2015-10-22
346
Із записок І.І. Горбачевського про Союз з‘єднаних слов‘ян (1825 р.)
У кінці 1824 р. таємне товариство під назвою Слов‘янського союзу, або З‘єднаних слов‘ян, складалося з малої кількості членів, розпорошених по різних місцях південної Росії. Зусилля слов‘ян вкоренити свої погляди і поширити це товариство залишались без бажаного успіху. Багато хто з них переконувався навіть, що час ніяк не посуває їх до мети. Але це переконання, не ослаблюючи бажань, ще більше, ніж усе інше, запалювало. 6 грудня 1824 року Борисов 2-й і Горбачевський після тривалої наради визнали, що для єдності в діяннях до найшвидшого досягнення призначеної мети необхідно прискорити хід [розвитку] товариства, дати нове утворення йому, встановити порядок в справах і піддати членів відповідальності за їх діяння. На виконання цієї думки перший з них написав проект остаточного створення товариства. […]
Товариство мало головною метою звільнення всіх слов‘янських племен від самодержавства; знищення існуючої між деякими з них національної ненависті і возз‘яєднання всіх населених ними земель у федеративний союз.
|
|
|
Передбачалося з точністю визначити кордони кожної держави, запровадити в усіх народів форму демократичного представницького управління, утворити конгрес для управління справами Союзу і для зміни, в разі потреби, загальних основних законів, надаючи кожній державі [права] зайнятися внутрішньою будовою і бути незалежною в складанні окремих своїх узаконень.
Беручи до уваги основи добробуту окремої людини, ми переконуємось, що вони бувають фізичні, моральні і розумові; тому цивільне суспільство, як ціле, складене з одиниць, необхідно будується на тих же началах і для досягнення можливого добробуту протребує промисловості, яка запобігає убозтву і бідності, моральності, яка виправляє погані схільності, пом‘якшує пристрасті і прищеплує людинолюбство, і, нарешті, освіти, найвірнішого сподвижника в боротьбі протии зла, нерозлучного з існуванням, яке робить розумнішим і досконалішим в усіх починаннях. Розгортати і поширювати ці три основні начала суспільного добробуту ставилось у перший і незмінний обов‘язок слов‘янина. Він повинен був по можливості викорінювати забобони і порочні схильності, і згладжувати різницю між станами, і викорінювати нетерпимість вірувань, власним прикладом спонукати до помірності і трудолюбства, прагнути до розумового і морального вдосконалення і заохочувати до цієї справи інших, всіма засобами допомагати бідним, але не бути марнотратним; не робити людей багатими, але поучати їх, яким чином за допомогою праці і ощадливості мождна придбати багатства і яким чином, без шкоди для себе та інших, треба користуватися ними.
|
|
|
Цит. за:Історія України: Хрестоматія / Упоряд. В.М. Литвин. – К.: Наук. думка, 2013. – с. 377-378.
Статут Кирило-Мефодіївського товариства (1845 р. кінець — 1846 р.)
Устав Славянского общества св. Кирилла и Мефодия
Г л а в н ы е и д е и
1. Принимаем, что духовное и политическое соединение славян есть истинное их назначение, к которому они должны стремиться.
2. Принимаем, что при соединении каждое славянское племя должно иметь свою самостоятельность, а такими племенами признаем: южно-руссов, северно-руссов с белоруссами, поляков, чехов с [сло]венцами, лужичан, иллиро-сербов с хурутанами и болгар.
3. Принимаем, что каждое племя должно иметь правление народное и соблюдать совершенное равенство сограждан по их рождению, христианским вероисповеданиям и состоянию.
4. Принимаем, что правление, законодательство, право собственности и просвещение у всех славян должны основываться на св[ятой] религии господа нашего Иисуса Христа.
5. Принимаем, что при таком равенстве образованность и чистая нравственность должны служить условием участия в правлении.
6. Принимаем, что должен существовать общий Славянский собор из представителей всех пле[мен].
Г л а в н ы е п р а в и л а о б щ е с т в а
1. Установляем общество с целью распространения вышеизложенных идей преимущественно посредством воспитания юношества, литературы и умножения числа членов общества. Общество именует своими покровителями святых просветителей славянства Кирилла и Мефодия и принимает своим знаком кольцо или икону с именами или изображением сих святых.
2. Каждый член общества, поступая, произносит присягу употреблять дарования, труды, состояние, общественные свои связи для целей общества, и ежели бы какой член потерпел гонение и даже мучения за принятые обществом идеи, то, по данной присяге, он не выдает никого из членов, своих собратий.
3. В случае член попадет в руки врагов и оставит в нужде семейство, общество помогает ему.
4. Каждый член общества может принять нового члена общества без необходимости сообщать ему об именах прочих членов.
5. В члены принимаются славяне всех племен и всех званий.
6. Совершенное равенство должно господствовать между членами.
7. Так как в настоящее время славянские племена исповедуют различные вероисповедания и имеют предубеждение друг против друга, то общество будет стараться об уничтожении всякой письменной и религиозной вражды между ими и распространять идею о возможности примирения разногласий в христианских церквях.
8. Общество будет стараться заранее об искоренении рабства и всякого унижения низших классов, равным образом и о повсеместном распространении грамотности.
9. Как все общество в совокупности, так и каждый член должны свои действия соображать с евангельскими правилами любви, кротости и терпения; правило же: «Цель освящает средство» общество признает безбожным.
10. Несколько членов общества, находясь в 453 одном известном месте, могут иметь свои собрания и постановлять частные правила для своих действий, но дабы они не противоречили главным идеям и правилам общества.
11. Никто из членов не должен объявлять о существовании и составе общества тем, которые не вступают или [не] подают надежды вступить в него.
Помітка: Найдено в бумагах Гулака, а писано рукою Белозерского.
Цит. за: Вибрані документи з матеріалів слідчих справ членів Кирило-Мефодіївського товариства [Електронний ресурс] –Режим доступу: http://litopys.org.ua/rizne/kmt01.htm
