Наслідки спливу позовної давності

1.Зміна тривалості, обчислення та початок перебігу позовної давності.

Стаття 259 ЦК встановлює зміну тривалості позовної давності, а саме можливість збільшення позовної давності, встановленої законом, на підставі договору, який має бути укладений у письмовій формі та відповідати загальним вимогам до договорів, які підлягають укладанню у письмовій формі. Збільшений строк позовної давності, визначений у договорі, відноситься до категорії істотних умов такого договору.

Норма ч. 2 ст. 259 ЦК забороняє зменшення строку позовної давності, встановленого законом, оскільки скорочення цього строку за домовленістю сторін фактично обмежує відповідну особу у праві на судовий захист, порівняно з умовами, встановленими законом.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. 2. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Норма ч. 1 ст. 260 ЦК встановлює, що для визначення строків позовної давності застосовуються правила ст. ст. 253 - 255 цього Кодексу, тобто календарний порядок обчислення цих строків, починаючи з наступного дня після відповідної календарної дати, або настання події, з якою пов'язано початок перебігу строку (ч. 1 ст. 253 ЦК).

Норма ч. 2 ст. 260 Кодексу забороняє зміну порядку обчислення строків позовної давності, встановленого ст. ст. 253 - 255 Кодексу, за домовленістю сторін.

Згідно зі ст. 261 ЦК перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила.

Існуючі підходи до визначення початку перебігу строку давності пояснюються тим, що при порушенні відносних (зобов’язальних) правовідносин особа дізнається про порушення свого права в момент закінчення строку виконання зобов’язання, тобто одночасно, а при порушенні абсолютних прав (права власності, інших речових прав, авторських прав тощо) можливий розрив у часі між самим фактом порушення права і моментом, коли особа, чиє право порушено, дізнається про це. Однак, як уявляється, помилковим є твердження законодавця про початок перебігу строку позовної давності з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права чи про особу, яка порушила право. Вказані обставини повинні застосовуватись лише у сукупності, оскільки не маючи уявлень про порушника права (відповідача), потерпіла особа не має процесуальної можливості звернутись з позовом до суду, а відтоді й захистити власні права і охоронювані законом інтереси.

Крім цього загального правила, у законі закріплено низку спеціальних правил про початок перебігу строку позовної давності:

1) за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання;

2) за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, - з дня припинення насильства;

3) за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину - з дня, коли почалося його виконання;

4) у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої фізичної особи — від дня досягнення нею повноліття;

5) за регресними вимогами - з моменту виконання основного зобов’язання.

У цивільному праві існує низка зобов’язань, які виконуються частинами (поставка, підряд, будівельний підряд, зобов’язання по відшкодуванню шкоди). Право заявити вимогу про виконання зобов’язання виникає в окремі часткові строки, за кожною вимогою окремо обчислюється і строк позовної давності. Слід також мати на увазі, що у разі, коли продукцію поставляють (відвантажують) вузлами, однак за однією з відправок встановлено недостачу вузла або будь-якої його частини, строк позовної Давності необхідно обчислювати не з моменту складання акта про недостачу цього вузла, а з дня складання акта про некомплектність продукції після закінчення відвантаження.

ЦК передбачає випадки, коли перебіг строку позовної давності зупиняється (ст. 263) і переривається (ст. 264).

2. Зупинення перебігу та переривання перебігу позовної давності.

Підставами для зупинення перебігу строку позовної давності є: надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); мораторій - відстрочення виконання зобов’язань на підставах, встановлених законом; перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України та інших створених відповідно до закону військових формуваннях, переведених на воєнний стан; зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини.

Слід зауважити, що позивач або відповідач повинні не просто перебувати у складі Збройних Сил України, а проходити службу у військових частинах, переведених наказом командування Збройних Сил України на воєнний стан.

Непереборна сила - це юридичний факт-подія, явище, що не залежить від волі, свідомості та бажання людини. Категорія непереборної сили містить в собі тільки стихійні природні явища: землетруси, повені, зсуви тощо.

Прикладом введення мораторію в сучасних умовах є Закон від 29 листопада 2001 p. № 2864-111 «Про запровадження мораторію на примусову реалізацію майна» щодо звернення стягнення за виконавчими документами на нерухоме майно та інші основні засоби виробництва, що забезпечують виробничу діяльність державних підприємств.

У разі виникнення однієї з наведених обставин, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування таких обставин, а від дня їх припинення продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

У певних випадках, внаслідок активних дій сторін перебіг строку позовної давності може перериватися. На відміну від зупинення перебігу позовної давності переривання має своїм наслідком те, що після нього перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.

Підставами для переривання строку позовної давності є: вчинення позову в установленому законом порядку, однак залишення судом позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності; вчинення зобов’язаною особою дій, що свідчать про визнання нею свого або іншого боргу або іншого обов’язку (наприклад, часткова сплата боргу, звернення про його відстрочення, сплата неустойки (штрафу, пені), процентів річних тощо).

3. Наслідки спливу позовної давності

Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності:

1. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

 

Запитання для закріплення та повторення матеріалу:

1.За якими правилами обчислюється позовна давність?

2.Назвіть підстави переривання строку позовної давності?

3.Дайте визначення «не переробна сила»?

 

Самостійна робота №8