Самоаналізу мовленнєвого заняття

 

1. Яке місце проведеного заняття в структурі програми навчання дітей мовлення? Як воно пов’язано з попереднім (іми), на що спирається (знання, вміння, навички дітей)? Як це заняття «працює» на наступні мовленнєві заняття? Чи є проведене заняття базовим для наступного чи підсумковим?

2. Чи правильно визначена мета заняття? Як узгоджуються між собою цілі щодо виховання, навчання, мовленнєвого розвитку дітей?

3. Чи були враховано вікові особливості групи під час проведення мовленнєвого заняття? Дати характеристику реальних мовленнєвих можливостей і здібностей дітей. Який критерій виступив головним під час визначення типу та виду мовленнєвого заняття?

· Примітка до п.3.

Типи мовленнєвих занять – фронтальне, групове, індивідуально-групове, індивідуальне.

Види мовленнєвих занять – комплексне і тематичне.

4. Якімовленнєві завдання були вирішені на занятті? Чи була забезпечена їх комплексність, взаємозв'язок? Які завдання були головними, стрижневими?

5. Чи була раціональною обрана структура заняття? Визначити оптимальність обраної форми організації дітей. Обґрунтувати вибір використаних методів і прийомів.

· Примітка до п.5.

Методи навчання – це способи спільної діяльності вихователя і дітей, спрямовані на розв’язання завдань мовленнєвого розвитку дошкільників.

Прийом – це елемент, складова частина методу.

Докладніше про методи і прийоми навчання дітей мовлення можна прочитати в кн.: А.М. Богуш та ін. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі. – К.: Вища школа, 1992. – С. 104-109.

6. Оптимальність визначення часового співвідношення частин заняття. За рахунок чого забезпечувалася працездатність дітей на занятті? Коли наступила втома (або перевтома) дітей? Які заходи були використані з метою запобігання втоми дітей на мовленнєвому занятті?

· Примітка до п.6.

Втома – тимчасове зниження працездатності внаслідок тривалого навантаження.

Працездатність – характеристика наявної чи потенційної здатності індивіда виконувати доцільну діяльність на певному рівні, впродовж певного часу.

Докладніше про втому і працездатність можна прочитати в журналі “Дошкільне виховання”. – 1998. – №4. – С.4-7.

7. Охарактеризувати правильність мовлення дітей і своє як вихователя.

· Примітка до п.7.

Правильність мовлення – досконале володіння нормами літературної мови.

Норма – загальноприйнятий звичай вимовляти, змінювати, записувати слово, будувати речення, текст відповідно до стилю мовлення тощо.

Докладніше про ознаки культури мовлення можна прочитати в кн.: М.І. Пентилюк. Культура мови і стилістика. – К.: Вежа, 1994. – С.29-34.

8. Ставлення вихователя до мовленнєвих помилок дітей. Які прийоми граматико-орфографічної, фонетичної пропедевтики були використані під час заняття?

· Примітка до п.8.

Пропедевтика – (від грец. – попередньо навчаю) – підготовчий, вступний курс, вступ до якоїсь науки.

Докладніше про мовленнєві помилки та їх попередження можна прочитати в кн.: С.Н. Цейтлин. Речевые ошибки и их предупреждение. – СПб.: Дом МиМ, 1997. – 187с.

9. Чи вдалося правильно визначити завдання, місце, форми і прийоми контролю за навчально-мовленнєвою діяльністю дітей? Як було організовано навчання дітей оцінно-контрольних дій під час мовленнєвого заняття (самоконтроль і самооцінка)?

· Примітка до п. 9.

Оцінно-контрольні дії – це: 1) вміння оцінювати і контролювати діяльність однолітків, тобто взаємооцінка і взаємоконтроль; 2) вміння оцінювати і контролювати особисту діяльність, тобто самооцінка і самоконтроль.

Докладніше про навчання оцінно-контрольних дій дітей на мовленнєвому занятті можна прочитати в кн.: А.М. Богуш. Речевая подготовка детей к школе. – К.: Рад. школа, 1984. – С.34-48.

10. Чи вдалося реалізувати всі висунуті мовленнєві завдання? Якщо ні, то чому? Коли вихователь планує здійснити нереалізовані плани?

11. Яка допомога необхідна вихователю в роботі з цією віковою групою з боку адміністрації?