Визначення хвороби, характеристика збудника, епізоотологічні дані, патогенез

Трихофітія (Trichophytia - стригучий лишай) - інфекційна хвороба,яка характеризується появою на шкірі різко обмежених ділянок, що лущаться, з обламаним біля основи волоссям, або розвитком вираженого запалення шкіри з виділенням серозно-гнійного ексудату і утворенням грубої шкіри[4,5].

Хворобу викликають грибки, які відносяться до роду Trichophiton: Тг. verrucosum, Тг. gypseum, Tr. equinum. Основними збудниками трихофітії у парнокопитних являється Тг. verrucosum, у коней (до 82 %) Тг. equinum, у свиней, хутрових звірів, кішок, собак, гризунів - Tr.gipseum (А.А. Колонаткін, 1984 р.). Основним збудником трихофітії ВРХ є Tr. faviforum, рідкоTr. gypseumSab. (Syn. Tr. MentagraphytesRobin/Blanchard)), водиночнихвипадках Tr. CrateriformeSab[21].

ХворієпереважномолоднякВРХ, алесприйнятливівсівидис/гтварин,атакожгризуни, хижііжуйнітварини, птиця.

В мазках патологічного матеріалу всі види грибів роду Trichophiton мають велику схожість. Прямі з перегородкою гіфи міцелію розташовуються рядами по довжині волосся, спори круглі або овальні - у вигляді ланцюжка. В основі спори часто утворюють чохлик, при цьому вони розташовуються як ззовні, так і всередині його. Величина спор 3-8мкм. Міцелій гриба розгалужений, часто розпадається на спори[2].

На поживних середовищах (сусло-агар, середовище Сабуро і ін.) збудник утворює різні по формі і величині спори (макро- і мікро конідії, артро- і хламідоспори) і міцелій характерний для свого виду. Ріст збудників проявляється на 6-40 день при температурі 25-28 °С, розмір колоній 3-5 см в діаметрі. Колонії складчасті, глибоко вростають в субстрат. Колір колоній залежить від інтенсивності утворення пігменту і його розподілення в колонії. Молоді колонії дають більш ніжне забарвлення[29].

Збудники порівняно стійкі в зовнішньому середовищі і можуть зберігатися до 6-10 років в уражених волосинах, до 3-8 місяців - в гної та гноївці. В ґрунті не гинуть на протязі 140 днів і навіть можуть в ньому розмножуватись при сприятливих умовах. Ультрафіолетові промені діють згубно.

В киплячій воді трихофітони гинуть через 2 хв., сухий жар 60-62 °С викликає загибель через 2 год., розчин карболової кислоти 2-5 %, луги 1-3%, формальдегід 1-3 %, саліцилова кислота 1-2 % вбивають трихофітони за 5-20 хв. (Колонаткін A.A., 1984 р.).

Хвороба реєструється в любий період року, але найчастіше восени та зимою, цьому сприяє зниження резистентності організму тварин, зміна метеорологічних умов, різні порушення в утриманні і годівлі. В даному випадку ці причини є спонукаючими, головна причина виникнення хвороби в господарстві зводиться до того, що не було проведено профілактичних щеплень телят проти трихофітії. А тварин завозили в господарство не піддаючи 30 денному карантинуванню, не проводилася дератизація. В наслідок цього 28 телят захворіло. Переміщення і перегрупування тварин приводить до виникнення масового спалаху хвороби. Джерелом інфекції є хворі тварини, які заражають здорових шляхом прямого і непрямого контакту. Факторами передачі збудника можуть бути приміщення, підстилка, обладнання, предмети догляду, упряж, гній, грунт і т.д[31,23,34]. Як повідомляє С.В. Петрович 1989 р., що в поширенні трихофітії велику роль відіграють мишевидні гризуни, які часто уражуються грибом Tr. metaurophytes. Будуючи свої гнізда в соломі і сіні вони інфікують їх, що врешті призводить до спалаху дерматомікозу. Механічними переносниками можуть бути ектопаразити. За даними Садинова хвороба може передаватися і через повітря[1, 23].

В результаті стійкості збудника в зовнішньому середовищі, інфіковані приміщення, вигульні майданчики, пасовища на довгий час стають небезпечними для тварин, навіть тоді, коли там немає хворих. Передача може бути і через руки обслуговуючого персоналу[23].