Оперативна – передбачає широкий спектр як групових, так й індивідуальних дії, що здійснюються з метою досягнення виключного ринкового положення

2. Національний рівень регулювання міжнародної торгівлі виокремлено внаслідок існування державно-оформлених національних господарств, країн, уряди яких спрямовують свою діяльність на досягнення національних інтересів – політичних, ідеологічних, економічних, військових, соціальних, релігійних тощо. Система інтересів визначає сутність і конкретний зміст як внутрішньої, так і зовнішньої політики уряду, зокрема зовнішньоекономічної та зовнішньоторговельної.

Національний рівень характеризується розгалуженою системою інструментів регулювання міжнародної торгівлі, які застосовуються при реалізації зовнішньоекономічної та зовнішньоторговельної політик. За економічною природою, цілями і впливом на структуру, обсяги та динаміку зовнішньої торгівлі вони поділяються на дві великі групи, які вже згадувались: протекціоністські та ліберальні, або фритрейдерські.

3. Основними механізмами та інструментами регулювання міжнародної торгівлі на міждержавному рівні є преференційні режими, як прояв фритредерства і дискримінаційний торговельний режим, як прояв протекціонізму.

Преференційний торговельний режим являє собою особливий пільговий режим, що надається однією державою іншій без поширення на треті країни у вигляді знижок або повного скасування мита на імпортовані товари, пільгового кредитування і страхування зовнішньоторговельних операцій, спеціального валютного режиму, надання фінансової та технічної допомоги.

Дискримінаційним є торговельний режим, згідно з яким юридичним і фізичним особам однієї країни надаються в їх торговельній діяльності на території країни, що проводить дискримінацію, гірші умови, ніж ті, які надані на цій самій території юридичним і фізичним особам інших країн за допомогою реторсій та репресалій. Реторсії (від лат. retorsio – зворотна дія) є обмежувальними заходами, що застосовуються однією державою у відповідь на аналогічні дії іншої держави, що завдають економічної або моральної шкоди першій. Репресалії (від лат. represaliale – стримувати, зупиняти) є примусовими заходами, що застосовує одна держава у відповідь на неправомірні дії іншої. Сукупність репресалій і реторсій у двосторонніх торговельних відносинах призводять до ситуації „торговельної війни” між країнами.

4. На наднаціональному рівні регулювання міжнародної торгівлі здійснюється за допомогою спільних заходів країн-учасниць інтеграційних угод. Спільні заходи інтеграційних об’єднань мають дуалістичний характер: з одного боку, еони сприяють лібералізації торгівлі серед країн-учасниць, а з іншого - створюють протекціоністські бар’єри для доступу товарів і послуг інших країн на ринки країн-учасниць об’єднання. За економічною сутністю інструменти наднаціонального регулювання ідентичні заходам національних зовнішньоторговельних політик, але їх особливістю є колективний, узгоджений характер і спільні дії щодо досягнення економічних, соціальних і політичних інтересів країн-учасниць, що збігаються.

5. Глобальний рівень регулювання міжнародної торгівлі включає широкий спектр принципів, правил, міжнародних договорів і угод, що розробляються міжнародними організаціями, сферою діяльності яких є сприяння розвитку та регулювання міжнародних торговельно-економічних відносин. Центральне місце серед таких організацій посідає Світова організація торгівлі, а також такі організації як ЮНКТАД, ЮНСІТРАЛ, Міжнародний торговельний центр, Рада митного співробітництва, Бюро міжнародних виставок, Міжнародна торговельна палата, Спілка міжнародних ярмарків, а також регіональні та галузеві організації.

Усі перелічені рівні регулювання міжнародної торгівлі є тісно взаємозв’язаними, тому побудувати зовнішньоторговельну політику без урахування дії принципів корпоративного, міждержавного та глобального рівнів фактично неможливо.

3. До інструментів державного регулювання міжнародної торгівлі відносяться:

· тарифні методи, що переважно регулюють імпорт і спрямовані на захист національного товаровиробника від іноземної конкуренції, тому що роблять іноземні товари менш конкурентоспроможними;

· нетарифні методи, що регулюють як імпорт, так і експорт (допомагають виводити на світовий ринок більше вітчизняної продукції, роблячи її більш конкурентоспроможною).