2015-10-22
407
Розділ 1. Загальна теорія держави
Тема 1. Предмет, методи та функції науки теорії держави і права
Семінар
План семінарського заняття
1. Поняття, структура та функції юридичної науки.
2. Ознаки та предмет теорії держави і права.
3. Поняття та характеристика методології та система методів теорії держави і права.
4. Класифікація функцій теорії держави і права.
5. Роль теорії держави і права в системі юридичних наук.
Наука – це система договірних знань про об’єктивні закономірності розвитку природи і суспільства.
За характером знань науки розподіляються на природні, суспільні, технічні. Особливе місце в системі суспільних наук належить юридичній науці, яка представляє собою систему знань про об’єктивні властивості держави і права.
До системи ознак юридичної науки слід віднести:
1) вона має прикладний характер;
2) володіє властивостями точних наук;
3) володіє властивостями наук про мислення;
Структура юридичної науки включає:
1) теоретико-історичні науки;
2) галузеві науки;
|
|
|
3) міжгалузеві науки;
4) спеціальні прикладні науки;
5) науки, що вивчають міжнародне публічне та міжнародне приватне право.
Функціями юридичної науки є: онтологічна, евристична, прогнозуюча,
практико-організаторська, методологічна, ідеологічна, політична.
Готуючись до семінарського заняття необхідно з’ясувати поняття предмету теорії держави і права та ознаки, що її характеризують. Так, предметом теорії держави і права є основні і загальні закономірності щодо виникнення, розвитку і функціонування держави і права та різноманітних державно-правових явищ.
Особливості науки теорії держави і права знаходять своє відображення не лише в її предметі, але й методі.
Методи науки – це сукупність прийомів і правил, за допомогою яких здійснюється пізнання предмета, одержуються нові знання.
Система методів теорії та історії держави і права включає:філософські методи (метафізику і діалектику), загальнонаукові методи (аналіз, синтез, системний підхід, функціональний підхід, метод соціального експерименту), приватно-наукові методи (соціологічний, статистичний, кібернетичний, математичний) та приватноправові (формально-юридичний і порівняльно-правовий).
Функціями теорії та історії держави і права є основні напрямки її впливу щодо вирішення поставлених перед нею завдань. До них належать такі функції: онтологічна, гносеологічна, евристична, прогнозуюча, методологічна, ідеологічна, організаційно-прикладна.
Готуючись до семінарських занять необхідно звернути увагу на те, що в системі юридичних наук теорія та історія держави і права відіграє провідну роль, оскільки саме вона формує поняттєво-категоріальний апарат, який використовується всією системою юридичних наук. По відношенню до інших юридичних наук вона має узагальнюючий, загальнотеоретичний характер, відіграє методологічну роль щодо галузевих юридичних наук.
|
|
|
Самостійна робота
Історія виникнення теорії та історії держави і права
Виникнення теорії та історії держави і права відбувалося на основі таких наук навчальних дисциплін, як енциклопедія права і філософія права Західна Європа і Росія XVIII-XIX ст. Енциклопедія права виникла ще в XVIII ст. Першим підручником був підручник під назвою «Універсальна енциклопедія права» (1675 р.)
Виникненню теорії та історії держави і права передувала і філософія права. Термін «філософія права» вперше ввели в науковий обіг Гюго, Гегель та Остін, а в 70-х рр. XIX ст. було введено термін «теорія права» замість «філософія права» (А. Меркелем).
Готуючи зазначене питання слід звернути увагу на особливості розвитку теорії та історії держави і права в ХХ ст.
Індивідуальна робота
Роль теорії держави і права в формуванні правової культури юристів
Теорія держави і права безпосередньо пов’язана з процесом формування індивідуальної правової культури майбутніх юристів, формуванням наукової бази юридичного світогляду і поваги до права як важливого регулятора суспільних відносин.
Процес вивчення державно-правових явищ є неможливим без володіння основними юридичними поняттями, без знання основних закономірностей державно-правового розвитку.
Теорія держави і права формує систему знань, поглядів, переконань і вказує на шляхи вирішення складних державно-правових питань життя суспільства.
Питання для самоконтролю
1. Що таке юридична наука та яка її система?
2. Визначить поняття функції юридичної науки та вказати на її різновиди.
3. Що є предметом теорії та історії держави і права?
4. Яка структура теорії та історії держави і права?
5. Назвіть та охарактеризуйте методи які використовує теорія та історія держави і права, досліджуючи державно-правові явища.
6. Яке місце займає теорія та історія держави і права в системі суспільних наук і юридичних зокрема.
Тема 2. Поняття походження і розвиток держави.
Семінар
План семінарського заняття
1. Додержавний період: характеристика суспільної влади та соціальних норм.
2. Причини, що призвели до розпаду родового суспільства та виникнення держави.
3. Теорії походження держави: різновиди та характеристика.
4. Поняття держави та характеристика її ознак.
5. Суть та соціальне призначення держави.
6. Характеристика історичних типів держави.
Враховуючи, що суспільство виникло значно раніше держави, необхідно здійснити характеристику соціальної влади і норм,які існували в додержавний період.
Первісно-суспільний лад характеризувався наступними ознакам6 наявність примітивних знарядь і нездатність людини без допомоги всього роду вижити і забезпечити себе їжею, одягом, житлом; все доросле населення роду мало право приймати участь у вирішенні будь-якого питання, пов’язаного з діяльністю роду.
Ознаки влади в додержавний період:
1) відбувалась на засадах первісної демократії (суб’єкт і об’єкт влади співпадали).
2) спиралась на авторитет, повагу, традиції членів роду;
3) здійснювалась як всіма дорослими членами роду, так і старійшинами, вождями і т.п.
Соціальні норми додержавного періоду регулювали відповідні способи добування їжі і збереження шлюбно-сімейних відносин. Їх реалізація відбувалася головним членом у вигляді звичаїв. Вони не мали письмової форми відображення і забезпечувалися в основному силою звички, переконанням та примусом. Соціальні норми в цей період виражали інтереси всіх членів роду. В якості провідного способу регулювання були заборони (табу).
|
|
|
В процесі підготовки до семінарського заняття необхідно звернути увагу на причини виникнення держави та на особливості виникнення держав у різних народів (розрізняють два основних шляхи виникнення держави:європейський та східний).
Питання щодо виникнення держави знайшло своє відображення в різноманітних теоріях: теологічній, патріархальній, договірній, органічній, насильства, матеріалістичній, психологічній.
При визначенні держави слід пам’ятати, що в юридичній літературі існує багато підході щодо її розуміння. Однак, слід виділити ознаки держави які властиві лише їй, як особливій політико-територіальній організації, а саме: наявність державної влади, суверенітету, території, апарату примусу, фінансово-грошової системи, податків, власної символіки і мови та національної культури.
Суть держави завжди характеризується тим, чиї інтереси відстоює держава. В зв’язку з цим доцільно виділити декілька підходів щодо розуміння суті держави: класовий, загальнолюдський, релігійний, національний, расовий.
Тип держави – це сукупність держав, які мають схожі риси. Вони знаходять своє відображення в єдності закономірностей і тенденцій розвитку, в єдності їх сутності тощо.
Доцільно звернути увагу на два основні підходи щодо типологізації держав:фундаментальний та цивілізаційний.
Самостійна робота
Характеристика держави часів глобалізації
Глобалізація визначається як загальносвітовий соціальний процес, який зумовлює розвиток світу як цілісної економічної, міжнародно-правової, політичної, соціокультурної суперосистеми.
В умовах глобалізації держава залишається головним суб’єктом у міжнародних відносинах. Вона змінює свою манеру здійснення влади, з’являється велика кількість проблем, які не можуть бути вирішенні зусиллям однієї держави.
Індивідуальна робота
Слід виділити типи держав щодо рівня захисту прав і свобод людини (правові і неправові), а також держави щодо способу набуття влади (легітимні і нелегітимні).
|
|
|
Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте додержавний період з точки зору організації суспільної влади.
2. Вкажіть на причини розпаду первісно-суспільного ладу та виникнення держави.
3. Охарактеризуйте теорії походження держави.
4. Визначить поняття «держава» та дати характеристику її ознакам.
5. В чому проявляється суть держави та її соціальне призначення.
6. Здійсніть характеристику історичних типів держави.
Тема 3. Суспільство, держава, право і громадянин
Семінар
План семінарського заняття
1. Поняття та ознаки людини, особи та громадянина.
2. Громадянське суспільство: поняття, ознаки, структура.
3. Характеристика правового статусу особи і громадянина.
4. Система основних прав, свобод і обов’язків людини і громадянина.
5. Держава і громадянин лінії взаємодії.
Суспільство визначається як сукупність форм спільної діяльності, що склалася історично.
В процесі підготовки до семінарського заняття слід звернути увагу на те, що у своєму розвитку суспільство пройшло три етапи: етап первісного суспільства, етап аграрного суспільства і етап індустріального суспільства. В умовах сьогодення розвинуті країни світу перейшли до четвертого етапу – постіндустріального суспільства.
В межах існування будь-якого суспільства є свої суб’єкти соціального спілкування, а саме: особа, сім’я, клас, група, нація, держава та ін.
На відповідному етапі історичного розвитку відбувається процес формування громадянського суспільства (ХIV- XVII ст. в країнах Європи та Америки).
Важливими ознаками громадянського суспільства є те, що воно розвивається самостійно без безпосереднього втручання держави. Воно складається з вільних і рівноправних громадян та їх добровільних об’єднань, а також має певний пріоритет перед державою. Громадське суспільство зацікавлене в прогресивному розвитку держави, формує право та ін.
Студенти повинні вміти розрізняти поняття «людина», «особа», «громадянин» та здійснювати характеристику правового статусу особи і громадянина. Ядром правового статусу особи є права і обов’язки.
Доцільно звернути увагу на те, що існують відмінності між правами людини і правами громадянина. Так, права людини мають поза територіальний характер і належать людині за фактом її народження. Права громадянина передбачають наявність громадянства і закріплюються в законодавстві відповідної держави.
Основні права, свободи і обов’язки людини і громадянина розподіляються на такі види: природні права людини, політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні.
Основними принципами щодо співвідношення держави і особи є: взаємна відповідальність держави і особи; поєднання інтересів держави і особи; рівність основних прав і обов’язків громадян; законність.
Самостійна робота
Система гарантій прав, свобод і обов’язків людини і громадянина в демократичній державі.
Під гарантіями прав і свобод ладни і громадянина прийнято розуміти систему умов і засобів, юридичних механізмів забезпечення належної реалізації визначених Конституцією та законам України прав і свобод людини і громадянина.
Існують загальні і спеціальні юридичні гарантії. Загальні гарантії визначаються рівнем розвитку основних сфер суспільного і державного життя політичної, економічної, соціальної, культурної та ін.
Спеціальні юридичні гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні представлені нормативними та організаційно-правовими механізмами реалізації цих прав і свобод.
Слід виділити і міжнародні гарантії прав і свобод людини і громадянина. Їх розподіляють на нормативні та інституційні.
Індивідуальна робота
Міжнародний захист прав людини
Україна є учасником шести із семи основних договорів щодо прав людини. Кожна людина має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод в міжнародні судові інстанції або у відповідні органи міжнародних організацій, членами яких України є або в роботі яких вона приймає участь. Так, 11 вересня 1997 року для України вступила в дію Європейська конвенція про захист прав і свобод людини, що дало можливість громадянам України звертатися в Раду Європи і Європейський суд з прав людини, якщо їх обґрунтовані вимоги щодо забезпечення прав і законних інтересів не були задоволені при зверненні до національних інстанцій.
Питання для самоконтролю
1. Визначити поняття «людина», «особа», «громадянин».
2. Які ознаки характеризують поняття «громадянське суспільство».
3. Що таке правовий статус особи і громадянина?
4. Які структурні елементи утворюють поняття «правовий статус».
5. На які різновиди розподіляються права, свободи і обов’язки людини і громадянина?
6. Вкажіть на основні лінії взаємозв’язку між державою і громадянським суспільством.
Тема 4 Держава і політична система суспільства
Семінар
План семінарського заняття
1. Поняття та ознаки політичної системи суспільства.
2. Основні складові елементи політичної системи суспільства та їх характеристика.
3. Держава як ядро політичної системи суспільства.
4. Характеристика політичної влади.
5. Політична культура: поняття, зміст та структура.
Термін «політична система» був введений в політико-правову науку в 50-60 роках ХХ століття.
Політична система суспільства – це цілісний комплекс сіх політичних явищ, які існують в суспільстві для здійснення політичної влади.
Основними елементами політичної системи є: політична влада, суб’єкти політичної діяльності, політичні відносини, політичні і правові норми, політична свідомість і політична культура.
Центральне місце в політичній системі суспільства належить державі. Основним ознаками держави як базового елемента політичної системи є: 1) вона визначає головні напрямки розвитку суспільства; 2) виступає організацією всіх громадян; 3) має у своєму розпорядженні апарат управління і примусу; 4) здійснює правотворчість; 5) має суверенітет; 6) є єдиною повновладною організацією в масштабах всієї країни.
Готуючись до семінарського заняття студенти повинні звернути увагу на визначення політичної влади як влади, що здійснює управління суспільством в його інтересах з метою досягнення і підтримання стабільності і порядку в ньому.
Важливу роль у функціонуванні політичної системи суспільства відіграє політична культура, яку слід визначати як якісний рівень політичних знань, міра включеності у політичний процес, компетентність і професіоналізм, стан демократії тощо.
Розрізняють такі види політичної культури:
- культура депутатської діяльності;
- культура діяльності об’єднань громадян;
- електоральна (виборча) культура та ін.
Самостійна робота
Співвідношення політичної і державної влади
Політична влада - це поняття ширше за замістом, ніж влада державна, оскільки політична влада здійснюється більш широким колом суб’єктів політичної системи. Відмінності політичної влади від влади державної проявляються в тому, що:
- всяка державна влад має політичний характер, але не кожна політична влада є державною;
- політична і державна влада мають різні механізми її здійснення – через апарат, через політичні партії, рухи тощо;
- альтернатива державної влади - безвладдя, альтернатива політичної влади – влада опозиції;
- атрибутом державної влади є її територіальна організація, а політична влада, влад якоїсь партійно-політичної ідеології може входити за межі однієї країни.
Індивідуальна робота
Політична культура сучасної України
Проголошення державної незалежності України та курс на розбудову суверенної, демократичної, правової держави створили принципово нові умови для відродження автентичної політичної культури.
Слід звернути увагу на те, що політична культура сучасної України має пострадянський характер. Спостерігається нездатність до адекватної оцінки власних національних інтересів, схильністю більше розраховувати на зовнішню допомогу, ніж на власні сили. Проте характер сучасних соціально-політичних процесів дозволяє стверджувати, що політична культура сучасного суспільства стає національною.
Відроджуються такі традиційні риси української політичної культури, як народовладдя, толерантність, ліберальне ставлення до держави (не людина і нація для держави, а держава для людини і нації).
Питання для самоконтролю
1. Визначити поняття «політична система суспільства».
2. Які підсистеми існують щодо характеристики політичної системи суспільства.
3. Охарактеризуйте ознаки держави як центрального елемента політичної системи.
4. Що таке політична влада?
5. Визначити поняття «політична культура» та вказати на її структурні елементи.
Тема 5 Форми держави
Семінар
План семінарського заняття
1. Поняття і структурні елементи форми держави.
2. Форма державного правління: монархія та республіка.
3. Характеристика форм державного устрою: унітарна держава, федерація, конфедерація, імперія.
4. Поняття та види політичного режиму.
В теорії держави і права під поняттям «форма держави» розуміють порядок організації і формування державної влади відносно форм правління, форми територіального устрою та форми державно-правового режиму.
Форма правління визначається як організація верховної державної влади, яка передбачає порядок її утворення і діяльності, а також взаємовідносини з населенням країни.
Розрізняють монархію і республіку як основні форми правління.
Готуючись до семінарського заняття студент повинен чітко визначити і розрізняти поняття «монархія» і «республіка», знати їх різновиди та ознаки, що їм властиві.
Під формою державного устрою слід розуміти національно-територіальну і адміністративно-територіальну організацію державної влади, яка характеризує співвідношення частин держави та її органів між собою і державою в цілому.
Розрізняють унітарну державу, федерацію, конфедерацію та імперію.
Державний режим – це сукупність способів, прийомів щодо здійснення державної влади.
Можна виділити демократичний і антидемократичний державний режим. Демократичний режим розподіляється на ліберально-демократичний, радикально-демократичний, консервативно-демократичний та ін.
Недемократичний режим може бути таких видів: тоталітарний, авторитарний, деспотичний, тиранічний, військово-диктаторський, військово-поліцейський, режим військової диктатури, расистський, фашистський та ін.
Самостійна робота
Особливості форми державного устрою в Україні
За формою державного устрою держави поділяють на: прості та складні.
Відповідно до положень Конституції Україна є унітарною децентралізованою державою. Її територія є цілісною і недоторканою, а систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, 24 області, м. Київ та Севастополь (зі спеціальним статусом).
Таким чином, особливість України, як унітарної держави, є існування у її складі Автономної Республіки Крим, як невід’ємної складової, межі повноважень якої визначені Конституцією України.
Індивідуальна робота
Сучасний стан розвитку державного рожеву в Україні
Державний режим сучасної України визначається як демократичний, що знаходить своє відображення в тих способах і методах,які використовує держава, здійснюючи владу в Україні.
Першочергове значення у становлення та функціонуванні демократичної держави має порядок формування органів державної влади. Відповідно до Конституції України, шляхом вільних і демократичних виборів обирається Президент України, органи місцевого самоврядування.
Існування демократичного режиму в Україні виражається в свободі. В сфері економічної діяльності, гарантованості прав і свобод людини і громадянина, створенні ефективних механізмів прямого впливу населення країни на характер державної влади та ін.
Питання для самоконтролю
1. Визначити поняття «форми держави» та вказати на її структурні елементи.
2. Що представляє собою форма державного правління?
3. Які характерні ознаки властиві монархії?
4. Охарактеризувати існуючі види монархії.
5. Які особливості республіки як різновиду форми правління?
6. В чому полягають особливості президентської, парламентської та змішаної республіки?
7. Визначіть поняття «форма державного устрою» та охарактеризувати її різновиди.
8. Як визначається поняття «державний режим» та які його різновиди.
Тема 6. Функції держави
Семінар
План семінарського заняття
1. Функції держави: поняття, співвідношення їх із завданнями держави.
2. Критерії класифікації функцій держави на види та їх характеристика.
3. Аналіз форм і методів здійснення функцій держави.
Готуючись до семінарського заняття необхідно з’ясувати сутність поняття «функції держави» та здійснити розмежування між завданнями, цілями і соціальним призначенням держави.
Термін «функція» - латинського походження і означає виконання завершення, обов’язок, діяльність. Функції держави – це основні напрямки її діяльності щодо управління суспільством, обумовлені поставленими завданнями і цілями.
Функції держави перебувають у прямій залежності від її соціального призначення та тісно взаємопов’язані із сутністю держави. Щоб розкрити суть держави, потрібно відповісти на два питання: кому належить державна влада в державі і суспільстві та чиї інтереси вона захищає?
Одним із важливих питань даного семінарського заняття є питання класифікації функцій держави.
Найчастіше зустрічаються спроби класифікувати функції держави залежно від того, в якій сфері внутрішньодержавній або міжнародній вони здійснюються. Згідно з цим критерієм функції поділяються на внутрішні і зовнішні.
Залежно від часу здійснення виділяють функції постійні і тимчасові.
В залежності від соціально-політичної значущості – основні та додаткові.
Щодо характеристики форм здійснення функцій держави – розрізняють правові та організаційні форми.
Існують достатньо різноманітні методи щодо здійснення функцій держави: переконання, примус, прогнозування, кредитування та ін.
Самостійна робота
Порівняльно-історичний аналіз функцій держави
Розкриваючи сутність даного питання студенти можуть обрати будь-який підхід щодо здійснення порівняльної характеристики функцій держави. Так, наприклад, свої особливості мають функції держави в межах тієї або іншої суспільно-економічної формації (рабовласницької, феодальної і т.д.). Або ж можна обмежитися порівняльно-історичним аналізом щодо з’ясування функцій держави лише від радянської епохи до сучасного періоду – створення Української незалежної суверенної держави.
Індивідуальна робота
Здійснення податкової діяльності як одна із функцій держави
Стягнення податків – це досить давня функція держави. В умовах ринкових відносин податкова система є одним з важливих економічних регуляторів, основою фінансово-кредитного механізму державного регулювання економіки. Від того, наскільки вірно побудована система оподаткування, залежить ефективність функціонування всього народного господарства.
При підготовці зазначеного питання необхідно звернути увагу на сутність податків і їх роль в економіці держави, принципи побудов податкової системи України, систему державних органів, які займаються даним напрямом діяльності.
Питання для самоконтролю
1. Визначити поняття «функції держави» та зазначити в чому проявляються співвідношення між функціями, завданнями і метою держави.
2. За якими критеріями відбувається класифікація функцій держави?
3. Які характерні особливості функцій держави в сучасних умовах розвитку України?
4. Вказати на форм і методи щодо здійснення функцій держави.
Тема 7 Механізм держави
Семінар
План семінарського заняття
1. Поняття та принципи організації і діяльності механізму держави.
2. Поняття та структура державного апарату.
3. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади: поняття та характеристика.
4. Співвідношення органів держави і органів місцевого самоврядування.
5. Податкова служба України та її роль в функціонуванні механізму держави.
В процесі підготовки до семінарського заняття слід звернути увагу на визначення поняття «механізм держави» та ознаки, які йому властиві.
Особливу увагу приділити розгляду питання щодо з’ясування структури механізму держави, до складу якої входять державні підприємства, державні установи та державний апарат.
Механізм держави функціонує на основі відповідних принципів, а саме: гуманізм, гласність, демократизм, законність, єдність та поділ влади, підконтрольність.
Державний орган – це відносно самостійна частина державного апарату, що створилася у встановленому законом порядку і наділена певною компетенцією для реалізації державно-владних повноважень.
Класифікація державних органів здійснюється за функціональним призначенням (законодавчі, виконавчі, судові), за ознакою федерального устрою (федеральні, суб’єктів федерації), за терміном повноважень (постійні, тимчасові), за способом прийняття рішень (колегіальні та одноособові), за обсягом повноважень (загальної компетенції, спеціальної компетенції).
Державна служба - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Самостійна робота
Бюрократія та диктатура як державні технології
Характеризуючи дане питання слід звернути увагу на те, що бюрократія – це державна технологія, для якої є характерним спеціалізований розподіл праці, чітка управлінська ієрархія, правила, стандарти та загальнообов’язкові регламентовані процедури, виконання яких не залежить від того, хто саме і стосовно кого їх виконує.
Бюрократизм – це влада апарату, відірваного від народу.
Диктатура (лат. Dicto- диктую, наказую) – це необмежене володарювання однієї особи або якоїсь верстви чи групи, яке спирається на насильство і не пов’язане жодними законами.
Індивідуальна робота
Характеристика видів сучасного державного проектування
Для демократичного режиму характерними є такі різновиди державних проектів – державні прогнози, державні програми та державні моделі розвитку регіонів.
Державне прогнозування здійснюється на науковому рівні.
Державне програмування – це процес створення державою програми розвитку (економічного, політичного, соціального, культурного, правового) суспільства.
Державне програмування складається як із стратегії розвитку (так званої концепції), так і з тактики розвитку (програми).
Державне моделювання – це процес створення моделей розвитку певних регіонів.
Так, влітку 2003 року була розроблена модель соціально-економічного розвитку Харківської області до 2011 року. Над нею працювала група науковців харківського інженерно-економічного університету під керівництвом доктора економічних наук В. Пономаренка.
Питання для самоконтролю
1. Що таке механізм держави?
2. Охарактеризуйте структурні елементи механізму держави.
3. Визначити поняття «державний орган» та вказати на ознаки, які йому властиві.
4. За якими критеріями здійснюється класифікація органів держави?
5. Охарактеризуйте принципи функціонування державного апарату.
6. Які особливості функціонування органів ДПС України?
Тема 8 Поняття, походження, розвиток і структура права
Семінар
План семінарського заняття
1. Поняття та ознаки права.
2. Причини виникнення права.
3. Теорії походження права.
4. Зміст права.
5. Поняття та види принципів права.
6. Визначення та класифікація функцій права.
7. Характеристика основних проявів цінності права.
8. Співвідношення права з іншими соціальними явищами.
Право представляє собою досить складне та багатогранне явище, яке неоднозначно визначається в юридичній літературі.
В радянській юриспруденції став домінувати так званий позитивістський підхід до права. Після ліквідації СРСР на території України почала затверджуватися природно-правова концепція.
В сучасних умовах слід звернути увагу на те, що право спирається і на позитивістський підхід, і на природно-правову парадигму. В об’єктивному розумінні право – це система встановлених та гарантованих державою юридичних норм, спрямованих на регулювання суспільних відносин.
Ознаками права є: формальна визначеність, загальнообов’язковість, системність, спрямованість на регулювання суспільних відносин, гарантованість державою.
Право в суб’єктивному розумінні – це міра можливої поведінки конкретної особи відповідно до існуючих правових норм.
Принципи права – це керівні ідеї, що характеризують зміст права, його сутність і призначення в суспільстві.
До принципів права належить: справедливість, повага прав людини, рівноправність, законність.
Напрямки впливу права на суспільні відносини і поведінку людей визначаються як функції права.
Функції права розподіляються на загальні (інформаційна, прієнтаційна, вихована) та юридичні (охоронна та регулятивна).
Готуючись до семінарського заняття студенти повинні звернути увагу на шляхи утворення права, а саме:
1) переростання мононорм у норми звичаєвого права та їх санкціонування силою держави;
2) правотворчість держави;
3) прецедентне право.
Самостійна робота
Держава і право: лінії взаємодії
Аналіз взаємодії держави і права дає можливість стверджувати: право виникає та існує не тому, що є держава, а тому, що відповідні суспільні відносини, потреби, інтереси не можуть бути виражені, структуровані та нормально реалізовані зовні поза правовими формами.
Однак, право, досить складне явище і для його виникнення об’єктивно необхідні й інші причини та умови соціального, духовного, політичного, ідеологічного характеру, серед яких виділяється держава.
Держава безпосередньо створює право. Волю, інтереси, мотиви, доктрини, суспільну думку, цінності, тобто весь «матеріал» з якого «створюється» право держава обробляє, систематизує і надає йому необхідну форму (закон, підзаконний акт) і, нарешті знову пропонує це суспільству.
Готуючи зазначене питання доцільно звернути увагу на співвідношення держави і права не як явища і його ознак, а як двох самостійних, взаємодіючих явищ.
Індивідуальна робота
Співвідношення права і закону
При розкритті сутності зазначеного питання слід підкреслити, що право і закон необхідно відрізняти. Не може бути права до закону і поза законом. Всі системи права одягнуті в мундир законодавства. Однак закон може бути не правовим. Право заходить своє зовнішнє відображення окрім нормативних актів у правових звичаях, нормативних договорах, правових прецидентах.
Право і закон є юридичними категоріями, перша з яких характеризує систему норм, що встановлені державою, друга – визначає спосіб закріплення та формального вираження цих норм.
Питання для самоконтролю
1. Що таке право?
2. Вкажіть на причини щодо виникнення права.
3. Як визначається право в об’єктивному розумінні?
4. Охарактеризуйте ознаки, які властиві праву.
5. Визначити поняття принципу права та охарактеризувати їх.
6. Що таке функції права і які їх різновиди ви знаєте?
7. в чому знаходить свій прояв сутність і соціальне призначення права?
Тема 9 Норми права в системі соціальних норм
Семінар
План семінарського заняття
1. Поняття та класифікація соціальних норм.
2. Визначення норм права та її ознаки. Види норм права.
3. Структура норми права: поняття „гіпотези”, „диспозиції” та „санкції”.
4. Види гіпотез, диспозицій та санкцій.
5. Способи викладення норм права в статтях нормативно-правових актів.
Соціальні норми – це загальні правила поведінки людей, колективів, соціальних груп, правила поведінки в суспільстві.
Існують різноманітні критерії класифікації соціальних норм: за способом утворення, за формою, за способом закріплення і вираження, за змістом сфери врегульованих відносин.
Особливе місце в системі соціальних норм належить нормам права.
Норми права – це загальнообов’язкові, формально-визначені правила поведінки, які встановлені і забезпечені державою і спрямовані на регулювання суспільних відносин шляхом визначення прав і обов’язків їх учасників.
Готуючись до семінарського заняття слід звернути увагу на класифікацію норм права, охарактеризувати структурні елементи норм права (гіпотезу, диспозицію і санкцію) та способи викладення норм права в статтях нормативно-правових актів.
Самостійна робота
Співвідношення норм моралі з нормами права
Готуючись до розкриття сутності зазначеного питання студенти повинні з’ясувати, що норми права і норми моралі мають як спільні, так і відмінні риси.
Відмінності полягають в тому, що норми права виникають разом із державою, а норми моралі зароджуються задовго до її виникнення.
У нормах права виражається і закріплюється воля панівної частини суспільства або всього народу, а у моралі вона виступає у формі суспільної думки.
Зміст норм права характеризується визначеністю, конкретністю, а моральні вимоги відрізняються більш широким змістом.
Гарантією здійснення норм моралі є совість людини (внутрішня гарантія), а зовнішньою – сила суспільної думки. Право ж спирається на авторитет і примус з боку державної влади.
Єдність норм права і норм моралі проявляється в тому, що: 1)спостерігається як вплив моралі на формування норм права, так і вплив норм права на формування моральних норм; 2)охорона правом моральних норм, втілених у праві; 3) виконання моральних норм при застосуванні права.
Індивідуальна робота
Заохочення і покарання як санкції норм права
Санкції норм права за характером наслідків поділяються на позитивні і негативні. Позитивні санкції передбачають правові заохочення, а негативні – правові покарання. Спільними ознаками щодо заохочення і покарання як санкцій юридичних норм є: 1) вони є правовими засобами впливу на інтереси осіб; 2) для них встановлені відповідні процедури застосування; 3) забезпечуються заходами державного захисту; 4) для їх настання необхідно окрім об’єктивної сторони ще й відповідний суб’єктивний стан особи та ін.
Відмінності між категоріями «Заохочення» і «Покарання» наступні: 1) заохочення покликане підкріпити позитивну поведінку, а покарання – захистити суспільство від правопорушень; 2) в покаранні закладені сили, які «підтягують» поведінку особи до норми, а в заохоченні – стимули, що «піднімають» таку поведінку вище норм.
Питання для самоконтролю
1. Визначити поняття «соціальні норми» та вказати на їх різновиди.
2. Що таке норма права та які її характерні ознаки?
3. Які різновиди норм права Ви знаєте?
4. Охарактеризуйте структурні елементи норм права.
5. які існують способи викладення норм права в статтях нормативно-правових актів?
Тема 10 Система права і система законодавства
Семінар
План семінарського заняття
1. Правова система суспільства: поняття та характеристика структурних елементів.
2. Система права: поняття. Ознаки та характеристика структурних елементів.
3. Загальна характеристика основних галузей права.
4. Система законодавства: поняття, ознаки. Співвідношення системи права з системою законодавства.
5. Дія нормативно-правових актів в часі, просторі і по колу осіб.
Система права – це об’єктивно зумовлена і узгоджена в її складових частинах внутрішня організація права тієї чи іншої держави.
Доцільно виділити кілька класифікацій систем права. Так, за призначенням виділяють матеріальне і процесуальне право, за характером урегульованих відносин – приватне і публічне, за формою права – звичаєве, прецедентне, договірне і статутне право.
Структурними елементами системи права є норми, інститути, галузі права. Це основні структурні елементи. Факультативні – субінститути і підгалузі права.
В процесі підготовки до семінарського заняття слід чітко з’ясувати, що представляють собою структурні елементи системи права, як потрібно їх визначати, на які види розподіляються галузі права.
Якщо система права розглядається як внутрішня будова права, то система законодавства – це зовнішня форма існування норм права, це комплекс діючих нормативно-правових актів держави.
Структура системи законодавства – це внутрішня організація упорядкованих нормативно-правових актів, що виражається в їх узгодженості і поділі на галузі та інститути законодавства.
Галузі законодавства – це великі об’єднання нормативно-правових актів за певними сферами правового регулювання суспільних відносин.
Інститут законодавства – це система нормативних приписів галузі законодавства, що регулюють певну сукупність суспільних відносин.
Система законодавства і система права співвідносяться між собою як форма і зміст.
Система законодавства розподіляється на певні види: 1) горизонтальна система законодавства, яка відображає предмет правового регулювання; 2) вертикальна система законодавства – відображає юридичну силу нормативно-правових актів і особливості форми державно-територіального устрою.
Горизонтальна система законодавства може бути галузевою, спеціальною, комплексною.
Вертикальна система законодавства розподіляється на ієрархічну та територіальну.
Ієрархічна система законодавства відображає поділ нормативно-правових актів за їх юридичною силою (підзаконні акти, закони і Конституція як основний закон).
Територіальна система законодавства відображає поділ нормативно-правових актів за територіальним значенням: законодавство федерації і законодавство суб’єктів федерації.
З метою нормального функціонування системи законодавства, її удосконалення та розвитку необхідно здійснювати упорядкування, тобто систематизацію нормативно-правових актів.
Розрізняють такі види систематизації законодавства: інкорпорація (офіційна, неофіційна, хронологічна, тематична, галузева), кодифікація (загальна, галузева, спеціальна), консолідація.
Самостійна робота
Приватне та публічне право
Поділ права на приватне і публічне склався в юридичній науці і практиці давно – його проводили ще римські юристи.
Суть такого розподілу полягає в тому, що в будь-якій системі права є норми, які покликані забезпечити преш за все загальнозначущі (публічні) інтереси, тобто інтереси суспільства, держави в цілому (конституційне право, кримінальне, адміністративне, фінансове), і норми, які захищають інтереси приватних осіб (цивільне право, трудове, сімейне та ін.).
Публічне право – це сукупність норм права, які закріплюють і регулюють процес діяльності органів державної влади і управління.
Приватне право – це сукупність правових норм, які охороняють і регулюють відносини щодо приватної власності в процесі виробництва і обміну, інтереси власників як вільних суб’єктів ринку.
Індивідуальна робота
Адаптація права України до права Європейського Союзу
Правові засади співробітництва між Україною та ЄС встановлені Угодою про партнерство і співробітництво між Європейськими співтовариствами та їх державами – членами і Україною, яка підписана 14 червня 1994 року і ратифікована Верховною Радою України 10 листопада 1994 року.
18 березня 2004 року Верховною Радою України було прийнято Закон про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
Розкриваючи сутність даного питання доцільно звернути увагу на інституційний механізм адаптації, контроль за відповідністю проектів правових актів праву ЄС, кадрове та інформаційне забезпечення процесу адаптації.
Питання для самоконтролю
1. Що таке система права?
2. Визначити поняття галузь права, підгалузь права та правовий інститут.
3. Вказати на існуючі підходи щодо розуміння поняття система законодавства.
4. Які різновиди нормативно-правових актів Ви знаєте?
5. В чому полягають відмінності між поняттям «система права» і «система законодавства»?
6. Які існують способи систематизації законодавства?
Тема 11 Правоутворення та форми права
Семінар
План семінарського заняття
1. Форми права: поняття та класифікація.
2. Відмінність правотворчості від законотворчості і правоутворення.
3. Стадії правотворчості.
4. Види правотворчості держави і громадянського суспільства.
5. Нормативно-правові акти України та їх система.
6. Дія нормативно-правових актів в часі, просторі та щодо кола суб’єктів
В юридичній літературі розрізняють поняття «форма права» і «джерело права».
Форма права – це спосіб зовнішнього вираження державної волі; спосіб об’єктування правових норм.
Джерела права – це витоки звідки бере свій початок право.
Розрізняють: джерела права в матеріальному значенні; джерела права в ідеологічному значенні; джерела права в формальному значенні (форми права).
До форм права відносять: нормативно-правовий акт, нормативний договір, правовий звичай, юридичний прецедент.
Нормативно-правовий акт можна визначити як офіційний письмовий акт-документ компетентного органу, в якому закріплюються формально-обов’язкові правила поведінки загального характеру.
Нормативно-правовий договір – це угода між правотворчими суб’єктами, в результаті якої виникає нова норма права (міжнародний договір, конституційний договір, колективний договір, союзний договір).
Правовий звичай – це санкціоноване державою, історично сформоване правило поведінки, що міститься у свідомості людей і ввійшло до звички в результаті багаторазового повторення тих самих дій і вчинків, які приводять до правових наслідків.
Юридичний прецедент – це виражене зовні рішення органу держави в конкретній справі і обов’язкове при розв’язанні всіх наступних справ. Він характерний для Великобританії, США, Канади, Австралії та ін.
Різновидами юридичних прецедентів є адміністративний та судовий.
В процесі розкриття сутності питань зазначеної теми студенти повинні звернути увагу на розуміння поняття «правотворчість».
Правотворчість – це напрям діяльності держави, пов’язаний з офіційним закріпленням норм права шляхом формування приписів, їх зміни, доповнення чи скасування.
Основні засади здійснення правотворчої діяльності визначаються як принципи правотворчості (принцип законності, принцип науковості, принцип використання правового досвіду, принцип демократизму і зв'язок з практикою).
Розрізняють правотворчість компетентних державних органів, безпосередньо правотворчість народу і санкціонування норм, при якому процес їх створення проходить поза державою.
Правотворчість компетентних державних органів може виражатися у формі законотворчості і підзаконної правотворчості.
Правотворчий процес розглядається як процес створення норм права, який включає такі етапи: допроектний етап, проектний етап, етап прийняття норм права.
Самостійна робота
Законодавча техніка
Під поняттям «законодавча техніка» розуміють систему найбільш досконалих за формою і структурою проектів нормативних атів, які б вичерпно, доступно регулювали відповідні суспільні відносини. До форми проектів нормативно-правових актів пред’являються такі вимоги: 1) логічна послідовність викладення, взаємозв’язок нормативних приписів, які містяться в правовому акті; 2) відсутність протиріч всередині нормативно-правового акту; 3) комплексність викладення норм права при глибині і всебічності відображення їх змісту. 4) ясність і доступність мови нормативних актів; 5) точність і визначеність понять і термінів, що використовуються в законодавстві; 6) скорочення до мінімуму кількості актів з одного і того ж питання.
Індивідуальна робота
Незаконодавчі джерела права
В ряді правових систем до числа джерел права відносять також правову доктрину, тобто думки авторитетних вчених з питань права. Так, думка юристів була джерелом права в Стародавньому Римі.
Важливу роль відіграла правова доктрина в становленні і розвитку мусульманського права.
В країнах загального права судді досить часто обґрунтовують свої рішення посилаючись на праці англійських вчених (літературні джерела права). Роль доктрини найбільш значуща на тих стадіях розвитку права, коли нормотворчість держави ще не одержала достатнього рівня розвитку.
Готуючи зазначене питання слід звернути увагу на нормативний договір, який використовується в якості джерела права головним чином в трьох сферах (міжнародне публічне право, конституційне право та трудове право).
Для багатьох правових систем джерелами права є принципи права. Можна виділити три основних підходи до даної проблеми: традиційний, романо-германський і англосаксонський.
Розвиток інтеграційних процесів в сучасному світі обумовив визнання в якості джерела права також і принципів, які сформувалися в міжнародній сфері. Одні з них мають глобальне значення і діють в сфері міжнародного публічного права.
Інша група принципів застосовується Європейським судом «загальні принципи, які характерні для права держав-членів», тобто держав, які входять в Європейський Союз.
Питання для самоконтролю
1. Визначити поняття «правоутворення», «правотворчість», «законотворчість».
2. В чому полягають відмінності між поняттям «форми прав» і «джерела права»?
3. Охарактеризуйте існуючі джерела права.
4. Визначте поняття «правовий звичай», «юридичний прецедент», «нормативно-правовий акт» і «нормативний договір».
5. Що таке принципи правотворчості?
6. Охарактеризуйте види правотворчості.
7. Що таке правотворчий процес та які стадії законотворчого процесу Ви знаєте?
Тема 12. Реалізація норм права
Семінар
План семінарського заняття
1. Реалізація норм права: поняття та характеристика форм реалізації правових норм.
2. Підстави застосування норм права.
3. Основні стадії застосування правових норм.
4. Акти застосування норм права: поняття, ознаки та види.
5. Прогалини в праві та шляхи їх усунення.
Під реалізацією права розуміється процес втілення юридичних приписів в правомірних діях громадян, органів, організацій, установ, посадовців і усіх інших учасників суспільних відносин. Правореализація - це трансформація закладених в юридичних нормах вимог в правомірну поведінку суб'єктів. У одному випадку - це активні позитивні дії (використання права або виконання обов'язку), в іншому - це бездіяльність суб' єктів (утримання від здійснення протиправних дій). Поза діяльністю людей реалізація права неможлива.
У науці розрізняють чотири основні форми реалізації права: 1) дотримання; 2) використання; 3) виконання; 4) застосування.
Застосовувати норми права - це означає застосовувати владу, а нерідко - примус, санкції, покарання. Правозастосування здійснюють тільки спеціальні суб'єкти, і саме тому пересічні громадяни не можуть застосовувати правові норми.
Застосування норм права є досить складним процесом, що складається з ряду логічно послідовних стадій. Як правило, виділяють наступні стадії:
1. Встановлення і аналіз фактичних обставин справи (стадія доведення);
2. Вибір правової норми, на основі якої належить вирішити справу.
3. Перевірка юридичної сили і тлумачення вибраної норми.
4. Винесення акту застосування (документально-оформлювальна стадія);
5. Контрольно-виконавча стадія (реальне виконання вироку або рішення суду у цивільній справі, доведення їх до зацікавлених осіб і органів).
Діяльність компетентних органів завершується виданням акту застосування права. Він фіксує ухвалене рішення, надає йому офіційне значення і владний характер.
Акт застосування права - це офіційний правовий документ, що містить індивідуальне владне розпорядження компетентного органу, яке виноситься ним в результаті вирішення конкретної юридичної справи і забезпечується примусовою силою держави.
Під прогалиною в праві розуміють повну або часткову відсутність правових норм, необхідність яких зумовлена розвитком суспільного життя і потребами практичного вирішення справ. Тобто необхідність у правовому врегулюванні певних суспільних відносин є, а норми яка б їх регулювала немає.
Повністю усунути прогалину можна шляхом додаткової правотворчості, але цей процес достатньо довготривалий, а прогалини виникають постійно і їх необхідно оперативно долати. Саме з цією метою використовується інститут правової аналогії.
Розрізняють два віди правової аналогії або два способи подолання прогалин: 1) аналогію закону; 2) аналогію права. У першому випадку відшукується і застосовується схожа з іншими норма закону або іншого нормативного акту. Коли не виявляється навіть і схожої норми, справа вирішується на основі і відповідно до загального духу, сенсу, принципів діючого права. Виділяється ще субсидіарна аналогія, коли суд при розгляді, наприклад, цивільної справи застосовує схожі норми з інших галузей права (адміністративного, сімейного, трудового, фінансового і т.д.). Правова аналогія не використовується в кримінальному праві і при адміністративній відповідальності.
Самостійна робота
Основні вимоги правильного застосування правових норм
Застосування правових норм має бути справедливим, законним, обгрунтованим, своєчасним і гласним. Тільки у такій єдності воно може бути ефективним, досягати своїх цілей, приносити користь. Сам процес застосування права повинен відбуватися в межах законності, що виключає свавілля, бюрократизм, і тим більше – хабарництво. Давньоримський мислитель, політичний діяч, оратор і письменник Марк Тулій Цицерон говорив, що «суддя - це закон, що говорить, а закон - німий суддя».
Індивідуальна робота
Ефективність застосування норм права
Правозастосування безпосередньо пов'язане з ефективністю дії законів і інших нормативних актів, вдосконаленням механізму правового регулювання, підтримкою правопорядку і дисципліни в суспільстві. Його мета - впорядкування взаємин між людьми і їх об'єднаннями, надання їм організованого і стабільного характеру.
Питання для самоконтролю
1. Чи можлива реалізація нормативно-правових приписів поза правовими відносинами?
2. Що розуміють під реалізацією права і які її форми існують?
3. Чому застосування норм права є особливою формою їх реалізації?
4. Які основні стаді процесу застосування норм права?
5. Чим відрізняються акти застосування норм права від нормативно-правових актів?
6. Що таке прогалина в праві і які їх види є?
7. В чому принципова різниця між усуненням прогалин і їх подоланням?
Тема 13. Тлумачення норм права
Семінар
План семінарського заняття
1. Тлумачення норм права: поняття та види.
2. Характеристика способів тлумачення норм права.
3. Особливості актів тлумачення норм права.
Під тлумаченням розуміється з'ясування та роз’яснення змісту норм права. Завдання і мета тлумачення полягає в тому, щоб встановити справжню волю законодавця, виражену в цій нормі, і правильно її застосувати.
Існують різні види тлумачення, в залежності від критеріїв класифікації. Так за суб' єктами тлумачення поділяється на офіційне і неофіційне. Офіційне тлумачення дається уповноваженими на те компетентними органами і посадовцями. Неофіційне тлумачення виходить від суб'єктів, діяльність яких не є офіційною, державною, а отже, воно не має юридичної сили і ніяких правових наслідків за собою не тягне. Таке тлумачення може бути як усним, так і письмовим. Неофіційне тлумачення ділиться на доктринальне (наукове), професійне і буденне.
Тлумачення за об'ємом поділяється на три види: буквальне (адекватне), обмежувальне і розширювальне (розповсюджувальне). Буквальне тлумачення - це таке тлумачення, при якому словесне вираження норми права і її дійсний сміст співпадають, іншими словами, дух і буква адекватні. Обмежувальне тлумачення - це таке тлумачення, при якому нормі права надається вужчий сенс, ніж це витікає з буквального тексту тлумаченої норми. Розширювальне тлумачення - це таке тлумачення, коли нормі права надається ширший зміст, ніж це слідує з її словесного вираження.
Під способами тлумачення розуміються конкретні прийоми, процедури, технології, за допомогою яких з'ясовується і роз'яснюється норма права, встановлюється виражена в ній воля законодавця - в цілях правильного її застосування. До таких способів відносять: граматичний (філологічний, мовний); логічний, систематичний; історико-політичний; спеціально-юридичний, телеологічний, функціональний.
Акти тлумачення - один з видів правових актів, функціональне призначення яких полягає в тому, що вони покликані сприяти правильній, законній і ефективній реалізації права, втіленню волі законодавця в життя хоча ці акти самостійного значення не мають, а діють разом з нормативними актами.
Самостійна робота
Необхідність тлумачення норм права
Головні причини необхідності тлумачення такі:
складність або нечіткість юридичних формулювань, скажімо, зайва їх стислість, абстрактність або, навпаки, просторовість;
недосконалість законодавчої техніки, поспішність в прийнятті тих або інших правових актів, їх слабка опрацьованість, декларативність, неконкретність;
неспівпадіння норм і статей правових актів, наявність бланкетних і відсильних норм, нетипових приписів;
специфіка юридичних термінів і понять, інтерпретація яких вимагає спеціальних знань, високої кваліфікації;
законодавцеві не завжди вдається ясно і точно виразити свою волю в тій або іншій нормі або акті, поєднати "дух" і "букву" закону;
Індивідуальні робота
Принципи тлумачення
У сучасній юридичній літературі іноді виділяють ряд загальних (універсальних) принципів тлумачення правових норм, які вироблені світовою юридичною практикою, і які виступають орієнтирами в усьому процесі тлумачення і застосування права, в затвердженні ідей законності і правопорядку в цій сфері.
Серед них, як правило, виділяють наступні:
- всякий сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого;
- закон зворотної сили не має;
- що законом не заборонено, то дозволено;
- надзвичайні закони тлумачаться обмежувально;
- закони, що пом'якшуютьі покарання, тлумачаться розширювально;
- виключення із загального правила підлягають обмежувальному тлумаченню;
- пізніше виданий закон відміняє попередній в усьому тому, в чому він з ним розходиться;
- тлумачення не повинне відміняти, змінювати або створювати нову норму права.
Питання для самоконтролю
1. Чи всі правові норми потребують тлумачення?
2. Які обставини зумовлюють необхідність тлумачення нормативно-правових приписів?
3. Хто може бути суб'єктом інтерпретаційної діяльності?
4. Які способи тлумачення норм права найбільш часто використовуються в юридичній практиці?
5. Чим з'ясування змісту норми права відрізняється від роз'яснення?
6. Які існують види тлумачення норм права?
7. Чим інтерпретаційний акт (акт тлумачення норм права) відрізняється від інших правових актів?
8. Чи може тлумачення змінювати чи створювати нову норму права?
Тема 14. Правові відносини
Семінар
План семінарського заняття
1. Правовідносини: поняття, ознаки та види.
2. Характеристика структурних елементів правовідносин.
3. Правосуб’єктність фізичних та юридичних осіб.
4. Юридичні факти: поняття та види.
Правовідносини –це особливий різновид суспільних відносин, які виникають на основі норм права і охороняються державою.
Перш за все правовідносини, як і юридичні норми, можна класифікувати за галузевою ознакою на державні, адміністративні, фінансові, цивільні, трудові, сімейні і т.д. Також розрізняють регулятивні правовідносини. По мірі конкретизації і суб'єктному складу правовідносини поділяються на абсолютні, відносні. У абсолютних точно визначена лише одна сторона. У відносних – чітко визначено обидві сторони (наприклад, "боржник-кредитор", "продавець-покупець").
За характером обов'язків правовідносини поділяються на активні і пасивні. Крім того розрізняють прості правовідносини (між двома суб'єктами) і складні (між декількома або навіть необмеженим числом); короткочасні і довготривалі.
До складу правовідносин входять наступні елементи: 1) суб' єкт; 2) об' єкт; 3) суб' єктивне право; 4) суб’єктивний юридичний обов'язок. Учасниками правовідносин є суб' єкти права, під якими розуміються люди і їх об' єднання, що виступають носіями передбачених законом прав і обов' язків. Суб' єкти права поділяються передусім на індивідуальні (фізичні особини) і колективні (юридичні особини). До індивідуальних відносяться: а) громадяни України; б) іноземці; в) особини без громадянства (апатриди); г) особини з подвійним громадянством (біпатриди). Колективні суб'єкти права розподіляються на наступні види: держава, державні органи і установи, громадські об' єднання, релігійні організації, спеціальні суб' єкти (юридичні особини). У правових відносинах виділяється фактичний, юридичний і вольовий зміст. Зміст правовідносин - це поведінка суб'єктів правовідносин, в рамках якої реалізуються їх юридичні права і обов'язки по відношенню один до одного.
Юридичні факти - це певні життєві обставини (умови, ситуації), з якими норми права пов'язують виникнення, припинення або зміну правовідносин. За вольовою ознакою юридичні факти поділяються на події і дії. Серед юридичних фактів виділяють також правові стани (знаходження на військовій службі, в шлюбі, в спорідненості, в розшуку, на посаді і т.д.). За характером наслідків розрізняють правотворчі, правоприпиняючі і правозмінюючі факти. Також особливу роль в динаміці правовідносин відіграють так звані юридичні склади або складні комплексні факти, коли для виникнення певних правовових відносин потрібна не одна, а декілька умов (сукупність фактів).
Самостійна робота
Характеристика правосуб’єктності юридичних осіб
Правосуб'єктність юридичних осіб – це правоздатність і дієздатність державних і недержавних організацій: державних органів, державних підприємств і установ, громадських об'єднань, комерційних корпорацій, релігійних організацій. Правосуб'єктність юридичних осіб виникає з моменту реєстрації особи в органах юстиції. Правоздатність і дієздатність юридичної особи виникають одночасно і припиняються з моменту реєстрації факту ліквідації особи. В тому випадку, якщо має місце реорганізація юридичної особи, правоздатність і дієздатність реорганізуємої особи передаються знов створюваній юридичній особі в порядку процедури правонаступництва.
Індивідуальні робота
Юридичні презумпції і фікції
Теорія зафіксувала в правовій дійсності феномени, які, не будучи юридичними фактами, проте, можуть породжувати юридичні відносини. Це презумпції і фікції.
Презумпції – припущення про наявність чи відсутність певних фактів, яке базується на зв’язку між припустимими фактами та фактами наявними і підтверджується попереднім досвідом. Правовій презумпції характерні такі риси: 1) прямо чи непрямо закріплюються в праві; 2) в будь-якому випадку має значення для правового регулювання; 3) викликає правові наслідки і т.д.
Під правовою фікцією розуміють положення, яке в дійсності не існує, але якому право надає значення факту. Правові фікції, як і правові презумпції, усувають невизначеність у правових відносинах, вносять чіткість і стабільність в правове регулювання.
Питання для самоконтролю
1. Чи всі суспільні відносини можна вважати правовими?
2. Які є передумови виникнення та функціонування правовідносин?
3. Які є види суб'єктів правовідносин?
4. Які відмінні властивості суб'єктивного права та юридичного обов'язку?
5. Чим відрізняється правосуб'єктність юридичних та фізичних осіб?
6. Чи можна обмежити правоздатність та дієздатність фізичної особи?
7. Яка структура правовідносин?
8. Які життєві обставини називають юридичними фактами і чому?
9. Чи можуть декілька юридичних фактів викликати один юридичний наслідок?
10. В чому полягає співвідношення юридичних презумпцій і юридичних фікцій?
Тема 15. Правова поведінка, правопорушення і юридична відповідальність
Семінар
План семінарського заняття
1. Правова поведінка.
2. Види правової поведінки. Правомірна поведінка: поняття та види.
3. Правопорушення: поняття та види.
4. Характеристика складових елементів правопорушення.
5. Юридична відповідальність: поняття та види.
Правова поведінка – це різновид соціальної поведінки, що урегульована нормами права і тягне за собою настання відповідних юридичних наслідків.
Правомірна поведінка - це така поведінка, яка відповідає вимог
