вправу, ігрового - нейтра­лізує навчальне значення такої ігрової діяльності.

Навчання у формі дидактичної гри засноване на праг­ненні дитини входити в уявну ситуацію, діяти за її закона­ми, тобто воно відповідає віковим особливостям дошкіль­ника. Старші дошкільники починають усвідомлювати піз­навальне завдання ігор, надаючи їм певного змісту.

Неодмінною умовою розв'язання дидактичного завдання є дотримання правил. Дидактична гра відбувається за умо­ви, що правила є і внутрішнім результатом дитячої діяль­ності, а не лише зовнішньою вимогою дорослого. На відміну від сюжетно-рольової гри, у якій правила можуть не бути усвідомленими, у дидактичній вони завжди усвідомлені.

Дотримання правил у дидактичній грі забезпечують колективна організація діяльності, за якої гравці узгоджу­ють свої дії і контролюють виконання правил однолітка­ми; передавання старшими дітьми свого ігрового досвіду молодшим.

Правила спрямовують гру, об'єднують дидактичне та ігрове завдання, визначають послідовність ігрових дій, підвищують цікавість гри, дають змогу вихователю непря­мо керувати нею, регулюючи взаємини дітей, формують міжособистісні стосунки. Без них дидактична гра розвива­лася б стихійно, а дидактичне завдання неможливо було б вирішити. Діти підпорядковуються правилам, які склада­ються з одного-двох загальних для всіх елементів. Старші дошкільники виконують узагальненіші і складніші прави­ла, самостійно придумують нові. Завдяки цьому в ігрових діях реалізовується ігрове і дидактичне завдання.

Засобом розв'язання дидактичного завдання є дидак­тичний матеріал; результатом дидактичної гри - розв'язання ігрового і дидактичного завдання. Розв'язання обох завдань є показником ефективності гри. Молодші дош­кільники усвідомлюють ігровий результат, старші - по­чинають згадувати результат, пов'язаний з розв'язанням дидактичного завдання: навчився, здогадався, розв'язав. Додаткові компоненти дидактичної гри (сюжет і роль) не обов'язкові і можуть бути відсутніми.

Дидактична гра є одночасно видом ігрової діяльності і формою організації взаємодії дорослого з дитиною, що зу­мовлює її своєрідність.

Сюжетно-рольова і дидактична ігри відрізняються змістом сфери діяльності, яку вони відображають, і спів­відношенням компонентів. Дидактична гра, як і сюжетно-рольова, за своїм походженням є сюжетною. Однак, якщо у рольовій грі дошкільник засвоює суть людської діяльнос­ті, то у дидактичній - суспільно вироблені способи розу­мової діяльності, оскільки зовні виражений тільки резуль­тат цих способів, а самі вони сховані від дитини і засвою­ються лише з ініціативи дорослого; у ній більш виражені соціальні стосунки, в які включена дитина. Елементарні форми рольової гри можуть виявлятися без керівництва дорослого, на основі наслідування. Цим зумовлена відмін­ність компонентів сюжетно-рольових і дидактичних ігор: у сюжетно-рольовій ним є роль, яка фіксує функцію дорос­лого, у дидактичній - дидактичне завдання, яке передба­чає формування засобів і способів пізнання.

Значення гри для психічного розвитку дошкільників

Рольова гра є провідним видом діяльності дошкільни­ків, а не просто їх улюбленим заняттям. В ігровій діяль­ності найінтенсивніше формуються психічні якості й особистісні риси дитини, тобто основні новоутворення, які го­тують перехід дошкільника до наступного вікового етапу - молодшого шкільного.

Ігрова діяльність впливає на формування довільних психічних процесів: у грі починають розвиватися довільні увага і пам'ять. В умовах гри діти краще зосереджуються, більше запам'ятовують, ніж під час лабораторних дослі­дів. Свідома мета (зосередити увагу, запам'ятати і прига­дати) вирізняється дитиною найлегше у грі. Її умови вима­гають від дитини зосередженості на предметах, включених в ігрову ситуацію, на змісті дій і сюжету. Дитина, яка не буде уважною до того, що вимагає попередня ігрова ситуа­ція, не запам'ятає умов гри, буде відсторонена однолітка­ми. Потреба у спілкуванні, емоційному заохоченні вима­гає від дитини цілеспрямованої зосередженості і запам'я­товування.

Ігрова ситуація і дії в ній постійно впливають на розви­ток розумової діяльності дошкільника. У грі він вчиться діяти із замінником предмета - дає заміннику нову (ігро­ву) назву, діє з ним відповідно до назви. Предмети-замінники стають опорою для мислення. На основі дій з ними дитина вчиться міркувати про реальний предмет. Посту­пово ігрові дії з предметами скорочуються, дитина навча­ється міркувати про предмети, уявно діяти з ними.

Рольова гра має неабияке значення для розвитку уяви, яка розвивається, коли дитина вчиться заміщати предмети іншими предметами, бере на себе різні ролі. Діти старшого дошкільного віку у своїх іграх рідше використовують предмети-замінники, ігрові дії, вони поступово ототожнюють предмети і дії з ними, створюють у своїй уяві нові ситуації. У такому разі гра розгортається у внутрішньому плані.

На розвиток особистості дитини гра впливає позитив­но, оскільки через неї вона пізнає поведінку і взаємини до­рослих людей, які стають зразком для її поведінки. У грі дитина набуває основних навичок спілкування, якостей необхідних для встановлення контактів з однолітками.

Гра є і першою школою волі дитини. Саме у грі спочатку вона виявляє здатність добровільно, з власної ініціативи, підкорятися різноманітним вимогам. Та й сама роль втілює у собі певні правила, є завданням, яке розв'язує дитина.

Ігрова діяльність наділена найбільшими можливостя­ми для формування дитячої спільності, у ній найповніше активізується суспільне життя дітей.

У процесі ігрової діяльності зароджуються і диференцію­ються нові види діяльності дитини: формується зображу­вальна діяльність, вперше з'являються елементи праці і нав­чання. Використання ігрових прийомів, дидактичних ігор забезпечує відповідність природі дитини дошкільного віку.