Гостра наднирникова недостатність (аддісонова криза)(гнн)

ГНН – важкий синдром, який виникає внаслідок різкого зниження або повного виключення функції кори головного мозку.

Етіологія. ГНН може розвиватись в результаті декомпенсації хронічної недостатності кори наднирникових залоз або вродженої гіперплазії кори наднирникових залоз внаслідок стресових ситуацій, необґрунтованого зниження дози глюкокортикоїдних препаратів або відміни глюкокортикоїдної терапії; масивного двобічного крововиливу в наднирники (синдром Уотерхауса-Фрідеріксена) на фоні септичних станів (менінгококові, стрептококові та ін.. інфекції), ДВЗ-синдрому, рідко- при спадкових коагулопатіях.

Клінічні прояви включають в себе порушення функції:

- Серцево-судинної системи (колаптоїдне зниження артеріального тиску, тахікардія (рідше брадікардія), приглушеність серцевих тонів, пульс слабкого наповнення, профузний піт, гіпотермія шкіри кінцівок;

- Шлунково-кишкового тракту (багатократне блювання, непов’язане із прийомом їжі, діарею, болі в животі);

- Нервово-м’язові прояви (адинамію, різку слабкість, м’язову гіпотонію, можливі парестезії, судоми гіпоксичного або гіпоглікемічного ґенезу, сопор).

Діагностичні критерії: гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіпоглікемія, ознаки гіперкалійгістії на ЕКГ, ознаки гемоконцентрації (підвищення гематокриту), некомпенсований метаболічний ацидоз.

Послідовність дій при наданні допомоги:

  1. Внутрішньовенно струминно, протягом 5 хвилин, вводиться гідрокортизон (гідрокортизон натрію сукцинат – “Солукортеф”, “Сополькорт Н”) у кількості 100-150 мг а, в послідуючому, по 100 мг кожні 8 годин протягом 24 годин разом з фізіологічним розчином або 5 % розчином глюкози (100 мг вводять у перші дві години).
  2. Внутрішньовенно-крапельно протягом 3-4 годин вводять, зі швидкістю введення 40 – 100 крапель на хвилину, 500 мл ізотонічного розчину хлориду натрію та 5 % розчину глюкози з додаванням 50 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти. Кількість ізотонічного розчину хлориду натрію і 5 % розчину глюкози за першу добу складає 2,5 –3,5 л. У випадку багаторазової блювоти необхідно внутрішньовенно ввести 10 –20 мл 10 % розчину хлориду натрію. Повторне його введення показане за умови вираженної гіпотонії і анорексії. Після ліквідації симптомів шлунково-кишкової диспепсії

розчин призначають перорально.

  1. Одночасно з внутрішньовенним введенням водорозчинного препарату гідрокортизону (гідрокортизон натрію сукцинат) внутрішньом’язево вводять суспензію гідрокортизону ацетата у кількості 50-75 мг кожні 4-6 годин (доза залежить від тяжкості стану, темпу нормалізації електролітних порушень і показників артеріального тиску). Загальна доза гідрокортизону протягом першої доби складає 600 – 800 мг (іноді – до 1000 мг). В подальшому, при стабілізації стану хворого, дозу гідрокортизону поступово знижують (на одну третину за добу).
  2. При зниженні дози гідрокортизону менше ніж 100 мг за добу, до лікування додають флудрокортизон („Кортинеф”, „Флоринеф”) у кількості 0,1 мг на добу.
  3. Проводять етіотропну та симптоматичнутерапію

Як правило, для досягнення підтримуючої дози гідрокортизону з метою замісної терапії гіпокортицизму, необхідно 4 – 5 діб.

Примітка:

1. Для внутрішньовенного введення застосовуються водорозчинні препарати гідрокортизону (гідрокортизон натрію сукцинат чи гемісукцинат: “Солукортеф”, “Сополькорт Н”).

2. При відсутності препаратів гідрокортизону для внутрішньовенного введення можна використовувати розчин преднізолону у кількості 25-30 мг. Оскільки мінералокортикоїдна активність преднізолону на 20% менша, ніж гідрокортизону, то бажано в процесі лікування раніше додавати до терапії мінералокортикоїди (“Флоринеф”, “Кортинеф”) у кількості 0,1 – 0,2 мг на добу.

3. Протипоказано введення калійзберігаючих і гіпотонічних розчинів.

4. В процесі лікування обов’язковий контроль показників натрію, калію, глюкози крові, та показників артеріального тиску.

 

Матеріали для самоконтролю:

А. Тестові завдання

1. Гіперосмолярна кома відрізняється від гіперкетонемічної:

A. Кетоацидозом.

B. Відсутність кетоацидозу.

C. Гіпокаліємією.

D. Підвищеним вмістом сечовини та залишкового азоту.

2. Коли при лікуванні діабетичної коми можна починати вводити 5% розчин глюкози?

  1. При глікемії 8 ммоль/л.
  2. При глікемії 10 ммоль/л.
  3. При глікемії 14 ммоль/л.
  4. При глікемії 20 ммоль/л.
  5. При гіпокаліємії

3. Для кетозу при цукровому діабеті характерно:

  1. Поява запаху ацетону в видихаємому повітрі.
  2. Поява ацетону в сечі.
  3. Посилення симптомів діабету.
  4. Гіперглікемія.
  5. Все перераховане вірно.

4. Для виведення хворого з діабетичної коми найбільш доцільним вводити інсулін:

  1. Підшкірно 1 дозі 2 – 4 од/кг.
  2. В/м в дозі 1-2 од/кг.
  3. В/в крапельно з розрахунку 0,1 од/кг/год.
  4. в/в крапельно з розрахунку 0,1 од/кг/добу.
  5. все перераховане вірно.

5. Інфузійну терапію при гіперосмолярній комі доцільно починати з введення:

  1. Плазми.
  2. Реополіглюкіну.
  3. Ізотонічного розчину хлориду натрію.
  4. 0,5% розчину глюкози з інсуліном.
  5. 0,45% розчину хлориду натрію.

6. Для діабетичної коми характерно все перераховане, крім:

A. Поступового початку.

B. Блідості.

C. Сухості шкіри та слизових.

D. Гіпотонусу очних яблук та м’язів.

E. Запаху ацетону в видихаємому повітрі.

7. Для діабетичної гіперосмолярної коми не характерно:

  1. Запах ацетону з рота.
  2. Висока гіперглікемія.
  3. Різка дегідратація.
  4. Нормальний рН, рівень бікарбонатів крові.
  5. Підвищений рівень в крові натрію, хлору, сечовини, залишків азоту.

8. Передозування тиреоїдними гормонами проявляється таким симптомами:

A. Тремор.

B. Слабкість.

C. Пронос.

D. Закреп.

E. Пітливість.

9. Які клінічні симптоми характерні для тиреотоксичного кризу?

  1. Гіпотермія.
  2. Гіпертермія.
  3. Сухість шкіри.
  4. Підвищене потовиділення.
  5. Запах ацетону з роту.

10. Сільвтрачаюча форма адреногенітального синдрому розвивається в результаті:

A. Дефіциту ферменту 11-β-гідроксилази.

B. Дефіциту ферменту 17-α-гідроксилази.

C. Частковий дефіциту ферменту 21--гідроксилази.

D. Повний дефіциту ферменту 21--гідроксилази.

E. Дефіциту ферменту 18-оксидази.

11. Які препарати використовують для лікування сільвтрачаючої форми АГС?

A. Мінералкортикоїди.

B. Анаболічні гормони.

C. Антибіотики.

D. Глюкокортикоїди.

E. Гіпотензивні.

12. Для сільвтрачаючої форми АГС характерні клінічні ознаки:

A. Зневоднення.

B. Ожиріння.

C. Затримка статевого розвитку.

D. Артеріальна гіпертензія.

E. Гіперпігментація шкіри.

 


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: