Оцінка як елементи методу бухгалтерського обліку

Тема 7. ОЦІНКА І КАЛЬКУЛЯЦІЯ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ

План:

Оцінка як елементи методу бухгалтерського обліку.

Калькулювання в системі бухгалтерського обліку.

Взаємозв’язок між оцінкою і калькуляцією.

Оцінка як елементи методу бухгалтерського обліку.

Оцінка — процес визначення грошових сум, за якими мають відображатися елементи фінансових звітів у балансі та у звіті про прибутки та збитки. Оцінка — це результат визначення та аналізу якісних і кількісних характеристик об'єкта, яким управляють, а та­кож процесу управління виробничо-господарською діяльністю.

Оцінка є складовим елементом методу бухгалтерського об­ліку. Вона тісно пов'язана з іншими елементами. Так, баланс склада­ють у грошовому вимірнику. Господарські операції не можуть бути відображені у документах та на рахунках без їх вартісного вимірю­вання. Грошова оцінка виражає суть бухгалтерського обліку. Вона будується на принципах її реальності та однаковості.

Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку передба­чено, що у фінансових звітах використовують кілька різних основ оцінки з різним ступенем та в різних комбінаціях. Вони включають:

а) історичну собівартість — активи відображаються за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів; зобов'язання — за сумою надходжень, отриманих в обмін на зобов'язання;

б) поточну собівартість — активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент; зобов'язання — за недисконтованою сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б необхідна для погашення зобов'язання на поточний момент;

в) вартість реалізації — активи відображаються за сумою гро­шових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалі­зації; зобов'язання — за вартістю їх погашення, тобто за недискон­тованою сумою грошових коштів або їхніх еквівалентів, що, як очі­кується, буде сплачена для погашення зобов'язань у ході звичайної діяльності підприємства;

г) теперішню вартість — активи відображаються за теперіш­ньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень, гро­шових коштів, що їх, як очікується, має генерувати стаття під час звичайної діяльності підприємства; зобов'язання — за теперішньою дисконтованою вартістю майбутнього чистого вибуття грошових коштів, які, як очікується, будуть необхідні для погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства.

Основою оцінки, яка найчастіше приймається підприємствами для складання фінансових звітів, єісторична собівартість. Вона, як правило, комбінується з іншими основами оцінки.

Оцінка є способом відображення об'єктів обліку у грошовому вимірнику. Вона має бути реальною, тобто відображати дійсну ве­личину об'єктів обліку.

Переведення натурального або трудового вимірників у грошо­вий називається таксуванням. Вибір способу оцінки залежить від мети, яку переслідує власник або бухгалтер.

Тут можуть бути два напрями:

1) за ціною придбання;

2) за ціною продажу.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що пріоритетною єоцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається із суми гро­шових коштів або інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) об'єктів. При зміні цін раніше придбані основні засоби можуть переоцінюватися у встановленому порядку.

У процесі експлуатації основні засоби зношуються. До підсум­ку балансу вони включаються за залишковою вартістю, що визна­чається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу.

Придбані запаси (виробничі запаси, товари та інші) зарахову­ються на баланс за первісною вартістю, яка включає вартість поку­пок і витрати, пов'язані із придбанням (транспортно-заготівельні ви­трати). При одержанні цінностей у результаті обмінних операцій їх оцінюють за справедливою вартістю. Це вартість, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому ви­бутті оцінка їх здійснюється за одним із таких методів:

— ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

— середньозваженої собівартості;

— собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

— собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

— нормативних затрат;

— ціни продажу.

Отже, оцінка – це спосіб відображення у обліку майна, господарських операцій в узагальнюючому грошовому вимірнику. Оцінка дає змогу визначати фактичні витрати у виробництві. В основу оцінки у бухгалтерському обліку покладена фактична собівартість, яку можна визначити лише при бухгалтерському обліку витрат, пов’язаних із господарськими процесами постачання, заготівлі матеріалів, виробництва і реалізації продукції.