Тема 6. Міжнародна торговельна політика

1. Суть та основні види міжнародної торговельної політики.

2. Рівні регулювання міжнародної торгівлі.

3. Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі.

4. Нетарифні інструменти регулювання міжнародної торгівлі.

Рекомендована література:

12. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В., Ржепішевський К.І. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях: Навчальний посібник. – К.: “Центр навчальної літератури”, 2004. – с. 57-84.

13. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. Посіб. – 4-те вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2003. - с. 46-102.

14. Киреев А.П. Международная экономика: Учеб. Пособие для вузов: В 2 ч. – ч.1: Международная экономика: движение товаров и факторов производства. – М., 1999. – с. 198-260.

15. Основи міжнародної торгівлі: Навчальний посібник; 2-ге вид. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – с.254-311.

16. Рокоча В.В. Міжнародна економіка: Навч. Посіб.: У 2 кн. – К.: Таксон 2000 – Кн. І: Міжнародна торгівля: теорія та політика. – с. 172-236.

17. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – с. 266-333.

18. Школа І.М., Козменко В.М, Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник / За ред.. І.М.Школи. – Київ: КНТЕУ, 2003. – с. 244- 263.

1. Як в минулому, так і в сучасних умовах кожна країна має визначати та розробляти механізми оптимального розв’язання проблеми ефективного приєднання до світових глобалізаційних процесів для забезпечення максимальних зовнішніх переваг та мінімальних внутрішніх втрат. В основі вирішення таких проблем лежить питання створення доцільної зовнішньоекономічної політики держави.

Зовнішньоекономічна політика – це загальний курс держави у сфері міжнародних економічних відносин, система принципів та методів, які визначають діяльність органів державної влади та державного управління, спрямовану на забезпечення інтересів національних економік в цілому та національних суб’єктів міжнародного бізнесу зокрема. Важливою складовою зовнішньоекономічної політики держави є зовнішньоторговельна політика, під якою розуміють спроби уряду регулювати міжнародний обмін товарами та послугами й контролювати міжнародне переміщення факторів виробництва, зокрема робочої сили та капіталу.

Першочергова роль держави в регулюванні зовнішньоторговельних процесів склалася історично. В минулому існували держави, які жили тільки за рахунок торгівлі і для торгівлі, наприклад, Фінікія, Венеція, Генуя, міста Ганзейської ліги.

До основних цілей зовнішньоторговельної політики відносяться:

· зміна обсягу експорту й імпорту;

· зміна структури зовнішньої торгівлі;

· забезпечення країни необхідними ресурсами;

· зміна співвідношення експортних та імпортних цін.

Розрізняють три основні підходи до регулювання міжнародної торгівлі:

· система однобічних заходів, за якої інструменти державного регулювання використовуються урядом країни в однобічному порядку без узгодження з торговим партнером. Звичайно односторонні заходи застосовуються у відповідь на аналогічні кроки інших країн і призводять до виникнення політичних напруг між торговими партнерами (обкладання окремих товарів митами, введення квот на імпорт і т.д.).

· укладання двосторонніх угод, у яких узгоджуються заходи торгової політики між торговими партнерами. Наприклад, при взаємній домовленості кожної з країн можуть вводитись конвенційні мита, що не ущільнюють інтереси іншої сторони, країни можуть узгоджувати технічні вимоги до маркування, пакування, домовлятися про взаємне визнання сертифікатів якості тощо.

· укладання багатосторонніх угод. Торговельна політика узгоджується і регулюється країнами-учасницями (Генеральна угода про тарифи і торгівлю, що входить до системи угод СОТ, угода в сфері торгівлі країн-членів ЄС).