Відповідальність за невиконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами

1.Особливості укладання та виконання договору постачання енергетичними й іншими ресурсами.

Частина 3 ст. 714 ЦК допускає встановлення законом особливостей укладання та виконання договорів постачання енергетичними та іншими ресурсами. Ця орієнтація законодавця на встановлення зазначених особливостей законом є занадто жорсткою. Стосовно постачання енергетичними ресурсами ця жорсткість пом'якшується ч. 1 ст. 277 ГК, яка передбачає встановлення Кабінетом Міністрів правил користування енергією відповідного виду. У решті випадків (при постачанні водою, газом через приєднану мережу) також немає підстав для висновку про те, що в силу ч. З ст. 714 ЦК не можуть застосовуватись підзаконні акти, які регулюють відносини щодо постачання ресурсами через приєднану мережу, та які прийняті до введення в дію Цивільного кодексу 2003 р. Таке твердження означало б руйнування правопорядку у цій сфері, а тому не відповідало б ч. 1 ст. 8 Конституції, яка верховенство права поставила вище юридичної сили законів, які є проявом позитивного права. З урахуванням цього затвердження підзаконними актами правил користування водою, газом навіть після введення в дію нового Цивільного кодексу не може бути підставою для твердження про те, що такі акти не мають юридичної сили. Це стосується, зокрема Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів від 21 липня 2005 р. № 630.

Далі наводиться коментар до законодавства про постачання окремими видами ресурсів через приєднану мережу.

Постачання електроенергією фізичних осіб

Відносини з приводу постачання фізичних осіб електроенергією, регулюються ст. 714 ЦК, ст. 24 — 27 Закону «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення (далі — Правила). Ці Правила слід визнати такими, що мають юридичну силу не тільки з урахуванням викладеного в п. 2 коментаря до ст. 714 ЦК, а й у зв'язку з тим, що право Кабінету Міністрів затвердити такі Правила передбачене спеціальним законом — частиною четвертою ст. 26 Закону «Про електроенергетику». Положення, що поширюються на відносини з приводу постачання фізичних осіб електроенергією, містяться в Законі «Про житлово-комунальні послуги».

Постачання фізичних осіб електроенергією здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією. Проект договору розроблюється енергопос-тачальником згідно з Типовим договором про користування електроенергією, який є додатком до Правил. Щодо кожного об'єкта» який належить споживачеві, укладається окремий договір. У багатоквартирному будинку енергопостачальник укладає договори з кожним наймачем (власником квартири). При укладенні договору сторони вправі відступати від умов Типового договору. Приписується укладати договір на три роки. Якщо за місяць до спливу строку договору жодна із сторін не заявила про припинення його дії у зв'язку із спливом строку договору або про необхідність його зміни, договір про користування електроенергією подовжується на один рік. Споживання електричної енергії без укладення з енергопостачальником договору про користування електричною енергією кваліфікується як самовільне підключення (абзац дев'ятий п. 2 Правил). Це — занадто жорстке правило. Його жорсткість пом'якшується з урахуванням на- ступного. Підключення електроенергії за заявою наймача (власника) квартири або іншого об'єкта має кваліфікуватись як укладення договору, хоч і з порушенням вимоги закону про його письмову форму (ст. 208, 218 ЦК). Якщо ж особа придбала квартиру, житловий будинок чи інший об'єкт і не звернулась із заявою про підключення до електромережі (про укладення договору), але не користувалась електроенергією, її дії не можуть кваліфікуватись як самовільне підключення і тягти відповідальність цієї особи, оскільки відсутній юридичний факт — правопорушення, яке могло б бути підставою відповідальності. Але ж споживання електроенергії особою, яка придбала об'єкт і не звернулась до енергопостачальника із заявою про підключення до електромережі та укладення договору, є правопорушенням. Питання про відповідальність споживача в таких випадках має вирішуватись з урахуванням вини енергопостачальника, який не здійснив відключення об'єкта від електромережі до укладення договору (появи правової підстави для підключення об'єкта до електромережі).

За заявою споживача підключення об'єкта до електромережі здійснюється протягом трьох (семи — у сільській місцевості) днів. У цей же строк має бути підписаний договір.

Прилади обліку електричної енергії мають бути придбані, установлені і підключені енергопостачальником, а їх вартість та вартість послуг оплачується забудовником (власником об'єкта, на який здійснюється постачання електроенергії). Споживач несе відповідальність за збереження приладів обліку та пломб на них, якщо прилади встановлені в квартирах або на інших об'єктах споживача. Відповідальність за збереження поквартирних приладів обліку, встановлених на сходових клітках, та пломб на них несе власник будинку або організація, у віданні якої перебуває будинок. Споживач відшкодовує вартість перевірки, ремонту або встановлення нового приладу обліку у разі пошкодження, втрати або неправильної роботи приладу обліку з його вини. В інших випадках перевірка, ремонт або заміна пошкодженого або втраченого приладу обліку здійснюються за рахунок енергопостачальника або організації, відповідальної за його збереження (п. 17 Правил). Правила не встановлюють порядку розподілу пов'язаних з цим обов'язків між енергопостачальником та організацією, відповідальною за збереження приладу обліку. Виходячи із того, що зазначена організація є відповідальною, можна дійти висновку про те, що ця організація звільняється від відповідальності за незбереження приладів обліку, якщо доведе, що вона не допускала порушення своїх обов'язків, яке привело до пошкодження, втрати або неправильної роботи приладу обліку, або якщо вона доведе відсутність своєї вини. Відповідні витрати у таких випадках мають бути покладені на енергопостачальника.

Енергопостачальник вправі перевіряти справність приладів обліку, знімати показання приладів та проводити обстеження електроустановок споживача на предмет виявлення споживання електричної енергії поза приладами обліку (п. 37 Правил). Оскільки в більшості випадків вимога про обов'язкове укладення договору про користування електричною енергією не виконується, умовами договорів викладене правило не підкріплюється, а реалізація відповідного права енергопостачальника приходить у суперечність з правом фізичної особи на недоторканність житла. Стаття 30 Конституції України допускає проникнення до житла чи іншого володіння особи лише за вмотивованим рішенням суду або у невідкладних випадках в порядку, встановленому законом. Ця суперечність усунена Законом «Про житлово-комунальні послуги» лише частково: без отримання згоди споживача проникнення до житла може бути здійснене у невідкладних випадках, пов'язаних з рятуванням життя людей та майна за умови присутності при проникненні до житла і до повного завершення робіт представників виконавця (енергопостачальника), балансоутримувача, органів внутрішніх справ, споживача із числа будь-кого із власників суміжних приміщень (ч. 1 — 6 ст. 17 названого Закону). Що стосується обов'язку споживача допускати представників виконавця для зняття контрольних показників засобів обліку тощо, то в таких випадках споживач зобов'язаний забезпечити доступ до засобів обліку лише відповідно до договору. При цьому умови доступу в квартиру, будинок, інше приміщення визнаються істотними умовами договорів на надання житлово-комунальних послуг (п. 11 ч. 1 ст. 26 названого Закону).

Правила встановлюють підстави тимчасового припинення постачання електроенергією та підстави відключення споживача від мережі електропостачання, яке (відключення) одночасно означає розірвання договору енергопостачальником. Підстави тимчасового припинення виконання зобов'язань Цивільним кодексом взагалі не встановлюються. Законом «Про електроенергетику» це передбачається і встановлюється порядок визначення підстав тимчасового припинення користування електроенергією (Правилами користування електроенергією), що слід визнати правомірним (з урахуванням викладеного в п. 2 коментаря до ст. 714 ЦК). Установлення п. 35 Правил підстав «відключення споживача», тобто одностороннього розірвання договору енергопостачальником, суперечить ч. 1 ст. 651 ЦК, відповідно до якої розірвання договору допускається за згодою сторін, а також у випадках, якщо це передбачено договором або законом. Наявність такої суперечності не перешкоджає застосуванню п. 35 Правил з урахуванням викладеного в п. 2 коментаря до ст. 714 ЦК, а також з урахуванням того, що право Кабінету Міністрів затвердити Правила користування електричною енергією для населення прямо встановлене ст. 26 Закону «Про електроенергетику». Тому енергопостачальник вправі «відключити споживача», тобто одностороннє розірвати договір з підстав, зазначених у п. 35 Правил (розкрадання електричної енергії; навмисне пошкодження приладу обліку; неоплата встановлення нового приладу обліку, якщо обов'язок оплати лежить на споживачеві; неоплата спожитої електроенергії на тридцятий день після отримання споживачем попередження енергопостачальника; невиконання припису Державної інспекції з енергетичного нагляду щодо режимуспоживання електроенергії; зниження показників якості електроенергії з вини споживача).

Споживачеві надається право в будь-який час на свій розсуд розірвати договір шляхом односторонньої відмови від нього. Для цього він повинен не пізніше, ніж за сім днів до припинення користування електроенергією (до припинення договору і відповідного зобов'язання) у квартирі або на іншому об'єкті письмово повідомити енергопостачальника про розірвання договору. Невиконання споживачем цієї вимоги

означає, що споживач зобов'язаний оплачувати електроенергію відповідно до показань приладів обліку та нести відповідальність за порушення правил користування електроенергією на об'єкті, що був підключений до мережі електропостачання, на підставі договору до дня припинення дії останнього.

Постачання електроенергією юридичних осіб

На правовідносини між енергопостачальниками та юридичними особами поширюється чинність ст. 714 ЦК, ст. 275 — 277 ГК, Правил користування електричною енергією (далі — Правила). Ці Правила затверджені НКРЕ відповідно до повноваження, що надане їй абзацом сьомим ч. 1 ст. 12 Закону «Про електроенергетику», і в силу цього спеціального положення Закону названі Правила мають чинність, яка не спростовується зазначенням у ч. 1 ст. 277 ГК на те, що правила користування енергією затверджуються Кабінетом Міністрів, оскільки відповідно до абзацу сьомого частини першої ст. 12 Закону «Про електроенергетику» розроблення і затвердження правил користування електричною енергією є одним із основних завдань НКРЕ. Чинними є також Порядок постачання електричної енергії споживачам і Порядок обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання.

У зв'язку з постачанням електроенергії юридичним особам та фізичним особам-підприємцям можуть укладатись договори декількох видів, що обумовлене розвитком ринку електроенергії та складністю відносин, що виникають при постачанні електроенергією. Основним договором, на підставі якого здійснюється постачання електроенергії, є договір постачання електричної енергії. Цей договір укладається між споживачем та постачальником електроенергії на підставі Типового договору про постачання електричної енергії, що є додатком до Правил.

При укладенні договору сторони не вправі відступати від положень Типового договору, оскільки ч. 4 ст. 179 ГК забороняє відступати від змісту типових договорів. Постачання електроенергією згідно з таким договором здійснюється з оплатою за регульованим тарифом. Постачальники електроенергії за регульованим тарифом (тобто постачальники, які здійснюють постачання за допомогою власних електроустановок) на закріпленій за ними території не мають права відмовити споживачеві або субспожи-вачеві в укладенні договору про постачання електричної енергії, якщо споживач виконує вимоги нормативно-правових актів щодо постачання електроенергії (п. 1.9 Правил).

Договір про купівлю-продаж електричної енергії укладається в тих випадках, коли постачання електроенергією здійснюється за допомогою електроустановок не постачальника, а іншої електропередавальної організації. На підставі такого договору постачання електроенергією здійснюється з умовою про оплату за цінами, погодженими сторонами (за нерегульованим тарифом). За наявності згоди постачальника споживач вправі укласти договір про купівлю-продаж електроенергії з будь-яким постачальником за умови відсутності заборгованості перед постачальником за регульованим тарифом. Договір про купівлю-продаж укладається на весь обсяг споживання електроенергії, що необхідний споживачеві, і на строк, який кратний розрахунковому періоду. На період дії договору про купівлю-продаж електроенергії призупиняється дія договору про постачання електроенергії за регульованим тарифом. Договір про постачання електроенергії призупиняється на підставі письмового повідомлення, що надсилається постачальнику електроенергії споживачем, яке має бути отримане постачальником не пізніше, ніж за п'ять днів до початку дії договору про купівлю-продаж електро-енергії. Для поновлення дії договору про постачання електроенергії споживач має звернутися до постачальника електроенергії за регульованим тарифом не пізніше п'яти днів до закінчення дії договору про купівлю-продаж електроенергії. Варто звернути увагу на оригінальність правової конструкції, яка розглядалась, та відповідно до якої споживач має право вимагати призупинення дії договору постачання електроенергії у зв'язку з укладенням ним договору про купівлю-продаж електроенергії (як правило, — з іншим постачальником електроенергії), а також відновлення дії договору про постачання електроенергії у зв'язку з припиненням дії договору купівлі-продажу електроенергії (п. 5.9 Правил).

Постачання фізичним і юридичним особам води і теплової енергії. Послуги з водовідведення

Відносини щодо постачання фізичним особам води та теплової енергії регулюється ст. 714 ЦК. До відносин з приводу постачання води (холодної, питної) застосовується Закон «Про питну воду та питне водопостачання». Цей Закон (ч. З ст. 19) надає центральному органові виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства встановлювати порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання. Але на сьогодні такий порядок не затверджувався. Натомість затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі — Правила). Було б неправильним стверджувати, що Кабінет Міністрів не мав повноважень на затвердження Правил. Повноваження на затвердження Кабінетом Міністрів названих Правил підтверджено ст. 19 названого Закону. Крім того, Кабінет Міністрів затвердив згадані Правила з урахуванням Конституції України, яка наділяє Кабінет Міністрів повноваженнями здійснювати внутрішню і зовнішню політику. Це є аргументом на користь визнання чинності названих Правил. Нарешті, чинність цих Правил випливає також із викладеного в п. 2 коментаря до ст. 714 ЦК.

Стаття 714 ЦК, з одного боку, і частина третя ст. 19 Закону «Про питну воду та питне водопостачання», Правила, — з іншого, по-різному кваліфікують правовідносини щодо постачання води і теплової енергії. Стаття 714 ЦК визнає договір постачання ресурсами через приєднану мережу видом договору купівлі-продажу. В інших названих актах ідеться про надання послуг такого характеру. Перевагу при юридичній кваліфікації відносин щодо постачання води та теплової енергії слід надати ст. 714 ЦК, оскільки із змісту цього Кодексу видно, що як раз в ньому встановлюється система цивільно-правових зобов'язань. Отже, договір постачання водою та тепловою енергією є різновидом договору купівлі-продажу. Лише у тих випадках, коли відносини щодо постачання води та теплової енергії доповнюються відносинами щодо виконання певних робіт, до цих останніх відносин можуть застосовуватись ст. 837 — 874 ЦК, що формулюють загальні положення про підряд та побутовий підряд якщо це не суперечить суті таких відносин. Застосування положень про послуги (ст. 901 — 907 ЦК) до правовідносин, про які тут ідеться, виключається (крім послуг щодо водовідведення).

Постачання гарячою і холодною водою, а також тепловою енергією здійснюється на підставі договорів, що укладаються відповідно до Типового договору про надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який є додатком до Правил (далі — Типовий договір). До договору, що укладається з «виконавцем послуг», сторони можуть вносити додаткові порівняно з Типовим договором пункти. Відповідно до ч. З ст. 6 ЦК слід визнати, що сторони договору, який укладається, вправі відступити від положень Типового договору, не виходячи при цьому за межі, встановлені цією частиною.

Стаття 627 ЦК визнає, що сторони вільні в укладанні договору, але з урахуванням, зокрема, актів цивільного законодавства. З урахуванням цього на виконавця покладається обов'язок підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг (п. З ч. 2 ст. 21 Закону «Про житлово-комунальні послуги»). Пункт 1 ч. З ст. 20 того ж Закону покладає обов'язок укласти такий договір на споживача. Разом з тим п. 24 Правил надає споживачеві право відмовлятися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Але при цьому повинні виконуватись вимоги Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживача від централізованого теплопостачання. Наказом Мінжилкомунгоспу України до цього Порядку були внесені зміни, зокрема, із його назви вилучено слово «приміщень».

Відповідно до п. З Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення постачання має здійснюватись безперервно. Перерви у постачанні допускаються для проведення ремонтних і профілактичних робіт, які проводяться за погодженням з місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування, а також при ліквідації наслідків дії непереборної сили або аварій. Постачання теплової енергії для систем опалення призупиняється також в міжопалювальний період.

Постачання газу фізичним особам

Кабінет Міністрів затвердив Правила надання населенню послуг з газопостачання (далі — Правила). Слід визнати чинність цього нормативно-правового акта з урахуванням викладеного у п. 2 коментаря до ст. 714 ЦК.

Постачання газу фізичним особам здійснюється на підставі договору. Такі до-говори споживачі укладають з виконавцями — газопостачальником або газотранспортною організацією. Газопостачальна організація здійснює постачання газу на підставі договору про надання послуг з газопостачання. Газотранспортна організація здійснює транспортування газу від газопостачальної організації до споживачів і надає останнім послуги з технічного обслуговування та ремонту газопроводів і внутрішньобудинкових систем газопостачання. Одна юридична особа може одночасно здійснювати постачання і транспортування природного газу. Газопостачальним організаціям, що здійснюють газопостачання на відповідній території, забороняється відмовляти споживачам, об'єкти яких розташовані на цій території, в укладенні договору. На споживача також покладається обов'язок укласти договір (якщо він бажає мати правовий статус споживача). Правила послідовно притримуються необхідності договірного оформлення відносин щодо газопостачання. Приписується відключати газові прилади і пристрої споживача після закінчення строку або дострокового припинення договору.

Договір про надання послуг з газопостачання укладається відповідно до Типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Сторони мають право відступати від цього Типового договору на підставі ч. З ст. 6 ЦК.

На виконавця покладається обов'язок здійснювати постачання газу відповідно до Правил безпеки систем газопостачання, що затверджені Держнаглядохоронпраці. Правила надання населенню послуг з газопостачання не передбачають прямо права виконавця на розірвання договору із споживачем в односторонньому порядку. Проте встановлюється низка випадків, коли виконавець має право припинити газопостачання. Припинення газопостачання, що передбачене п. 6 Правил, по-різному впливає на договір про надання послуг з газопостачання: 1) якщо це здійснюється за заявою споживача, який не має надалі наміру отримувати газ від виконавця, припинення газопостачання є конклюдентною дією, що виявляє волю виконавця на акцепт пропозиції споживача розірвати договір; 2) якщо припинення газопостачання здійснюється за ініціативою виконавця, припинення газопостачання не тягне припинення договору. Договір при цьому зберігає чинність, але виконання виконавцем зобов'язання, що ґрунтується на цьому договорі, призупиняється. Призупинення може тривати такий період, упродовж якого строк дії договору закінчиться. Тоді поновлення газопостачання після усунення причин припинення газопостачання можливе лише за умови укладення нового договору.

2.Відповідальність за невиконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами

В § 5 глави 54 ЦК відсутні правила, що визначають відповідальність сторін за порушення зобов’язання, породженого договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Згідно з ч. 2 ст. 714 ЦК до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Спеціальним законом (Законом України «Про електроенергетику») регулюються відносини з постачання лише електроенергії. У інших випадках при порушенні зобов’язань з постачання інших видів ресурсів (крім електроенергії) підлягають застосуванню загальні положення про підстави й умови відповідальності за порушення цивільно-правового зобов’язання.

Постачальник електроенергії відповідає насамперед за перерву в її подачі, за її не відпуск і за зниження якості ресурсу. Відповідно до чч. 6, 7 ст. 24 Закону України «Про електроенергетику»: а) енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії в розмірі п’ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії у випадку переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на користування електричною енергією); б) у разі відпуску електричної енергії, параметри якості якої знаходяться поза межами показників, зазначених у договорі на користування електричною енергією, енергопостачальник несе відповідальність у розмірі двадцяти п’яти відсотків вартості такої електроенергії.

Таким чином, стягненням вказаних вище штрафів, що є виключною неустойкою, відповідальність постачальника електроенергії обмежується, а збитки, які виникають у абонентів у зв’язку з порушенням постачальником своїх основних договірних обов’язків, не відшкодовуються. Аналогічні правила про виключну неустойку закріплені й у підзаконних нормативно-правових актах.

Згідно з чч. 5, 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 р. (із змінами і доповненнями): а) споживачі (крім населення) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини; б) у разі перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення) сплачують енергопостачальникам п’ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, зафіксованою протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Споживачі будь-яких видів ресурсів відповідають за несвоєчасну оплату поставленого товару в формі пені, розмір якої визначається за згодою сторін чи встановлюється у підзаконних нормативно-правових актах. Поряд зі стягненням пені постачальник вправі в однобічному порядку припинити живлення споживача ресурсами до погашення заборгованості. Крім зазначеної підстави, припинення подачі енергетичних чи інших ресурсів абоненту, винятково після попереднього його повідомлення постачальником, допускається в наступних випадках: а) відсутності персоналу для обслуговування енергоустановок споживача; б) зниження показників якості енергетичних та інших ресурсів з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування енергоустановок постачальника та інших споживачів; в) недопущення до засобів обліку та енергоустановок споживача уповноважених посадових осіб державних органів та (або) постачальника; г) у разі незадовільного стану енергоустановок споживача, та у інших випадках, передбачених підзаконними нормативно-правовими актами.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу:

1.Який нормативно-правовий акт регулює відносини з приводу постачання фізичних осіб електроенергією?

2.В яких випадках укладається договір про купівлю-продаж електричної енергії?