Основні напрями діяльності центрального банку. Напрями діяльності ЦБ

1 2 3 4

Напрями діяльності ЦБ

1. Емісійний центр готівкового обороту

2. Банк банків

3. Орган банківського регулювання та нагляду

4. Банкір і фінансовий агент уряду

5. Провідник монетарної політики

1. Емісійний центр готівкового обороту – в історичному плані, саме потреба в централізації банківської емісії спричинила надання одному з банків статусу центрального банку. У сучасних умовах в усіх країнах банкнотна емісія має фідуціарний характер, в якості забезпечення використовуються державні цінні папери.

Банкнотна емісія, що не забезпечується золотим запасом банку, називається фідуціарною.

ЦБ як емісійний центр:

Ø користується монопольним правом емісії банкнот і розмінною монети;

Ø організовує виготовлення грошей;

Ø регулює кількість грошей в обороті;

Ø вилучає з обігу фальшиві та зношені гроші та здійснює їх утилізацію.

2.Банк банків – ЦБ забезпечує касове, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків.

ЦБ як банк банків

Касове обслуговування комерційних банків

Розрахункове обслуговування комерційних банків

Кредитне обслуговування комерційних банків

Комерційні банки зберігають частку своїх резервів на рахунках ЦБ

ЦБ видає й приймає готівку від комерційних банків

Централізована платіжна система

Децентралізо-вана платіжна система

Надання ломбардних кредитів

Операції РЕПО

Редисконтування векселів

Передбачає здійснення міжбанківсь-ких розрахунків через рахунки комерційних банків, які відкриті в ЦБ

Передбачає розрахунки через приватні розрахунково-клірингові центри з проведенням установчих розрахунків через ЦБ

Передбачає розрахунки через кореспондент-ські рахунки, які комерційні банки відкривають один у одного

3. Орган банківського регулювання та нагляду у більшості країн з ринковою економікою законодавчі й нормативні акти, що регламентують діяльність ЦБ, покладають на нього відповідальність щодо регулювання банківської діяльності.

ЦБ як орган банківського регулювання

Використання монетарних інструментів з метою впливу на обсяг і структуру банківських резервів, а також на рівень процентних ставок

Ухвалення положень, що регламентують діяльність банків у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив

Застосування превентивних і протекційних заходів, які спрямовані на забезпечення стабільного функціонування банківської системи та проведення ефективної монетарної політики

Превентивні заходи: - вимоги щодо розміру та структури капіталу; - вимоги щодо ліквідності; - вимоги щодо диверсифікації банківських ризиків; - обмеження на деякі види діяльності.

Протекційні заходи: - рефінансування комерційних банків; - створення систем гарантування банківських депозитів; - формування банками резервів для відшкодування можливих втрат від проведення активних операцій.

Під банківським наглядом розуміють моніторинг процесів, що відбуваються в банківській системі на різних стадіях функціонування банків – з моменту їх створення, до моменту ліквідації.

ЦБ як орган банківського нагляду:

Ø визначення вимог та умов, що є обов’язковими для отримання ліцензії і здійснення нагляду за дотриманням цих вимог та умов;

Ø забезпечення регулювання банківської діяльності з метою мінімізації банківських ризиків;

Ø отримання від банків звітності для контролю та нагляду за їх діяльністю;

Ø здійснення інспекційних перевірок у банках;

Ø застосування заходів примусового впливу щодо проблемних банків;

Ø призупинення діяльності неплатоспроможних банків, проведення їх реорганізації або ліквідації.

4. Банкір і фінансовий агент уряду – ЦБ є головним банком щодо проведення фінансових операцій та радником уряду з питань монетарної та фіскальної політики.

ЦБ як банкір і фінансовий агент уряду:

Ø здійснює касове виконання державного бюджету;

Ø веде рахунки уряду (казначейства);

Ø здійснює емісію державних боргових зобов’язань та їх розміщення на вторинному ринку;

Ø вживає заходи щодо підтримання курсу державних цінних паперів;

Ø обслуговує державний борг, використовуючи наступні методи.

5. Провідник монетарної політики – ЦБ визначає та реалізує грошово-кредитну політику держави.

Проведення грошово-кредитної політики передбачає визначення центральним банком її стратегії і тактики.

Стратегія монетарної політики передбачає вибір центральним банком монетарних цілей, установлення певної їх ієрархії і визначення параметрів цілей.

Тактика грошово-кредитної політики полягає у виборі центральним банком монетарних інструментів, які є найкращими для досягнення поставлених цілей.

Проведення грошово-кредитної політики — це найважливіший напрям діяльності центрального банку, оскільки саме в цій діяльності найповніше реалізується призначення центрального банку, а саме: регулювання грошового обороту з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці і сприяння у такий спосіб стабільному економічному розвитку.

Інструментами монетарної політики є:

Політика відкритого ринку;

Облікова політика;

Політика обов’язкових резервів тощо.

3.Походження та розвиток центральних банків

Створення центральних банків

Еволюційний шлях		Законодавчий шлях
Поступове перетворення комерційного банку, який мав статус емісійного, у ЦБ. Банк Англії – засновано у 1694р.; згідно з законами про банківські привілеї 1833 та 1844р.р. отримав повноваження на необмежений випуск банкнот; статус емісійного набув у 1928р. Банк Франції – засновано у 1800р.; набув статусу емісійного в результаті проведення грошової реформи у 1895-1897 р.р., за якою Росія перейшла до золотомонетного стандарту.		ЦБ створюється на основі спеціально-го закону, який передбачає особивий статус банку з моменту його заснування. Цей шлях є характерним: - для розвинутих країн, у яких не існувало єдиного емісійного банку (США); - для колишніх колоній, які після отримання незалежності будували власну банківську систему; - для постсоціалістичних країн, які проводили реформування банківської системи за принципів дворівневої побудови.

Напрями розвитку центральних банків в епоху глобалізації світових ринків

1 напрям	2 напрям	3 напрям
Співробітництво на міждержавному рівні	Співпраця з міжнародними кредитно-фінансовими організаціями	Створення наднаціональних ЦБ
1930 р. створено Банк міждержавних розрахунків (БМР). Його основні завдання: - сприяти співробітництву між ЦБ; - забезпечувати умови для проведення ЦБ міжнародних фінансових операцій; - виступати у ролі агента ЦБ – членів БМР у проведенні міжнародних розрахунків.	1944 р. створено Міжнародний валютний фонд (МВФ), який на сучасному етапі розвитку міжнародних кредитно-фінансових організацій є головним органом міждержавного валютного регулювання. Співпрацює переважно з ЦБ, що у перспективі може перетворити його на Банк центральних банків.	1979 р. створена Європейська валютна система (ЄВС). Її функціонування створило передумову для формування економічного валютного союзу ЄС (ЄВС), а з часом Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ), яка складається з Європейського центрального банку (ЄЦБ – розпочав функціонування з 1998 р.) і національних ЦБ країн ЄС. Головне завдання ЄСЦБ - підтримання цінової стабільності ЄСВ.

4.Становлення центрального банку в Україні.

Законодавчо-нормативна база, що регламентує діяльність центрального банку України
Назва законодавчого акту	Рік прийняття	Характеристика основних положень

ЗУ «Про банки і банківську діяльність»		Утворено центральний банк – Національний банк України (НБУ) та закладено основи дворівневої банківської системи, яка включає: - центральний банк як головний банківський інститут держави; - комерційні банки.
Конституція України		Закріплено основи правового статусу НБУ як центрального банку країни та надано право законодавчої ініціативи у Верховній Раді.
ЗУ «Про Національний банк України»		Посилено незалежний статус НБУ від владних структур у межах проведення монетарної політики та підвищено відповідальність за розв’язання макроекономічних завдань у грошово-кредитній сфері, насамперед: - підтримки сталості національної валюти; - забезпечення стабільності функціонування банківської системи.