Негативні наслідки індустріалізації

• Посилилася централізація управління промисловістю, утвердилися командно-адміністративні методи управління.

• Ігнорувалися економічні закони регулювання економіки.

• Змінилося співвідношення між великою і дрібною про­мисловістю, до складу якої входили кустарно-ремісничі заклади та окремі товаровиробники, Частка великої про­мисловості зросла до 92,5%.

• Держава відмовилася від нової економічної політики і по­чала примусовими засобами визискувати з селян додат­кові кошти на форсування індустріалізації.

• Обсяг товарів народного споживання відставав від по­треб, скоротилося виробництво в легкій та переробній галузях промисловості.

• Не було матеріального принципу стимулювання праці.

• Взято курс на мілітаризацію промисловості.

• Індустріалізація здійснювалася за рахунок селян, супро­воджувалася репресіями.

• Сталася ізоляція радянської економіки від світової.Низький життєвий рівень населення.

Життя й побут верств і груп населення

Будівельники гігантських об'єктів нерідко жили у жахливих умовах: у холодних бараках

, де не було ні підлоги, ні печей, де часто протікала покрівля. Не вистачало ліжок, постільної білизни, меблів, навіть сірників. Майже не існувало лазень і пралень, лютували епідемії тифу, дизентерії, малярії… Населення було погано забезпечене продовольством, товарами першої необхідності. У побут радянських людей надовго увійшли черги, продовольчі картки, дефіцит найнеобхіднішого. У ІІ п’ятирічці (1933-37рр.) життєвий рівень населення дещо підвищився.

Кооперування та колективізація на селі.

Колективізація – процес створення колективних господарств шляхом усуспільнення землі, реманенту, худоби, що здійснювала радянська влада у 20-х – 30-х рр. ХХст. З метою встановлення державного контролю за виробництвом стратегічного продукту - зерна (хліба).

У 1927-29 рр. селяни відмовлялись добровільно продавати хліб державі через дуже низькі заготівельні ціни. Щоб подолати хлібозаготівельну кризу влада почала терор проти селян (обшуки, величезні штрафи, розпродаж майна неплатників податків і боржників, депортація найнепокірніших у віддалені куточки країни)

• Лише на Дніпропетровщині під час таких «хлібозаготівель» у 1928 р. притягнуто до суду 1200 громадян, понад 3 тис. сімей виселено з рідних місць.

• На поч..1928р. Й.Сталін в умовах надзвичайних заходів «кризи хлібозаготівель» висунув гасло суцільної колективізації.

• Із березня 1929р. в містах з’явились картки на хліб – явне свідчення продовольчої кризи.

Перехід до суцільної колективізаці

Перші колгоспи виникли ще у 1917-20рр., але не масово.

Залежно від ступеня усуспільнення колективні господарства поділялись на:

ТСОЗи – товариства спільного обробітку землі (усуспільнювались лише посіви).

Артілі - спільними ставали посіви і майно, залишалась присадибна ділянка та необхідний для її обробітку реманент.

Комуни – селянські одноосібні господарства повністю розчинялись в колективному.

Колективне село повинно було забезпечити промисловість дешевою робочою силою (розкуркулені, але не депортовані селяни), а колгоспи – забезпечити промислові центри продовольством.

Грудень 1927р.- ХV з’їзд ВКП(б) проголосив курс на колективізацію.