2015-10-22
493
_________________________________________________________________________________
та назву реєстру
9. Відомості про автора(ів) твору(ів), зазначеного(их) у п.1 заяви **
9.1. Прізвище, ім'я, по батькові першого автора (псевдонім, за наявності, вказати в дужках) ▼
___________Штоколо Оксана Іванівна.__________ ____________________________________________
Дата народження ► Число _ 7 ___ Місяць квітня ________ Рік _1980 _______
Громадянин ►___ України__________________ Постійно проживає ►__в Україні
Назва держави Назва держави
Повна поштова адреса (адреса для листування), телефон _____ м.Харків, вул.Світла 45. _____________________________________________________________________
Суть авторства, авторський вклад у створення твору вклад 100% _____________________________________________________________________________________________________________________________________________
| Цей твір (частину твору) створено:* у порядку виконання службових обов’язків за договором у порядку індивідуальної розробки | Цей твір (частину твору) створено для оприлюднення:* Анонімно Під псевдонімом |
* Необхідне позначити “X”
** Якщо авторів декілька, використайте лист подовження бланку заяви
10. Особа, яка подає заявку на реєстрацію (заявник):
10.1. Автор(и), спадкоємець(і) ▼
____ 61066, м.Харків, вул., вул.Світла 45.________________________________________
Повне ім’я фізичної або повне офіційне найменування юридичної особи, повна поштова адреса (адреса для листування), телефон
10.2. Довірена особа автора(ів), спадкоємця(ів) ▼ __________________________________________________________________________
Повне ім’я фізичної або повне офіційне найменування юридичної особи, повна поштова адреса (адреса для листування), телефон
__________________________________________________________________________________
11. Видача свідоцтва (свідоцтв):
· Надіслати за вказаною адресою _____ 61066, м.Харків, вул., вул.Світла 45 __________________
· Видати заявнику _ _________Штоколо О.._________________________________________
Прізвище, ініціали
| 12. Перелік документів і матеріалів, що додаються до заяви | Кількість аркушів | Кількість примірників | |||
| Примірник твору (форма, в якій представлено твір) | письмова | ||||
| Документ, що підтверджує перехід у спадщину майнового права автора | |||||
| Платіжний документ, що підтверджує сплату збору за дії, пов’язані з підготовкою до державної реєстрації авторського права на твір | |||||
| Платіжний документ, що підтверджує сплату збору за оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію авторського права на твір | |||||
| Документ, який підтверджує: | Звільнення від сплати збору | ||||
| Наявність пільг по сплаті збору | |||||
| Документ, який свідчить про факт і дату оприлюднення твору (за наявності) | |||||
| Документ, який підтверджує повноваження довіреної особи (довіреність) | |||||
| Інші документи, що додаються до заяви | |||||
13. Я, який нижче підписався, підтверджую достовірність відомостей, вказаних у матеріалах заявки:
· Автор(и) _ ___________Штоколо О.__________________________________________ ___
Прізвище(а), ініціали, підпис(и)
· Заявник _ ___________Штоколо О.__________ ________________________________________
Прізвище, ініціали та підпис фізичної або повне офіційне найменування юридичної особи та її підпис, що складається
з повного найменування посади особи, яка підписує заяву, особистого підпису, ініціалів, прізвища, дати і скріплюється печаткою
М.П.
Дата ► Число ► ______ Місяць ► ______________ Рік ► __________
Примітки:_____________________________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________________________________
Висновки відділу державної реєстрації:
· права автора підлягають реєстрації – “ · відмова у реєстрації – “ · заявку відхилено – “
Заявку опрацював: _____________________________________________________________
Прізвище, ініціали та підпис працівника відділу державної реєстрації
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ
О. Штоколо
Формування стратегії розвитку підприємства
Методичні рекомендації
Харків 2012 рік
УДК 347.77
Штоколо О. Формування стратегії розвитку підприємства. Визначення Методичні рекомендації» –Харків: УІПА, 2012. – 58 с.
Рецензенти: доц. Петров М.М..
доц. Карпова Н.П.
У методичних рекомендаціях розроблена і здійснена стратегія розвитку та поведінки підприємства в зовнішньому середовищі, розроблено систему управління інвестиціями і ресурсами.
Методичні рекомендації розраховано на підприємства, студентів вищих навчальних закладів, аспірантів, викладачів, а також усіх, хто займається або цікавиться проблемами господарської діяльності підприємств.
© О.Штоколо, 2012
© УІПА, 2012 р.
ЗВІТ
ВСТУП
1.Теоретичні основи стратегії розвитку підприємства
2. Сучасні тенденції розвитку підприємства
3. Формування стратегії розвитку підприємства
4. Виводи
Література
ВСТУП
Стратегічне планування внутрішньогосподарської діяльності будь-якого підприємства (фірми) тісно пов'язане з здійсненням спільної економічної політики або державної стратегії розвитку всієї ринкової системи. В даний час найважливішою передумовою стратегічного планування та зростання обсягів виробництва на вітчизняних підприємствах став розвиток вільних ринкових відносин, їх постійне і безперервне вдосконалення. Тому зараз стратегічне планування на наших підприємствах повинна бути спрямована на їх довгостроковий розвиток, досягнення більш високих темпів економічного зростання на основі поетапного вдосконалення різних виробничо-технічних факторів та організаційно-управлінських структур з метою забезпечення високої якості роботи персоналу і рівня життя своїх працівників.
1. Теоретичні основи стратегії розвитку підприємства
В сучасних господарювання актуальною є проблема поєднання теорії і практики формування стратегії підприємства. Теоретичний підхід за своєю суттю є однаковим для виробничих підприємств, але кожна галузь має свої економічні, організаційні та технологічні особливості, що впливають на планування стратегічних дій [1]. Тому виникає необхідність у врахуванні специфіки діяльності підприємств конкретної галузі. Для цього потрібно вірно оцінити зовнішні можливості та загрози, а також внутрішні сильні та слабкі сторони підприємства.
Стратегія підприємства - це систематичний план його потенційної поведінки в умовах неповноти інформації про майбутній розвиток середовища та підприємництва, що включає формування місії, довгострокових цілей, а також шляхів і правил прийняття рішень для найбільш ефективного використання стратегічних ресурсів, сильних сторін і можливостей, усунення слабких сторін та захист від загроз зовнішнього середовища задля майбутньої прибутковості [4]. Отже, необхідність розробки підприємствами стратегії викликана, нестабільністю ринкового середовища, неповнотою інформації про його майбутній стан і вплив на підприємство.
Стратегія підприємства має кілька рівнів декомпонування [5], кожному з яких відповідає стратегія певного рангу, тобто, стратегія підприємства має ієрархічну будову.
Ієрархія стратегій означає ранжування, взаємозв'язок і підпорядкованість різних стратегій, які зображено на рисунку 1.1. [6], які становлять стратегію підприємства.
| Ієрархія стратегій |
| У мультибізнесовому підприємстві (багатопрофільному, диверсифікованому, що виробляє різнотипну продукцію) застосовують чотирирівневу стратегію, до якої входять: |
| У однобізнесовому підприємстві (вузькопрофільному, що виробляє однотипну продукцію) застосовують трьохрівневу стратегію, до якої входять: |
| Корпоративна (загальна) стратегія, що одночасно є портфельною |
| Конкурентні (ділові, бізнесові) стратегії |
| Функціональні стратегії |
| Операційні стратегії |
| Корпоративна стратегія, що одночасно є конкурентною (діловою, бізнесовою) |
| Функціональні стратегії |
| Операційні стратегії |
Рис. 1.1. Ієрархія стратегій за критерієм розміру бізнесу
Корпоративна (загальна, портфельна) стратегія займає в ієрархії найвищий рівень. Вона визначає загальний напрямок діяльності підприємства, один із наступних: або стратегію зростання, або стабілізації, або скорочення.
Конкурентні (ділові, бізнесові) стратегії підпорядковуються корпоративній, вказують шляхи досягнення вибраного нею напрямку в кожній СОБ (стратегічній одиниці бізнесу) і являють собою план завоювання сильних довгострокових конкурентних позицій (переваг). Дані стратегії називають ще стратегіями бізнесу, або стратегіями конкурентоспроможності.
Функціональні стратегії розробляють для кожного функціонального напрямку діяльності: стратегія виробництва, маркетингу, фінансова стратегія, стратегія науково-дослідних робіт, стратегія управління персоналом тощо [8]. Функціональні стратегії конкретизують, доводять корпоративну і конкурентні стратегії до функціональних служб господарства. Одночасно функціональні підрозділи помітно впливають на формування корпоративної і конкурентних стратегій.
Операційні стратегії - це вузькі стратегії для основних структурних підрозділів підприємства, що не є самостійними: заводів, що входять до складу підприємства, цехів, бригад, відділів, дилерів тощо. Це найнижчий рівень стратегії підприємства, з яким пов'язані стратегії, що займають вищий рівень за ієрархією: корпоративна, конкурентні, функціональні.
Кожен з названих вищих рівнів утворює стратегічне середовище для нижчого рівня і обмежує його в чомусь.
Ієрархію стратегій підприємства зображено на рис. 1.2.
Корпоративна або загальна стратегія підприємства визначає загальний напрямок його діяльності, формується його вищим керівництвом і передбачає три основні завдання:
а) сформувати (вибрати) власне головний напрямок діяльності підприємства і його стратегічних одиниць бізнесу (СОБ);
б) визначити (встановити) конкретну роль кожної СОБ і кожного його підрозділу у реалізації корпоративної стратегії;
в) визначити розміри і способи розподілу ресурсів (інвестицій) між СОБ та іншими підрозділами.
| Ієрархія стратегій підприємства |
| Перший рівень |
| Корпоративна стратегія |
|
| Другий рівень |
| Конкурентна стратегія |
|
| Третій рівень |
| Функціональні стратегії |
|
| Операційний рівень |
Рис. 1.2. Ієрархія стратегії підприємства за рівнями.
Корпоративна стратегія в однобізнесовому підприємстві (як і стратегія кожної стратегічної одиниці бізнесу у мультибізнесовому) набирає одного з наступних типів базових стратегій [12] (Рис. 1.3):
| Базові стратегії підприємства |
| Стратегія зростання (розвитку) |
| Стратегія стабілізації (обмеженого зростання) |
| Стратегія виживання (скорочення) |
Рис. 1.3. Базові стратегії підприємства
Стратегія зростання (розвитку) - це стратегія підприємства, яка обирається базовою корпоративною стратегією в тому разі, коли підприємство чи його стратегічна одиниця бізнесу (СОБ) намагаються використати можливості зовнішнього середовища і власні сильні сторони для збільшення підприємства, тобто нарощування обсягів продаж, переважно шляхом проникнення на нові ринки і їх захоплення та підвищення показників ефективності виробництва.
Така стратегія найбільш ефективна в галузях, що динамічно розвиваються із швидкозмінною технологією, коли продукція підприємства чи СОБ знаходиться на стадіях виходу на ринок або розвитку у життєвому циклі товару.
Способи здійснення стратегії зростання:
- поглинання конкуруючих (і не тільки) фірм через придбання контрольного пакету акцій;
- злиття – об'єднання на приблизно рівних засадах в одне підприємство;
- створення спільного підприємства (СП) - об'єднання частини капіталів підприємств з метою реалізації спільного взаємовигідного проекту.
Стратегія стабілізації (обмеженого зростання) застосовується великими підприємствами, які уже домінують на даному ринку, тобто в умовах стабільності обсягів продаж і отримуваних прибутків і проводиться з метою підтримки існуючого стану впродовж якомога довшого періоду.
Стратегія виживання (скорочення) використовується в умовах економічної кризи, нестабільності, високої інфляції або коли товари перебувають в стадії насичення і спаду ЖЦТ і полягає в спробах пристосуватися до важких ринкових умов господарювання та існуючої ситуації.
До цієї стратегії вдаються, отже, коли фінансово-економічні показники діяльності підприємства набирають стійкої тенденції до погіршення, коли саме існування підприємства (СОБ) перебуває під загрозою з різних причин.
В процесі формування корпоративної стратегії викристалізовуються різні варіанти стратегічного розвитку підприємства [16], які називають стратегічними альтернативами (табл. 1.2.).
Стратегічні альтернативи - це можливі варіанти розвитку підприємства чи СОБ в рамках кожної із трьох базових корпоративних стратегій: зростання, стабілізації, скорочення
Стратегічні альтернативи Таблиця 1.1.
| Базові стратегії | Стратегічні альтернативи |
| 1. Зростання (розвитку) | 1.1. Інтенсифікація 1.2. Диверсифікація 1.3. Інтеграція 1.4. Техніко-технологічний розвиток |
| 2. Стабілізації (обмеженого росту) | 2.1. Економія витрат, збирання „врожаю» 2.2. Постійна адаптація до зовнішнього середовища 2.3. Збереження науково-технічного і кадрового потенціалу |
| 3. Виживання (скорочення) | 3.1. Організаційна санація 3.2. Економічна і фінансова санація 3.3. Маркетингова санація 3.4. Соціальна санація 3.5. Ліквідація бізнесу |
Добре сформований стратегічний набір – той, що відбиває досягнутий рівень розвитку, особливості та умови його подальшого руху, відповідно до обраних стратегій. Обґрунтований стратегічний набір – той, що є правильним для даного підприємства і якого можна досягти за допомогою наявного потенціалу та певних зусиль щодо його трансформації для забезпечення конкурентоспроможного рівня в довгостроковій перспективі. Добре керовані фірми можуть ставити за стратегічні орієнтири певні межі, яких слабші підприємства не можуть собі дозволити; останні ж мають робити деякі речі, які сильні фірми можуть і не робити (наприклад, формувати стратегічне мислення персоналу, бо в сильних фірмах воно є).
