Завдання лабораторної роботи

1. Індивідуальне завдання цієї лабораторної роботи збігається із завданням лабораторної роботи № 1 “Застосування функцій для структу­ризації програм”. Але в загальну структуру програми і в тексти окремих функцій треба внести зміни відповідно до вимог, вказаних нижче.

2. Ще раз продумати схему розв’язування задачі індивідуальнго завдання та структу­ри­зувати її за принципом “згори донизу”, виділивши спочатку основні кроки (блоки дій), а вже потім деталізувати їхні алгоритми.

3. Нова програма має складатися з коротких функцій, кожна з яких автономно реалізує одну невелику задачу. Треба продумати склад параметрів і тип результату кожної функції.

4. У новій програмі не повинно бути глобальних змінних. Глобальним треба залишити тільки оголошення шаблону структури (чи шаблонів структур), щоб можна було застосовувати цей користувацький тип у всіх функціях програми. Основний масив (масиви) структур треба оголосити в main() або в іншій функції і, за потреби, передавати його (їхню) адресу в функції, що викликаються для роботи з елементами цього масиву.

5. Так само через відповідні параметри функцій програми треба передавати значення або адреси потрібних змінних (наприклад, кількість елементів масиву, структуру або адресу структури, яка має бути опрацьована, чи адресу символьного рядка). Змінні, що використовуються для роботи конкретної функції (індекси елементів масиву, вказівники на елементи, додаткові робочі змінні тощо), мають бути оголошені як локальні (внутрішні) змінні цієї функції.

6. Організовуючи введення даних, треба забезпечити можливість перервати процес через введення певного значення (символа чи порожнього рядка тощо), а не задавати чи вводити кількість структур.

7. Серед функцій програми обов’язково мають бути такі, що опрацьо­вують масиви, символьні рядки та структури (кожен з цих типів). Наприклад, можна розробити окремі функції для порівняння полів двох структур чи двох заданих рядків (зокрема україномовних), обміну значеннями двох структур, виведення рядка таблиці з даними однієї структури чи виведення заголовка таблиці тощо. Як окремі функції треба оформити всі спеціальні операції, які має виконати програма згідно з індивідуальним завданням.

8. Для реалізації функції сортування (чи впорядкування) необхідно застосу­вати алгоритм, відмінний від того, який використовувався у лабора­торній роботі № 1.

9. Виведення проміжних даних і результатів роботи програми має бути наочним і супроводжуватися відповідними текстовими повідомленнями, які найкраще передавати у функції виведення таблиць через додаткові параметри – символьні рядки.

10. У звіті до лабораторної роботи вказати: • перелік розроблених функцій (призначення, параметри, результат); • повний текст нової програми; • результати виконання; • висновок.