Використання парної і групової роботи учнів в умовах комунікативного навчання

Важливою ознакою комунікативного підходу є проведення різноманітних форм роботи у парах, трійках, групах по чотири, п’ять та більше учнів. Ці види роботи є принципово важливими в контексті комунікативного підходу, однак не всі вчителі однаково інтенсивно використовують ці види роботи, надаючи часто перевагу роботі з усім класом. Багато вчителів вважають, що неминучий гуркіт у класі, який виникає внаслідок активної мовленнєвої діяльності в групах, призводить до дезорганізації навчальної діяльності і розглядається ними як шкідливий і неефективний чинник. Однак, робота з усім класом у форматі вчитель-учні (teacher-centered approach) в контексті навчання іноземних мов виявляє очевидні недоліки. Перш за все, ці недоліки стосуються часу, який реально може бути витрачений на організацію спілкування учнів. Прості спостереження навчального процесу засвідчують, що час, що відводиться на безпосереднє спілкування, що припадає на кожного окремого учня в середньому, не може бути достатнім для ефективного формування його мовленнєвих механізмів. Колективні форми роботи мають свій час і місце, однак важливо чітко усвідомлювати ті неминучі обмеження, які існують у зв’язку з такою формою організації роботи класу. Вони полягають у наступному:

не учні, а вчитель виступає в ролі ініціатора мовлення; завдання учня полягає в тому, щоб відповідати на поставлені вчителем питання; саме вчитель передусім оцінює рівень та адекватність мовлення кожного учня.

Використання парної і групової роботи таким чином згладжує протиріччя між умовами класної та реальної комунікації, є шляхом інтенсифікації мовленнєвої діяльності на уроці. З психологічної точки зору групова і парна робота підвищує рівень інтелектуальної та емоційної участі кожного конкретного учня у виконанні мовленнєвих завдань.