Показники електрогосподарства

Основні (інтегральні) техніко-економічні показники наступні:

1. Показники економічності виробництва і розподілу енергії:

ü питомі витрати палива на виробництво енергії і тепла;

ü питомі витрати електроенергії на 1000 м³ стиснутого повітря.

2. Показники енергоємності продукції [2, С. 215]:

 

Е = Еф / n, (10.1)

 

де Еф – електроенергія, фактично витрачена на виробництво;

n – кількість виробленої продукції (т, шт, грн);

3. Показник енергоозброєності виробництва [2, С. 215]:

 

Ев = Ме / Ф, (10.2)

 

де Ме – сумарна потужність встановлених на підприємстві енергоустановок, кВт;

Ф – вартість основних виробничих фондів, грн.

Загальні потреби підприємства в енергії визначаються за формулою [2, С. 213]:

 

, (10.3)

 

де Н _в.е — планова норма витрати енергії на одиницю продукції, кВт · год;

N _пл — плановий обсяг випуску продукції в натуральному (вартісному) виразі, шт., грн;

Е _доп — витрати енергії на допоміжні потреби, кВт · год;

Е _ст — відпуск енергії на сторону, що планується, кВт · год;

Е _вт — втрати енергії в мережах, кВт · год.

Основною формою планування енергопостачання в даний час є річні енергобаланси. Поряд із плановим складається звітний баланс, що є засобом контролю за виконанням планових показників використання енергоресурсів і вишукування резервів. Основне завдання розробки енергетичного балансу – обґрунтування потреби підприємства в паливі і енергії для виконання плану по випуску продукції (доходна частина балансу), а також покриття цих витрат від виробників енергії (витратна частина балансу).

Як правило, баланси складаються на річний період із розбиванням по кварталах.

До складу балансу входять:

1. Розрахунок потреби основного і допоміжного виробництва в усіх видах енергії і палива.

2. Визначення допустимих втрат енергії в заводських мережах.

3. Сумарне споживання енергії.

Основними напрямами вдосконалення енергогосподарства і підвищення його ефективності є [2, С. 215]:

Ø широке впровадження ресурсозберігаючого устаткування;

Ø підвищення КПД власних генеруючи і перетворюючих установок;

Ø вдосконалення схем електроспоживання;

Ø автоматизація виробничих процесів, обліку і контролю використання енергоресурсів;

Ø застосування розрахунково-аналітичних методів нормування енергоресурсів;

Ø спрощення енергетичної структури підприємства;

Ø переорієнтація на використання нетрадиційних видів енергії, відповідно адоптація основного виробництва до них;

Ø використання вторинних енергоресурсів (ВЕР);

Ø впровадження раціональних методів організації ремонту і технічного обслуговування енергообладнання і енергосистем;

Ø автоматизація управління підприємством і споживання енергії;

Ø обґрунтований вибір видів енергії.