ГНН – важкий синдром, який виникає внаслідок різкого зниження або повного виключення функції кори головного мозку.
Етіологія. ГНН може розвиватись в результаті декомпенсації хронічної недостатності кори наднирникових залоз або вродженої гіперплазії кори наднирникових залоз внаслідок стресових ситуацій, необґрунтованого зниження дози глюкокортикоїдних препаратів або відміни глюкокортикоїдної терапії; масивного двобічного крововиливу в наднирники (синдром Уотерхауса-Фрідеріксена) на фоні септичних станів (менінгококові, стрептококові та ін.. інфекції), ДВЗ-синдрому, рідко- при спадкових коагулопатіях.
Клінічні прояви включають в себе порушення функції:
- Серцево-судинної системи (колаптоїдне зниження артеріального тиску, тахікардія (рідше брадікардія), приглушеність серцевих тонів, пульс слабкого наповнення, профузний піт, гіпотермія шкіри кінцівок;
- Шлунково-кишкового тракту (багатократне блювання, непов’язане із прийомом їжі, діарею, болі в животі);
- Нервово-м’язові прояви (адинамію, різку слабкість, м’язову гіпотонію, можливі парестезії, судоми гіпоксичного або гіпоглікемічного ґенезу, сопор).
|
|
Діагностичні критерії: гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіпоглікемія, ознаки гіперкалійгістії на ЕКГ, ознаки гемоконцентрації (підвищення гематокриту), некомпенсований метаболічний ацидоз.
Послідовність дій при наданні допомоги:
- Внутрішньовенно струминно, протягом 5 хвилин, вводиться гідрокортизон (гідрокортизон натрію сукцинат – “Солукортеф”, “Сополькорт Н”) у кількості 100-150 мг а, в послідуючому, по 100 мг кожні 8 годин протягом 24 годин разом з фізіологічним розчином або 5 % розчином глюкози (100 мг вводять у перші дві години).
- Внутрішньовенно-крапельно протягом 3-4 годин вводять, зі швидкістю введення 40 – 100 крапель на хвилину, 500 мл ізотонічного розчину хлориду натрію та 5 % розчину глюкози з додаванням 50 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти. Кількість ізотонічного розчину хлориду натрію і 5 % розчину глюкози за першу добу складає 2,5 –3,5 л. У випадку багаторазової блювоти необхідно внутрішньовенно ввести 10 –20 мл 10 % розчину хлориду натрію. Повторне його введення показане за умови вираженної гіпотонії і анорексії. Після ліквідації симптомів шлунково-кишкової диспепсії
розчин призначають перорально.
- Одночасно з внутрішньовенним введенням водорозчинного препарату гідрокортизону (гідрокортизон натрію сукцинат) внутрішньом’язево вводять суспензію гідрокортизону ацетата у кількості 50-75 мг кожні 4-6 годин (доза залежить від тяжкості стану, темпу нормалізації електролітних порушень і показників артеріального тиску). Загальна доза гідрокортизону протягом першої доби складає 600 – 800 мг (іноді – до 1000 мг). В подальшому, при стабілізації стану хворого, дозу гідрокортизону поступово знижують (на одну третину за добу).
- При зниженні дози гідрокортизону менше ніж 100 мг за добу, до лікування додають флудрокортизон („Кортинеф”, „Флоринеф”) у кількості 0,1 мг на добу.
- Проводять етіотропну та симптоматичнутерапію
Як правило, для досягнення підтримуючої дози гідрокортизону з метою замісної терапії гіпокортицизму, необхідно 4 – 5 діб.
|
|
Примітка:
1. Для внутрішньовенного введення застосовуються водорозчинні препарати гідрокортизону (гідрокортизон натрію сукцинат чи гемісукцинат: “Солукортеф”, “Сополькорт Н”).
2. При відсутності препаратів гідрокортизону для внутрішньовенного введення можна використовувати розчин преднізолону у кількості 25-30 мг. Оскільки мінералокортикоїдна активність преднізолону на 20% менша, ніж гідрокортизону, то бажано в процесі лікування раніше додавати до терапії мінералокортикоїди (“Флоринеф”, “Кортинеф”) у кількості 0,1 – 0,2 мг на добу.
3. Протипоказано введення калійзберігаючих і гіпотонічних розчинів.
4. В процесі лікування обов’язковий контроль показників натрію, калію, глюкози крові, та показників артеріального тиску.
Матеріали для самоконтролю:
А. Тестові завдання
1. Гіперосмолярна кома відрізняється від гіперкетонемічної:
A. Кетоацидозом.
B. Відсутність кетоацидозу.
C. Гіпокаліємією.
D. Підвищеним вмістом сечовини та залишкового азоту.
2. Коли при лікуванні діабетичної коми можна починати вводити 5% розчин глюкози?
- При глікемії 8 ммоль/л.
- При глікемії 10 ммоль/л.
- При глікемії 14 ммоль/л.
- При глікемії 20 ммоль/л.
- При гіпокаліємії
3. Для кетозу при цукровому діабеті характерно:
- Поява запаху ацетону в видихаємому повітрі.
- Поява ацетону в сечі.
- Посилення симптомів діабету.
- Гіперглікемія.
- Все перераховане вірно.
4. Для виведення хворого з діабетичної коми найбільш доцільним вводити інсулін:
- Підшкірно 1 дозі 2 – 4 од/кг.
- В/м в дозі 1-2 од/кг.
- В/в крапельно з розрахунку 0,1 од/кг/год.
- в/в крапельно з розрахунку 0,1 од/кг/добу.
- все перераховане вірно.
5. Інфузійну терапію при гіперосмолярній комі доцільно починати з введення:
- Плазми.
- Реополіглюкіну.
- Ізотонічного розчину хлориду натрію.
- 0,5% розчину глюкози з інсуліном.
- 0,45% розчину хлориду натрію.
6. Для діабетичної коми характерно все перераховане, крім:
A. Поступового початку.
B. Блідості.
C. Сухості шкіри та слизових.
D. Гіпотонусу очних яблук та м’язів.
E. Запаху ацетону в видихаємому повітрі.
7. Для діабетичної гіперосмолярної коми не характерно:
- Запах ацетону з рота.
- Висока гіперглікемія.
- Різка дегідратація.
- Нормальний рН, рівень бікарбонатів крові.
- Підвищений рівень в крові натрію, хлору, сечовини, залишків азоту.
8. Передозування тиреоїдними гормонами проявляється таким симптомами:
A. Тремор.
B. Слабкість.
C. Пронос.
D. Закреп.
E. Пітливість.
9. Які клінічні симптоми характерні для тиреотоксичного кризу?
- Гіпотермія.
- Гіпертермія.
- Сухість шкіри.
- Підвищене потовиділення.
- Запах ацетону з роту.
10. Сільвтрачаюча форма адреногенітального синдрому розвивається в результаті:
A. Дефіциту ферменту 11-β-гідроксилази.
B. Дефіциту ферменту 17-α-гідроксилази.
C. Частковий дефіциту ферменту 21--гідроксилази.
D. Повний дефіциту ферменту 21--гідроксилази.
E. Дефіциту ферменту 18-оксидази.
11. Які препарати використовують для лікування сільвтрачаючої форми АГС?
A. Мінералкортикоїди.
B. Анаболічні гормони.
C. Антибіотики.
D. Глюкокортикоїди.
E. Гіпотензивні.
12. Для сільвтрачаючої форми АГС характерні клінічні ознаки:
A. Зневоднення.
B. Ожиріння.
C. Затримка статевого розвитку.
D. Артеріальна гіпертензія.
E. Гіперпігментація шкіри.