Типові приклади здійснення рейдерських операцій в Україні

Класичним прикладом відпрацьованої тактики рейдерського захоплення може слугувати спроба атаки на Харківське підприємство «Імтокс». Спеціалізація підприємства – унікальні металоконструкції для не менш унікальних будинків Москви та інших столиць колишніх союзних республік. У перші роки здо­буття Україною незалежності підприємство стає акціонерним товариством, а працівники – акціоне­рами. Підприємство розвивалось і міноритарні акціонери вже небезпідставно мріяли про дивіденди, але в їх плани втрутилися “недружні поглинаючі”, тобто рейдери. Один з міноритарних акціонерів, який во­лодів 0,03% акцій статутного капіталу і пробув у рангу акціонера всього два дні, встиг звернути­ся до суду з позовом про виплату йому 170000 гривень дивідендів. Події розвивалися з блискавичною швидкістю. Природно, що з метою забезпечення позову суд наклав арешт на нерухоме майно підприємства і його банківські рахунки. Забезпечен­ня позову було скасовано в апеляційному порядку, однак одразу в іншому районному суді м. Харко­ва з'явився новий позов, в якому позивач вимагав повернути йому слюсарний верстат, який нібито був переданий ним підприємству за усним догово­ром. Позивач також вимагав накладення арешту на майно. Крім того, в господарському суді також з'явилась заява про забезпечення позову в справі за позовом орендаря, з яким нібито дане підприємство збиралося укласти угоду купівлі-продажу нерухомості. У суді, втім, представники позивача не з'являють­ся – існують лише заяви про забезпечення позовів. У цей самий час дрібні акціонери ста­ли одержувати пропозиції про продаж акцій. За сертифікат на 21 акцію пропонували близько 100 доларів. У результаті протягом 2-х місяців скуп­ник придбав більше 10% акцій. Всі ці акції були зареєстровані на одну особу, після чого ця людина, не довівши своє рішення до відома правління підприємства, звернулася до реєстратора і пода­ла заявку на проведення декількох позачергових зборів акціонерів. Хронологія проведення зборів бу­ла такою: 2 березня – збори в Івано-Франківську, 5 березня – у Макіївці, 6 березня – в Києві, 7 берез­ня – в Сімферополі, 9-го – знову в Макіївці, 12-го - знову вІвано-Франківську. Тобто у випадку з «Імтоксом» були використані практично всі мето­ди, які можливі при захопленні чужої власності. Тут є все – за винятком кримінальної відповідальності за подібні дії!

Поглинання концерну Arcelor, добре відомою в Україні, корпорацією Mittal Steel також є класичним прикладом рейдерства. Санкціонована менеджментом операція з «Северсталью» дезавуювала за рахунок звернення Mittal Steel безпосередньо до акціонерів. При цьому, озвучена корпорацією позиція була елементарним підкупом (акціонери, в обмін на лояльну позицію одержували більший пакет акцій нової компанії, чим планувалося спочатку). Mittal Steel явно мала інсайдерську інформацію, інакше їй не вдалося б зробити свою пропозицію акціонерам так вчасно, із знанням всіх деталей операції, що планується, з «Северсталью».

Українським прикладом високопрофесійного «білого рейдерства» могла б послужити спроба «Сармата» захопити «Оболонь» за рахунок скуповування акцій за завищеними цінами, якби вона не була в останню мить зірвана менеджментом «Оболоні».

Проте велика частина гучних скандалів, пов'язаних з рейдерскими атаками на найбільші стратегічні підприємства, відгриміли до 2005 року.

Тим часом, в Україні відсутня навіть статистика недружнього злиття-поглинань суб'єктів господарювання. Аналізуючи вище викладене, можна констатувати той факт, що проблема рейдерства прийшла в Ук­раїну не із Заходу, а зі Сходу, з відповідними російськими особливостями і колоритом початку 90-х років – епохи дикого накопичення первісно­го капіталу.