З Програми діяльності Союзу визволення України

І. Наша плятформа

Українські землі по обидва боки австро-російського кордону є не тільки одним з головних теренів сучасної європейської війни, а також одною з причин і предметом війни.

Українцї добре розуміють, що у війні сій ходить головно о їх долю, ходить о те, чи в результаті війни український Піємонт в Австрії буде знищений, чи українське житє розцвіте також по той бік Збруча, аж за Днїпро і над Чорне море, і тому не можуть зоставатися німими свідками теперішних подій, а голосно і рішучо підносять свої неоспоримі права на національну самостійність.

Об‘єктивна історична конечність вимагає, аби між західною Европою і Московщиною повстала самостійна українська держава. Потрібне се для осягнення і утривалення європейської рівноваги, є се в інтересі народів австро-угорської держави, а передовсім в інтересі німецького народу в обох цісарствах, а для українського народу було б се здійсненнєм вікових його мрій і зусиль.

В зрозумінню сеї історичної конечности російські Українцї покликали до житя центральну загально-національну організацію, яка взяла на себе репрезентацію під теперішню хвилю національно-полїтичних і соціяльно-економічних інтересів українського народу в Росії. Організацією сею є Союз визволення України. В Союзі репрезентовані всі ті політичні напрями, що стоять на становищі державної самостійности українського народу, а реалізацію своїх національно-політичних і економічних стремлїнь в даний момент зв‘язують з розбиттям Росії у війнї.

Національно-політичною плятформою Союза є державна самостійність України. Формою правління самостійної української держави має бути конституційна монархія, з демократичним внутрішним устроєм політичним, однопалатною системою законодавства, гражданськими, язиковими і реліґійними свободами для всіх національностей і віросповідань, з самостійною українською церквою. На випадок прилучення до Австрії більшої чи меншої українсько-російської території буде Союз обстоювати за створення з усіх земель, заселених українським народом в Австрії, осібного автономного краю. Одночасно зі збудованням самостійної української держави має бути проведена радикальна аграрна реформа на користь селянства. Є се основний економічний постулят Союзу визволення України.

Практичною своєю задачею ставить Союз визволення України:

1. Організацію українських суспільних сил для переведення в житє постулятів Союза.

2. Переведеннє національної громадсько-політичної організації українсько-російських земель, оскільки вони будуть окуповані у війні з Росією.

3. Приготовленнє скликання українського національного конгресу, який би заняв становище про форму правно-державної організації відібраних від Росії внаслідок війни, чи на основі рішення міжнародної конференції українських земель, про внутрішний політичний устрій, аграрну справу і пр.

4. Виступи в обороні інтересів українського народу і його національно-державних змагань перед правительствами воюючих держав і перед міжнародними конференціями.

5. Популяризацію української справи в Европі через видавництво публікацій, кореспонденцій і пр.

Союз визволення України в своій діяльності стоїть в контакті з австрийськими Українцями. Вірячи в остаточну побіду австро-угорської і німецької армій в розбиттє Росії, вірять Українці і в те, що на руїнах російської імерії, сеі тюрми народів, встане Вільна Самостійна Україна.

До українського народу в Росії!

Люті часи настали для нас! Щойно десять років минуло від японської війни, а вже маємо нову! – За мало стало цареви грошей і крови власних підданих. Цілий світ захотїв він загарбати під своє ярмо! А передусім австрийську Галичину, де живе більш як 4 міліони таких самих Українців, що й ми. Кровю хотів він заляти сей край. – Вкрити його тюрмами і шибеницями. Щоб і наших братів з закордону закувати в московські кайдани.

Тому на Росію лише паде вина за сю війну. Коли тисячі наших людей ляжуть трупом – знайте, що се є вина Росії!

Коли голод і холєра завітають до нас – се є вина Росії! Коли старцями і каліками вкриється Україна – се є також вина Росії!

На наше щастє військо австрийсько-німецьке є дужчим від царського. Вже тікають перед ним царські Генерали! Вже Австрійці вступають на Україну.

Наш слушний час настає!..

Не лякаймося австрийського війська! Бо є в нім сотки тисяч галицьких Українців – наших братів. Бо з ними ідуть українські «Січові Стрільці». Се військо поможе нам вигнати з нашої землі всіх царських чиновників і урядників, що сараною вкрили наш край! Поможе розвалити ту прокляту тюрму народів, що зветься імперією царя. Поможе нам стати панами на власній землі. Принесе нам свободу і землю!

Воно принесе нам землю, бо всі землі казьонні, удільні та великих панів-підніжків царя – перейдуть на вічну власть селянам – в усіх краях занятих Австрією.

Воно принесе нам свободу, бо замісць російських шибениць і тюрм – дістане робочий люд і цілий нарід свободу особи, майна, союзів, зборів, слова і загальне виборче право, рівне як для мужика так і для пана. Воно принесе нам свободу, бо кожда віра є вільною в Австрії!.. Кождий молитиметься і віруватиме так, як схоче, як вірували його діди.

Воно принесе нам свободу, бо кождий нарід вільний в Австрії! Кождому вільно там говорити, читати і вчитися на своїй рідній мові. Ні в школі, ані в суді, ані ніде ніхто не силуватиме нас Українців говорити по-німецьки або по-польськи. Бо Австрія шанує права кождого з своїх народів!

Бо вільним і незалежним краєм стане Україна в злуці з Австрією!

Тому памятайте люде! Не лякатися, а вітати нам треба Австрію! Скиньмо вже раз з себе кляте московське ярмо! Як сього не зробимо тепер, то вже ніколи. Не скорше, як згине Росія, зійде сонце свободи на нашій землі! Не скорше як буде побита Росія, встане вільна Україна.

Надходить час помсти.

Помстимося за все! За сльози жінок і дітей наших!

За кров замучених в каторзі і на шибеницях братів неших!

За збезчещений край наш, за його кайдани! Або добути або дома не бути!

До громадської думки Европи!

Безпримірна визиваюча політика Росії спровадила на цілий світ катастрофу, рівної якій історія майже не знає. Ми Українці, сини великого народу, поділеного між Австро-Угорщиною і Росією, і нечувано гнобленого царизмом, ми свідомі, про що розходиться в сій війні. Зовсім не про якусь геґемонію «ґерманства» чи «славянства». Війну веде культура з варварством. Війну ведеться тому, щоб остаточно зламати силу ідеї всемосковства, що принесла необчислимі шкоди цілій Европі та загрозила її добробут і культуру.

Використовуючи з злою волею політичну сліпоту славянських народів, зробила Росія ідею, знану під фалшивим назвищем «панславізму», знарядєм своїх агресивних плянів. Ся ідея розтрощила вже Україну як самостійну державу, розбила Польщу, ослабила Туреччину, а в останних роках кинула свої сіти навіть на Австро-Угорщину. Брамою, через яку мав увійти тріюмфуючий панмосковітизм до Австро-Угорщини, щоб її розтрощити, мала бути Галичина.

[…] коли нарід, що в Росії є брутально поневолений, в Галичині буде прихильний Росії, тоді буде незвичайно улекшена задача заткнути царський прапор на Карпатах. Зате, коли б 30 міліонів Українців в цараті під впливом своїх галицьких братів прийшли до властивої оцінки своїх національних і політичних інтересів, тоді збанкрутували би всі експанзивні пляни Росії.

[…] Лише свобідна Україна, зв‘язана з тридержавним союзом, могла би через свою далеку територію від Карпат аж до Дону і Чорного моря творити забороло для Европи проти Росії, яке раз на все зробило б нешкідливою експанзію царизму та увільнило б славянський світ від згубного впливу панмосковітизму.

[…] Ми – українці з Росії, що злучилися в «Союз визволення України» – уживемо всіх наших сил для остаточного обрахунку з Росією. В сих важних часах, в котрих наша нація по обох боках кордону готується до остаточної боротьби з нашим смертельним ворогом – звертаємося з сим покликом до цілого цивілізованого світа! Нехай світ поможе нашій слушній справі! Ми звертаємося з тим глибоким переконаннєм, що українська справа є рівночасно справою європейської демократії. Европа доти не прийде до сили, доки не буде вільна від грози інвазії царизму, доки не буде певна своїх культурних надбань, доки на широких степах України не повстане забороло проти Росії!

Великі жертви, які наш нарід приніс в своїй боротьбі з Росією в протягу соток літ, дають нам моральне право жадати уваги та зрозуміння цивілізованого світу для нашої справи, для незалежности України!..

25 серпня 1914.

За «Союз визволення України» Д. Донцов, В. Дорошенко, М. Меленевський, О. Скоропис-Йолтуховський, М. Залізняк, А. Жук.

Цит. за: Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали / Ред. Гунчак Т., Сольчаник Р. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Hunchak_Taras/Ukrainska_suspilno_politychna_dumka_v_20_stolitti_Dokumenty_i_materialy_Tom_1

Література [1;5;7;8;9;12;20;21;22;32;40;46;65;71;82;88;98;114;115;124;142;143;157;164;172; 177;192;232]