Конкурентні переваги та конкурентоспроможність національної економіки

Конкурентні переваги — це фактори, які позитивно впливають на конкурентоспроможність економіки країни у зовнішньоекономічних зв'язках.

До конкурентних переваг України у зовнішньоекономічних зв'язках слід віднести:

- територіальні та природні умови;

- сировинні ресурси;

- значний виробничий потенціал;

- достатньо розвинута інфраструктура;

- наявність достатньо кваліфікованої і порівняно недорогої робочої сили.

У теорії міжнародної економіки категорія міжнародної конкурентоспроможності є найменш дослідженою. Витоки цього поняття слід шукати у ранніх економічних теоріях.

Так, теорія меркантилізму, яка базувалась на протекціоністській політиці у сфері зовнішньої торгівлі, рекомендували країнам, що прагнули завоювати світові ринки, регулювати зовнішню торгівлю з метою збільшення експорту та обмеження імпорту за допомогою квот, тарифів та інших інструментів. Вони пропонували стимулювати вивезення національної продукції через надання премій тим виробникам, товари яких користуються попитом в інших країнах завдяки низьким витратам на їх виробництво та високу якість.

Успіх країни у міжнародній конкуренції пояснювали класики англійської політекономії (А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Мілль). Теорія абсолютних переваг - успіх країни у міжнародній конкуренції намагалися пояснити через принцип абсолютних та відносних переваг у міжнародній торгівлі, значення яких є актуальним для сировинних галузей.

Із теорій абсолютних і відносних переваг можна зробити два висновки:

1. Міжнародна торгівля вигідна всім її суб'єктам, але найбільш конкурентоспроможними на світових ринках є ті, з них, які виготовляють товари з найменшими витратами, завдяки наявності природних чи набутих факторів, або перевагам у продуктивності;

2. Основним методом конкурентної боротьби є ціновий фактор.

Теорія співвідношення факторів - шведські вчені-економісти у 20-х роках XX століття Хекшер і Олін трансформували принцип відносних переваг Рікардо і довели, що основою зовнішньоторговельної спеціалізації країн служать відмінності не в умовах, а у факторах виробництва; витрати у зовнішній торгівлі визначаються не лише продуктивністю, а і цінами на фактори виробництва, які є різними у різних країн.

Еволюційна теорія — розвиток світової економіки на межі XX століття змінив погляди вчених на конкуренцію. Так, Й. Шумпетер довів, що ефективна конкуренція можлива лише за умови динамічної економіки, яка ґрунтується на поширенні новинок у різних формах. Це виробництво нових товарів, застосування нової технології, техніки, освоєння нових ринків збуту, перехід до раціональних форм організації і методів управління. Інновації дають можливість отримати монопольні прибутки державам.

Теорія конкурентних переваг - нові тенденції розвитку світової торгівлі, технології, темпи економічного зростання вимагали перегляду теоретичних поглядів щодо конкурентоспроможності країн. Найбільш значними були дослідження у 90-ті роки XX століття американського вченого М. Портера, який розробив теорію конкурентних переваг.

Виходячи із теорії Портера, конкурентоспроможність є проявом системи багатьох факторів, які створюють різні конкурентні переваги в залежності від конкурентного середовища. Необхідним елементом ринкового механізму є конкуренція, яка в умовах глобалізації зростає, змінюється її суть і форми. Кожний суб'єкт конкуренції має індивідуальний набір переваг. Положення сформульовані Портером в останніх його роботах передбачають зосередження переваг на факторах виробництва, інвестиціях, інноваціях. Вони характеризують послідовність економічного зростання, в основі якого - процес підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Теорія глобального випередження конкурентів — останні роботи англо-американських вчених Г. Хамела і К. К. Прахалада "Революція у бізнесі" (2001р.), "Конкуруючи за майбутнє" (2002р.) присвячені питанням підвищення конкурентоспроможності фірми на глобальних ринках. Важливою умовою інтелектуального лідерства вони називають вміле використання "базових функціональностей продукту" і "ключових компетенцій", під якими розуміють потенційні можливості розвитку і нового використання продукту, а також - знання, навички, кваліфікацію персоналу, які допоможуть в разі втрати попиту на продукцію вийти на ринок з іншими нововведеннями

Конкурентоспроможна країна, за визначенням Організації Економічного Співробітництва і Розвитку, - це країна, яка виробляє конкурентоспроможні товари і послуги при вільних і справедливих ринкових умовах, одночасно підтримує і збільшує реальні доходи населення у довгостроковій перспективі.

Тобто, конкурентоспроможність країни визначається здатністю її економіки створювати умови для покращення власних світових економічних зв'язків, постійно адаптуватися до зміни ситуації на світовому ринку та розробленню науково обґрунтованої економічної стратегії та політики.