Визначення статусу безробітного та поняття «підходяща робота»

В Україні згідно Закону "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку через відсутність підходящої роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці. За визначенням МОП, безробітні – це особи віком від 15 до 70 років (зареєстровані й незареєстровані в ДСЗ), які водночас задовольняють 3 – м умовам: - не мали роботи (прибуткового заняття); - шукали роботу або намагалися організувати власну справу на обстежуваному тижні; - готові розпочати роботу протягом наступних двох тижнів. До категорії безробітних також належать особи, які: розпочинають роботу впродовж найближчих двох тижнів; знайшли роботу і чекають відповіді; зареєстровані в службі зайнятості як громадяни, котрі шукають роботу; навчаються за направленнями служби зайнятості. Підходящою називається робота, яка відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата та інші умови праці повинні відповідати рівню, який особа мала на попередньому місці роботи з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць. При пропозиції підходящої роботи враховується трудовий стаж за спеціальністю, попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття.

Допомога по безробіттю.

Умови, розмір та тривалість виплати допомоги по безробіттю в Україні:

1.Застрахованим особам, які втратили роботу з незалежних від них обставин і визнані безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, допомога по безробіттю визначається у відсотках до їх заробітної плати залежно від страхового стажу: - до 2 років – 50 % - від 2 до 6 років –55 %; - від 6 до 10 років – 60 %; - понад 10 років –70. Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру: - перші 90 календарних днів –100 %; - протягом наступних 90 календарних днів –80 %; - надалі – 70 %. 2.Застрахованим особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин і визнані безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, виплата допомоги у перші 90 календарних днів не здійснюється. Виплата починається з 91 календарного дня у розмірі 80 % до визначеного розміру. 3.Без врахування страхового стажу у розмірі, встановленому законодавством, визначається допомога для таких категорій: - особам, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів; - особам, які бажають відновити свою трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви та ін. Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за встановлений законодавством мінімум. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом 2 – х років з дня її призначення. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до виходу на пенсію) тривалість виплати не перевищує 720 календарних днів, а для осіб, які вперше шукають роботу – 180 календарних днів.