Самостійна робота як вид навчальної діяльності

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ САМОСТІЙНОСТІ УЧНІВ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ ХІМІЇ

Курсова робота

студента IV курсу групи ХМХ-41

напрям підготовки 6.040101 Хімія

Кальмука В.І._________________

Науковий керівник: Павлюк О.В.

_____________________________

Національна шкала: ___________

Кількість балів: _______________

ОцінкаECTS: ________________

Члени комісії:

____________________________

(підпис)(прізвище та ініціали)

____________________________

(підпис)(прізвище та ініціали)

____________________________

(підпис)(прізвище та ініціали)

 

 

Львів – 2017

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

РОЗДІЛ 1.САМОСТІЙНАРОБОТА ЯК ВИД НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 4

1.1. Поняття самостійної роботи учнів у процесі навчання, її організація. 4

1.2. Класифікація самостійної роботи. 6

1.3. Функції самостійної роботи. 9

РОЗДІЛ 2.САМОСТІЙНА РОБОТА УЧНІВ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ДО ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.. 10

2.1. Розвиток пізнавального інтересу учнів. 10

2.2. Повторення і закріплення опорних знань. 12

РОЗДІЛ 3.САМОСТІЙНА РОБОТА УЧНІВ ПРИ ВИВЧЕННІ НОВОГО МАТЕРІАЛУ 14

3.1. Навчання школярів дослідницьких прийомів. 14

3.2. Система завдань до теоретичних тем курсу хімії 17

3.3. Самостійна робота учнів при вивченні властивостей речовин. 20

РОЗДІЛ 4.САМОСТІЙНА РОБОТАУЧНІВ ПРИ ВДОСКОНАЛЕННІ ЗНАНЬТА УМІНЬ.. 23

4.1. Організація самостійної роботи учнів завдяки домашнім завданням. 23

4.2. Уроки узагальнення знань. 25

ВИСНОВОК.. 26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 27

 

ВСТУП

Важливу роль у навчальному процесі відіграє самостійна робота учнів, яка здійснюється як під час уроків, так і у вільний від навчання час. Самостійна робота– це вища форма навчальної діяльності учня, що є формою самоосвіти, яка виконує функції виховання, освіти і розвитку школярів.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є самостійна робота учнів під час навчання хімії, а предметом дослідження – підвищення ефективності цієї роботи.

Багато експериментальних досліджень підтверджують той факт, що самостійна робота учнів під час навчання є одним з ключових засобів ідентифікації у них творчих здібностей та обдарованості, а також їхньої підготовки до практичної діяльності. Варто розуміти, що одним учням матеріал для вивчення дається легше, а іншим – важче. Отже, на плечі вчителя лягає велика відповідальність, а саме, проявити творчі здібності педагога, визначити послідовність та насиченість самостійної роботи під навчання хімії.

 

РОЗДІЛ 1

САМОСТІЙНА РОБОТА ЯК ВИД НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Поняття самостійної роботи учнів у процесі навчання, її організація

Бурхливий розвиток науки та техніки, вдосконалення освітніх технологій, спонукають сучасного вчителя до інноваційних умов правці. Традиційні форми проведення уроків потребують доповнення активними та інтерактивними методами навчання (дискусії, міжпредметні конференції, дидактичні ігри тощо). Задача вчителя в таких умовах полягає не тільки в тому, щоб навчати дітей конкретних знань, умінь та навичок, але й виховати активну життєву позицію, навчити мислити, аналізувати, знаходити вихід з проблемних ситуацій.Усі ці функції можна намагатись здійснювати завдяки самостійній роботі учнів, яка здатна підготувати їх до практичної діяльності.

Поняття самостійної роботи займає важливе місце в системі дидактичних понять. Проте вчені-педагоги та методисти ще не дійшли до єдиної думки до якої категорії дидактичних понять воно відноситься, який його зміст. Одні вважають самостійну роботу формою організації навчальних занять, інші відносять її до методів навчання. Існує навіть третя думка, згідно з якоюсамостійну роботу розглядають як спосіб залучення учнів до самостійної пізнавальної діяльності. Передові педагоги завжди вважали, що на уроці діти повинні працювати по можливості самостійно, а вчитель – керувати цим процесом.

Самостійна робота учнів значно активізує їхню розумову діяльність, оскільки учні намагаються знайти найбільш раціональний спосіб виконання завдання, яке їм задав учитель. Наприклад, якщо перед учнем буде стояти завдання синтезувати речовину «Х» виходячи з речовини «У», то учень постарається здійснити перетворення за мінімальну кількість стадій, що буде раціонально правильно.

І.І. Левінавважає, що самостійна робота – «форма навчальної діяльності учнів, у процесі якої вони планують роботу, здійснюють самоконтроль, коригують хід і результати її виконання. Ця робота може виконуватися як за завданням викладача, так і за власним задумом учнів і, як правило, без безпосередньої допомоги вчителя, але за його керівництвом» [1].Тобто загаломучитель не бере прямої участі під час виконання учнем самостійної роботи, але він обов’язково має її перевірити, вказати на помилки та оцінити позитивні сторони, тим самим стимулюючи учня надалі працювати, збагачувати свій багаж знань, умінь та навичок.

Процес самостійної роботи можна представити наступним чином: мотив – план (дія) – результат. Найчастіше мотиваційною компонентою є необхідність в нових знаннях. Ну і, звичайно, що самостійна робота має бути ефективною, а відповідно приносити якісь певні результати (учень дізнається нову інформацію, поглиблює свої знання у вивченні того чи іншого питання, аналізує власні помилки). Для того, щоб самостійна робота була ефективною слід дотримуватись декількох правил:

Ø чітка постанова завдання перед учнями;

Ø складність завдань має бути зростаючою, від легших до більш складних;

Ø завдання для самостійної роботи мають бути доступними і посильними;

Ø особистісний підхід (дітям, яким матеріал дається важко давати завдання простішого рівня складності або, як варіант, надати право самостійно обрати рівень складності);

Ø дотримуватись взаємозв’язку різних видів самостійної роботи учнів на уроці та намагатись урізноманітнювати їх;

Ø пов’язувати класну і домашню самостійну роботи.

Отож, як бачимо правильно організувати самостійну роботу не так легко, як може здаватися на перший погляд. Учителю необхідно враховувати дуже багато дрібниць, які в підсумку відіграють важливу роль. Так склалось, що хімія є одним із найважчих шкільних предметів, тому дуже важливо враховувати рівень знань кожного учня, оскільки вже на початку вивчення хімії в багатьох учнів виникають труднощі. Отож, дуже важливо правильно визначити послідовність та насиченість самостійної роботи.

1.2.Класифікація самостійної роботи

Класифікувати самостійну роботу можна за наступними критеріями:

Ø місцем виконання;

Ø джерелом знань;

Ø рівнем складності.

Залежно від місця виконання, самостійну роботу поділяють на виконувану:

Ø в класі (лабораторії, кабінеті або іншому будь-якому шкільному приміщенні);

Ø під час позакласного або позашкільного навчального заходу (в гуртку, на екскурсії, шкільному майданчику і т.д.);

Ø вдома.

Як правило, самостійна робота під час уроків дається учням легше, оскільки вчитель має змогу контролювати сам процес, а також дати відповідь на уточнюючі запитання, які часто виникають, коли учень не зрозумів завдання.

Надзвичайно важливу роль відіграють гуртки, де учень має змогу вдосконалити свої уміння та навички, дізнатись нову та цікаву для нього інформацію. На жаль, матеріальна база більшості шкіл України не дозволяє організовувати гуртки з хімії, але варто віддати належне такому загальнодержавному проекту з підтримки науково-дослідницької діяльності учнів як «Мала академія наук України» (МАН). Такий проект дає змогу поглибили свої знання з хімії, детальніше ознайомитись з хімічним експериментом та синтезом і, що важливо, самому розпочати науково-дослідницьку роботу. Таким чином можна підготувати школяра до практичної діяльності та розвинути його творчий потенціал.

Самостійна робота учнів вдома – невід'ємна частина навчального процесу. Її мета – розширити і поглибити знання та вміння, отримані на уроках, запобігти їх забуванню, розвивати здібності учнів.[2]Знову ж таки важливо враховувати принцип індивідуальності, який виявляється в тому, що кожен учень повинен працювати в своєму темпі, відповідно до своїх можливостей, і просуватись вперед відносно самого себе.

Особливо «популярною» серед педагогів виявилася класифікація видів самостійної роботи, заснованих на джерелах знань. Це – робота з навчальною книгою, журналами, додатковою літературою, ілюстраціями, колекцією мінералів і т.д. У найбільш завершеному вигляді така класифікація розроблена В.П. Стрезикозиним. [3] Він виділяє наступні види самостійної роботи учнів:

Ø робота з підручником;

Ø робота з довідковою літературою (енциклопедії, словники, довідники з різних областей хімії і т.д.);

Ø розв’язування задач;

Ø розв’язування вправ;

Ø написання творів та описів;

Ø спостереження та лабораторні роботи;

Ø робота, пов’язана з роздатковим матеріалом;

Ø графічні роботи.

Більшість цих видів самостійної роботи можна застосувати під час навчання хімії.

За допомогою роботи з підручником, учні мають змогу конкретизувати і уточнювати отримані знання малюнками, фотографіями, схемами, таблицями тощо. Відомий методист професор В.П. Буданов писав: «Без підручника викладання втрачає точність і визначеність. Підручник забезпечує певний рівень знань».[4]

Розв’язування розрахункових задач дає змогу розвинути логічне мислення, здатність аналізувати, використовувати раніше набуті знання у школяра.

Хімічний експеримент має важливе значення при вивченні хімії. Розрізняють навчальний демонстраційний експеримент та учнівські досліди.Демонстраційний експеримент виконує вчитель, а учень в цей час спостерігає для того, щобпотім описати побачене (наприклад, проаналізувати які фізичні та хімічні явища відбулись в пробірці). Учнівський дослід – практичні роботи, лабораторні досліди, які учні проводять на своїх робочих місцях.

За рівнем складності П.І. Підкасистий[5]виділяє три типи самостійних робіт:

Ø за зразком;

Ø реконструктивно-варіативні;

Ø творчі (евристичні).

Перший тип «за зразком» заснований, головним чином, на відтворенні учнем дій вчителя та його роздумів. Реконструктивно-варіативні самостійні роботи вимагають від школярів застосування знань, умінь та навиків, які вони набули раніше під керівництвом вчителя. Наприклад, учень формулює закон об’ємних співвідношень –це тип «за зразком». Інший випадок, коли учень розв’язує розрахункову задачу і використовує для її розв’язку закон об’ємних співвідношень – це реконструктивно-варіативний тип самостійної роботи.

Творчі самостійні роботи формують уміння і навички пошуку відповіді за межами відомого зразку. Як правило, учень визначає сам шляхи вирішення завдання і знаходить його. Знання, необхідні для вирішення завдання, учень вже має, але відібрати їх в пам'яті буває нелегко. На даному рівні продуктивної діяльності формується творча особистість учня. Постійний пошук нових рішень, узагальнення і систематизація отриманих знань, перенесення їх в абсолютно нестандартні ситуації роблять знання учня більш гнучкими, мобільними, виробляють уміння, навички і потребу в самоосвіті. Види творчих самостійних робіт, як і робіт інших типів, можуть бути найрізноманітнішими.

1.3.Функції самостійної роботи

Самостійна робота, як і навчальний процес в цілому, виконує функції освіти, виховання та розвитку учнів, але вона також дотикається і до інших сторін їх особистості. [6]

Освітня функція самостійної роботи проявляється у засвоєнні методів хімічної науки: експериментальних навичок, уміння працювати з підручником, проводити розрахунки, користуватись хімічною мовою, моделювати тощо.

Виховна функція полягатиме у формуванні ряду рис особистості: працелюбності, умінні долати труднощі, наполегливості, впевненості в своїх силах.

Розвиваюча функція теж відіграє вагому роль, завдяки ній учень розвиває самостійність, спостережливість, а також певні інтелектуальні навички (самоконтроль, уміння виділяти головне і т.д.).

 

РОЗДІЛ 2