Характер появи порушень

Порушення може проявитися як деформація вже розвинутих структур психіки або як їх недорозвиток.

- первинні порушення, що сформувалися в результаті негативного впливу на дитину (наприклад, страх собак);

- первинні порушення, що сформувалися в результаті негативного ставлення оточуючих до дитини, це призвело до відсутності в психіці дитини соціально важливих структур, здатності до співпереживання, соціальної компетентності;

- вторинні порушення будь-якої сфери особистості чи психічних процесів внаслідок появи якоїсь деформації психіки. Наприклад, підвищення тривожності дитини в результаті розлучення батьків може дезорганізуюче вплинути на розвиток довільності мислення. Ф.Блум описав випадки, коли батьки не займаються вихованням дитини з народження, і дитина знаходиться в тотальній депривації: сенсорній і емоційній.

Психокорекція негативних стереотипів батьківського виховання.

Психокорекції негативних стереотипів батьківського виховання передує діагностичний етап, завдання якого виявити характеристики взаємовідносин в сім’ї, а також на якому етапі розвитку знаходиться та чи інша криза родини, її вплив на побудову батьківсько-дитячих відносин.

Для цього використовуються техніки арт-терапії: сімейна серія, особистісна серія, малювання „чарівними фарбами”.

Для проведення корекційної роботи щодо подолання негативних стерео­типів батьківського виховання застосовуються засоби ігротерапії, казкотерапії, що проводяться індивідуальним або груповим методом. Особливе значення має індивідуальна робота з дитиною, котра має негативні стереотипи. Особливість психокорекції в даному випадку полягає в необхідності дотримання доцільного паритету між роз’ясненням дитини пагубного впливу відхильної поведінки та недопущенню зменшення авторитету батьків в його очах, тому така робота, як правило, проводиться для усіх членів сім’ї (групова психотерапія) та поєдну­ється з індивідуальним консультуванням для всіх членів родини.

При цьому доцільно застосовувати вправи: «Свій серед чужих, чужий серед своїх», «Батьки і діти» (рольова гра), «Антиреклама», «Опір». «Між молотом і ковадлом».

ПРИНЦИПИ ТА ЗАГАЛЬНА СТРАТЕГІЯ СУЧАСНОГО СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ

Процес виховання не може бути стихійним. Чітке усвідомлення батьками того, ЩО вони хочуть і ЧОГО НЕ ХОЧУТЬ допоможе сформулювати їм свою позицію як вихователів і намітити СТРАТЕГІЮ виховання. Ось її ГОЛОВНІ ПРИНЦИПИ:

1. Дитина повинна знати, ЧОГО ХОЧУТЬ від неї батьки; ЩО в її поведінці їх задовольняє, а ЩО ні. Претензії батьків слід аргументувати цими вимогами.

2. Не можна карати дитину за те, чого вона не знала. Відповідальність дітей за вчинки має базуватись на їх розумінні скоєного.

3. Перш ніж чогось вимагати від дитини, треба впевнитись, що вона на це здатна.

4. Не можна карати дитину за поведінку, в якій немає злісної непокори. Треба відрізняти дитячу безпорадність і злісну непокору, (БЕЗПОРАДНІСТЬ базується на забудькуватості, виникає в результаті помилок і випадковостей. ЗЛІСНА Непокора є обдуманим актом, відмовою признавати батьківську владу. Виявляється тільки тоді, коли дитина знає, чого хочуть від неї батьки і робить дещо протилежне).

5. Щоразу після владнання конфлікту дитину необхідно пригорнути і приголубити, показати їй свою любов.

6. У стосунках з дітьми потрібно керуватись любов’ю.

7. Не принижувати гідність дитини фізичними покараннями. Вони порушують її права як члена сім’ї і суспільства і свідчать про безсилля батьків як вихователів.

Дотримання цих принципів сімейного виховання дітей допомагає створити атмосферу емоційної захищеності дитини, привчити її поважати інших, зрозуміти батькам емоційні і фізичні особливості різних періодів дитинства і добирати засоби виховання до індивідуальних потреб дівчаток і хлопчиків.