Етапи здійснення рейдерських операцій

При здійснення нападу рейдер перш за все обирає собі ціль – підприємство, яким він прагне заволодіти незабаром.

Наступним етапом є збір інформації про об’єкт нападу і захоплення. Рейдери при цьому збирають інформацію двох видів: юридичного і особистого характеру.

До інформації юридичного характеру відносять:

- засновницькі документи;

-документи, що підтверджують дебіторську і кредиторську заборгованості;

- документи про історію приватизації і проведення емісії акцій;

- документи про наявну структуру власності;

-правові документи на володіння землею, нерухомістю, нематеріальними активами;

- внутрішні положення і регламенти;

- інша внутрішня звітність.

Інформація особистого характеру, що може стати основою для здійснення захоплення:

- неформальні інтереси менеджерів і мажоритарних акціонерів;

- взаємини в колективі, зокрема між топ- менеджерами і власниками;

- наявність в трудовому колективі неформальних лідерів і «вічно незадоволених»;

- наявність можливих вогнищ конфліктів;

- дані про партнерів, постачальників, кредиторів, покупців.

Після того, як аналітичний відділ компанії-агресора провів збір і попередню обробку інформації про компанію-мету, на арену виходить наступна структурна одиниця загарбника — юридичний відділ. Його завдання — аналіз одержаної інформації і розробка стратегічних і тактичних заходів, а також юридичний супровід діяльності інших підрозділів компанії-рейдера. І лише тепер починається безпосереднє захоплення, яке здійснюється відділом по реалізації проектів. У завершальній стадії основні функції лягають на плечі служби безпеки компанії-рейдера. У її завдання входить забезпечення безпеки і легальності володіння захопленим об'єктом.

Також важливим елементом здійснення нападу на обрану ціль – є вибір виду захоплення, тобто рейдер обирає захоплення того або іншого «кольору» чи комбінує два типи захоплення, виходячи з двох основних критеріїв — часу і грошей.

Природно, існує вже стала класифікація поглинань і захоплень:

- білі: в процесі якихвикористовуються лише законні методи і технології;

- сірі: в процесі якихвикористовуються по формі законні методи і технології, але такі, що протирічать духу і змісту закону (як мінімум наявність порушення адміністративного кодексу);

-чорні: в процесі яких використовуються методи, які суперечать чинному законодавству і порушують кримінальний кодекс.

 

35. Основні форми і способи здійснення рейдерства

1. Законні форми: на сьогоднішній день найбільш поширеними і найбільш ефективними є такі способи здійснення рейдерських операцій:

1). Захоплення підприємства через акціонерний капітал: основна задача рейдерів – консолідація як мінімуму контрольного пакету акцій. Скуповування акцій супроводжується наступними тактичними прийомами:

- створення конфлікту між акціонерами;

- витіснення дрібних акціонерів;

- блокування пакету акцій;

- внесення в статут «правильних» тлумачень;

- маніпуляції з реєстром акціонерів;

- «зміна» номінальних акціонерів і органів управління.

Початком атаки є скуповування акцій. Як пра­вило, рейдери планують скупити близько 10-15% акцій – ця кількість є достатньою, щоб ініціюва­ти проведення зборів акціонерів з «потрібним» по­рядком денним.

2). Захоплення підприємства через наявну кредиторську заборгованість: основна задача рейдерів – купівля боргів підприємства і використання механізму їх консолідації. Даний спосіб супроводжується наступними тактичними прийомами:

- купівля кредиторської заборгованості;

- створення заборгованості перед податковими органами;

- штучне створення кредиторської заборгованості;

- використання схем застави для отримання контролю над активами.

У другій половині 90-х років даний спосіб був найпоширенішим у практиці здійснення рейдерських операцій.

3). Оголошення компанії банкрутом з наступним привласненням її активів: основна задача рейдерів – довести наявність простроченої заборгованості. У даному випадку, акумулювавши значну суму неоправданої заборгованості, юридична особа ініціює процедуру банкрутства підприємства, попередньо «домовившись» з органами влади. Даний спосіб захоплення підприємства включає такі тактичні прийоми:

- короткотермінове банкрутство;

- довготермінове банкрутство;

- вилучення активів;

- додаткова емісія;

- інші дії, в т.ч. використання силових прийомів.

4). Захоплення підприємства шляхом визнання приватизації даного підприємства недійсною (реприватизація). Даний спосіб включає такі тактичні прийоми:

- визнання недійсними результатів тендеру по продажу державного пакету акцій;

- недостатньо висока ціна продажу;

- не виконання покупцем взятих на себе інвестиційних зобов’язань;

- порушення чинного податкового законодавства.

5). Захоплення підприємства шляхом реєстрації авторських прав на нематеріальні активи: використовується по відношенню до високотехнологічних підприємств, коли метою захоплення є заволодіння інтелектуальною власністю підприємства: торговою маркою, логотипом, промисловими взірцями, технологією виробництва тощо. Даний спосіб захоплення підприємства включає такі тактичні прийоми:

- створення штучної кредиторської заборгованості або повністю блокування діяльності підприємства;

- висування вимог по виплаті так званим «теперішнім законним власникам» роялті (плати за використання продуктів інтелектуальної власності).

Отже, до цього методу поглинання агресори звертаються в декількох випадках: по-перше, цю технологію можна застосовувати, якщо необхідно створити штучну кредиторську заборгованість або повністю блокувати діяльність підприємства. І по-друге, в тому випадку, якщо агресори вирішили не знищувати підприємство, а зробити з нього курку, що несе золоті яйця.

6). Інформаційний чи корпоративний терор: від мітингів біля стін підприємства проти керівництва до інформаційної кампанії в пресі, або захоплення підприємства шляхом корпоративного шантажу –грінмейлерства. Даний спосіб передбачає такі дії: рейдер купує на відкритому ринку невеликий пакет акцій процвітаючої корпорації, після чого так звані «нові» акціонери починають публічно критикувати менеджмент організації. Винахідником грінмейлу прийнято рахувати американського мільярдера Кеннета Дарта.

2. Незаконні форми: серед них найбільш поширеними є такі способи:

1). Силове захоплення: вважається класикою рейдерства. Для здійснення силового захоплення потрібно декілька десятків фізично розвинутих громадян і сфальсифіковане судове рішення. Як правило, процедура здійснення така: одержавши незаконне рішення суду, рейдер привертає виконавчу службу, міліцію, спецпідрозділи МВС, власні охоронні структури, за допомогою яких заходить на підприємство, вривається в кабінет директора, захоплює основні документи та реквізити фірми, садить в крісло свою людину і таким чиномвстановлює контроль над даною компанією.

2). Шахрайство: вважається буднями рейдерства. «Розкрадання чужого майна або придбання права на чуже майно шляхом обману або зловживання довірою» — так трактується діючим Кримінальним Кодексом шахрайство.

3). Встановлення контролю над менеджментом або захоплення підприємства шляхом створення конфліктних ситуацій між власниками чи топ-менеджерами і власниками фірми. Даний спосібвважається основою бандитських витоків рейдерства. Дана форма реалізується шляхом підкупу, шантажу або погроз на адресу керівництва компанії.

Даний спосіб захоплення підприємства шляхом створення конфліктних ситуацій між власниками чи топ-менеджерами і власниками фірми включає такі тактичні прийоми як розкол компанії і встановлення контролю над найпривабливішими активами.

Однією зі слабких ланок підприємства, яким зацікавились рейдери, може бути також наймане керівництво. Переконати керівництво діяти на користь рейдера можна різними способа­ми: від звичайного підкупу до підсаджування на “га­чок” шляхом шантажу, кримінального переслідуван­ня та погроз.

4.) Навмисне або фіктивне банкрутство: вважається невдалою пародією на закону форму ворожого поглинання. Основними ознаками є порушення законодавства про банкрутство, штучне створення податкової або кредиторської заборгованості, «просування» свого конкурсного керівника.

5). Корупція: необхідна умова рейдерства. Цей спосіб припускає наявність у державного службовця незаконних особистих або майнових інтересів, які він прагне втілити у життя за допомогою рейдерів. Спосіб особливо актуальний при перерозподілі державної власності.