Мережі персонального радіовиклику

Мережі персонального радіовиклику (СПРВ), або пейджингові мережі, - це мережі односторонньої мобільного зв'язку, що забезпечують передачу коротких повідомлень з центру системи (з пейджингового термінала) на мініатюрні абонентські приймачі (пейджери).

У простому випадку СПРВ складається з пейджингового термінала, базової станції і пейджерів. Термінал, що включає пульт оператора і контролер системи, виконує всі функції управління системою. Базова станція складається з радіопередавача та антенно-фідерного пристрою і забезпечує передачу пейджингових сигналів на всю зону дії системи, радіус якої може складати до 100 км. Пейджери здійснюють прийом адресованих їм повідомлень. У складніших випадках СПРВ може мати кілька радіопередавачів, по можливості рівномірно розподілених в межах зони дії, що дозволяє більш надійно забезпечити зв'язком всю зону.

У СПРВ можуть передаватися повідомлення чотирьох типів: тональні, цифрові, буквено-цифрові й мовні. Тональні повідомлення були єдиним типом повідомлень в ранніх моделях пейджерів. Цифрове повідомлення може містити номер телефону, за яким слід зателефонувати.Найбільш поширене буквено-цифрове повідомлення може містити практично будь-який текст довжиною до 100-200 і більше символів. Цифрове або буквено-цифрове повідомлення відображається на дисплеї пейджера, який може мати від однієї до восьми рядків, до 12-20 символів у рядку.Довгі повідомлення відображаються по частинах. Передача мовних повідомлень широкого поширення не отримала. Виклик абонента, тобто адресація повідомлення, може здійснюватися одним з трьох способів: індивідуально, декільком абонентам (загальний виклик) або групі абонентів (груповий виклик). У першому випадку виклик адресується конкретній абоненту за його індивідуальним номером, у другому - кільком абонентам з послідовною передачею їх індивідуальних номерів, в третьому - виклик адресується одночасно групі абонентів за загальним груповому номеру.Повідомлення, що підлягають передачі, також вводяться в систему одним з трьох способів: голосом через телефонну мережу і оператором пейджингового зв'язку, через телефонну мережу з тональним набором - повідомлення набирається на клавіатурі телефонного апарату (ТА) і проходить відразу на Пейджинговий термінал, минаючи оператора, через телефонну мережу з персональним комп'ютером з набором повідомлення на пульті комп'ютера і виходом також безпосередньо на Пейджинговий термінал.

Основна відмінна особливість пейджингового зв'язку, що має якісний характер, - асинхронна передача інформації, тобто робота поза реального часу, коли повідомлення передається не в момент його видачі відправником, а в порядку черги з аналогічними повідомленнями інших відправників, хоча практично затримка від моменту отримання повідомлення до його передачі в ефір невелика, зазвичай вона не перевищує декількох хвилин. У поєднанні з стислістю повідомлень, переданих, як правило, тільки в одну сторону, забезпечується вельми ефективне використання каналу зв'язку, щонайменше, на два порядки більш ефективне (по числу абонентів, що обслуговуються), ніж у стільникового зв'язку, навіть з урахуванням повторного використання частот в останній. В результаті пейджинг виявляється технічно простіше і економічніше стільникового зв'язку, тобто в кінцевому підсумку значно дешевше для абонента.

Крім повідомлень, призначених конкретним абонентам або групам абонентів, в пейджингових системах зазвичай організовується своєрідний загальний інформаційний канал, що містить оперативну інформацію про біржові новинах, погоді, обстановці на дорогах і т. п. У пейджерах, як правило, передбачається ряд додаткових послуг: годинник, календар, можливість регулювання типу і гучності звукового сигналу, збереження в пам'яті отриманих раніше повідомлень з можливістю їх повторного читання та ін

Мережі персонального радіовиклику надають послуги зручного і відносно дешевого виду мобільного зв'язку, але з істотними обмеженнями: зв'язок односторонній, не в реальному часі і лише у вигляді коротких повідомлень. Тому пейджинг вдало доповнює стільниковий зв'язок, але ніяк не замінює звичайного телефонного спілкування, що дозволяє вести діалог у реальному часі. Системи персонального радіовиклику отримали у світі досить широке поширення - в ​​цілому того ж порядку, що і мережі стільникового зв'язку, хоча їх поширеність у різних країнах істотно відрізняється.