Специфічні ознаки адміністративної відповідальності

Адміністративна відповідальність (далі АВ) виступає одним з видів юридичної відповідальності. Під адміністративною відповідальністю слід розуміти застосування уповноваженим органом чи посадовою особою адміністративного стягнення до особи, яка вчинила правопорушення, що за своїм характером не тягне за собою відповідно до чинного законодавства кримінальну відповідальність.

Як явище правової дійсності вона характеризується двома видами ознак. По-перше, це ознаки, властиві юридичній відповідальності в цілому (основні); по-друге, ознаки, що відмежовують адміністративну відповідальність від інших видів юридичної відповідальності (похідні).

Основні ознаки АВ полягають у тому, що вона:

1. є засобом охорони встановленого державою правопорядку;

2. нормативно визначена і полягає в застосуванні (реалізації) санкцій правових норм;

3. є наслідком винного антигромадського діяння;

4. супроводжується державним і громадським осудом правопорушника і вчиненого ним діяння;

5. пов'язана з примусом, з негативними для правопорушника наслідками (морального або матеріального характеру), яких він має зазнати;

6. реалізується у відповідних процесуальних формах. Похідні ознаки адміністративної відповідальності визначаються її юридичною природою.

АВ настає, при порушенні не всіх, а тільки певної групи адміністративно-правових норм, і при порушенні норм не тільки адміністративного права. АВ тягне порушення тільки тієї норми адміністративного права, що охороняється адміністративними санкціями.

Це пояснюється специфікою адміністративного права, що, як відомо, регулює суспільні відносини, які виникають у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності держави. Внаслідок багатоманітності суспільних відносин, які виникають у даній галузі, всі норми адміністративного права утворюють кілька груп.

Щодо основної маси норм адміністративного права, то порушення встановлених ними правил тягне дисциплінарну відповідальність.

Викладене дозволяє визначити, що похідними ознаками адміністративної відповідальності будуть такі:

1. Її підставою є не тільки адміністративне правопорушення (проступок), а й порушення норм інших галузей права, у випадках, прямо передбачених чинним законодавством.

2. Вона полягає в застосуванні до винних адміністративних стягнень. У ст. 23 КпАП зазначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності.

3. Право притягнення до АВ надано багатьом державним органам та їх посадовим особам. Повний їх перелік міститься в розділі 111 (статті 218-244) КпАП.

4. Законодавством встановлено особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності (складання протоколу, збір і оцінка доказів тощо).

5. Адміністративна відповідальність урегульована нормами адміністративного права, що містить переліки адміністративних стягнень та органів, уповноважених їх застосовувати.

6. Право встановлення адміністративної відповідальності має досить широке коло суб'єктів:

 

Відмінність адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності та місце в системі адміністративного примусу. Співвідношення адміністративної, кримінальної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Адміністративна відповідальність від інших видів юридичної відповідальності відрізняється за такими критеріями:

- за підставами її застосування;

- за органами, які її застосовують;

- за колом суб' єктів відповідальності;

- за правовими наслідками;

- процесуальною процедурою її здійснення;

- за санкціями.

Адміністративна відповідальність відмежовується від кримінальної за такими критеріями:

- За органами, які її застосовують. Кримінальна відповідальність наступає виключно за рішеннями судових органів. Рішення про застосування адміністративної відповідальності приймаються численними органами управління, які наділені правами безпосереднього застосування до винних у скоєнні правопорушень відповідних адміністративних стягнень (ст.ст. 218 - 244-15 КУпАП).

- За правовими наслідками. Санкції та правообмеження, що застосовуються до правопорушників при притягненні до кримінальної відповідальності більш суворіші, ніж при адміністративній відповідальності. Заходи адміністративної відповідальності, навіть якщо вони застосовуються судовими органами, не тягнуть за собою таких наслідків, як судимість, ізоляція від суспільства.

- За колом суб'єктів. До кримінальної відповідальності можуть бути притягнуті громадяни України або іноземні громадяни, особи без громадянства, осудні особи, які досягли віку кримінальної відповідальності - 16-ти (ч.1 ст.22 КК), а за окремі злочини - від 14-ти до 16-ти років (ч.2 ст.22 КК). До адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті, крім вже перерахованих, також юридичні особи та неповнолітні, які досягли 16 років, і до яких застосовуються заходи впливу передбачені статтею 241 КУпАП).

- За нормативними та фактичними підставами. Нормативними підставами застосування кримінальної відповідальності є норми Кримінального кодексу України, адміністративної - норми КУпАП та інших законодавчих актів, що встановлюють адміністративну відповідальність. Фактичними підставами є: в адміністративній відповідальності факт вчинення проступку (склад адміністративного проступку); в кримінальній - конкретний склад злочину, який має більшу суспільну небезпечність.

- Процедурою та швидкістю застосування санкцій до правопорушників. Це можна пояснити тим, що адміністративні проступки в порівнянні з кримінальними злочинами легко встановлюються, не вимагають проведення попереднього слідства, судового розгляду.

В основу відмежування адміністративної відповідальності від цивільно-правової можна покласти усі вказані ознаки, за виключенням тієї, яка дає характеристику кола суб'єктів відповідальності - в адміністративній та цивільній відповідальності вони співпадають. Зокрема:

- За органами, які її застосовують. Адміністративна відповідальність відноситься до компетенції органів управління та їх посадових осіб, а цивільно-правова - до компетенції судів.

- За правовими наслідками їх застосування. Заходами цивільної відповідальності суспільні відносини, як правило, захищаються, за рахунок майна винного з метою поновити попередній майновий стан потерпілої сторони. Заходи адміністративної відповідальності, як і кримінальної, направлені проти особи порушника.

- За нормативними та фактичними підставами. Нормативні підстави адміністративної та цивільно-правової відповідальності регулюються різним законодавством - адміністративним та цивільним. Відмінності за фактичними підставами полягають у специфіці конкретних складів адміністративного та цивільного проступку - об' єкта протиправного посягання, правових наслідків їх вчинення.

Об'єктом цивільних протиправних дій є майнові відносини, які захищаються у позовному порядку через суд. Об'єкт адміністративних протиправних дій інший - суспільні відносини в сфері державного управління, які захищаються у позасудовому, адміністративному порядку владою відповідних органів та посадових осіб.

Адміністративна відповідальність відрізняється від цивільної і наслідками протиправного діяння. Якщо для адміністративних правопорушень такий елемент, як протиправний наслідок (матеріальна шкода) не є обов'язковим, то склад цивільного правопорушення, як правило, передбачає його.

- За процедурою застосування і здійснення. Адміністративна відповідальність наступає у позасудовому порядку у короткі терміни або навіть на місці вчинення проступку, коли цивільна не може мати місця без відповідного звернення зацікавленої сторони до суду з позовом. Строки притягнення до цивільної відповідальності, на відміну від адміністративної - до трьох років, можуть перериватися, подовжуватися, поновлюватися тощо.

Дисциплінарна відповідальність спрямована на зміцнення дисципліни, попередження дисциплінарних проступків, виховання працівників у дусі розуміння свого обов' язку працювати з дотриманням правил внутрішнього розпорядку підприємства, установи (органу).

Можна відзначити ту обставину, що відносини в сфері дисциплінарної відповідальності врегульовуються в основному владно-розпорядчими методами, які є найбільш характерними для адміністративного права. Крім того, деякі відносини адміністративної відповідальності охороняються одночасно як адміністративними, так і дисциплінарними санкціями, які застосовуються за одне й теж правопорушення (наприклад, ст.15 КУпАП). Ця обставина наближує дисциплінарну відповідальність до адміністративної.

В основу відмежування адміністративної відповідальності від дисциплінарної можна покласти ті ж критерії, що й при її відмежуванні від інших видів відповідальності. Зокрема:

- За органами, які її застосовують. Адміністративна відповідальність наступає перед органами або посадовими особами, з якими винний, як правило, не має службових або трудових відносин і яким правопорушник безпосередньо не підпорядкований. При дисциплінарній відповідальності право накладати стягнення мають посадові особи, яким порушники дисциплінарних положень безпосередньо або опосередковано підпорядковуються.

- За правовими наслідками їх застосування. Притягнення до дисциплінарної відповідальності перешкоджає службовому просуванню особи, підвищенню її в посаді. Виключним видом дисциплінарного стягнення є звільнення особи. Адміністративна відповідальність, як правило, не супроводжуються негативними для правопорушника наслідками в його службовій діяльності. У цілому адміністративна відповідальність відрізняється від дисциплінарної характером самих санкцій, ступенем суспільної шкідливості, вона не має таких видів стягнення, як штраф, конфіскація, виправні роботи тощо.

- За колом суб'єктів. Коло суб'єктів дисциплінарної відповідальності значно менше ніж адміністративної. Ними не можуть бути юридичні особи, громадяни України, іноземні громадяни. До них відносяться лише особи, що працюють в державних, громадських організаціях, установах, військовослужбовці, особи рядового та начальницького складу ОВС, СБУ, студенти, учні навчальних закладів, тобто усі особи, які пов'язані трудовими, службовими або навчальними відносинами з виробництвом, службою, навчальним закладом.

- За нормативними та фактичними підставами. Неминучість нормативних підстав пояснюється різницею в законодавстві, яким воно регламентується.

Відмінність адміністративної відповідальності від дисциплінарної за фактичними підставами пов'язано з різними об'єктами протиправного посягання.

Об' єктом адміністративного проступку є суспільні відносини, що виникають у різних сферах державного управління.

Об' єктом дисциплінарного проступку є трудові та службові правовідносини.

За процедурою застосування і здійснення. На відміну від провадження у справах про адміністративні правопорушення, в дисциплінарному провадженні факт скоєння проступку встановлюється на підставі записів, пояснень винного. Порядок накладення стягнення, як правило, оформляється наказом по органу, установі, підприємству. В адміністративному - факт вчинення встановлюється на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того в дисциплінарному провадженні менш виражені стадії просування справи.

Суб’єкти адміністративної відповідальності. Фізичні та юридичні особи. Вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність. Відповідальність неповнолітніх. Відповідальність посадових осіб. Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів. Відповідальність іноземних громадян і осіб без громадянства.

Загальний суб'єкт адміністративної відповідальності ще - фізична особа, осудне, досягла 16-річного віку (чи юридична особа), скоїла адміністративне правопорушення, протягом якого несе за собою адміністративної відповідальності.

Спеціальний суб'єкт адміністративної відповідальності ще - фізична особа, осудне, досягла встановленого законом віку і її скоїла адміністративне правопорушення, до складу якої включені будь-які спеціальні ознаки суб'єкта, що доповнюють загальні (за умови, якщо проговорилася особа несе вчинення даного правопорушення адміністративної відповідальності). Це може статися юридична особа, скоїла адміністративне правопорушення, до складу якої включені будь-які спеціальні ознаки суб'єкта, що доповнюють загальні (наприклад, по організаційно-правовою формі юридичної особи як іст.6.6 Кодексу РФ про адміністративні правопорушення (далі - КоАП РФ), встановлює відповідальність порушення санітарно-епідеміологічних вимог до організації харчування населення деінде, а в спеціально обладнаних місцях - їдалень, ресторанах, кафе, в барах і інших містах).

Особливий суб'єкт адміністративної відповідальності ще - лише фізичного обличчя, осудне, досягла встановленого законом віку і її скоїла адміністративне правопорушення, але з особливостей свого спеціального адміністративно-правового статусу що під дію винятків із положень провадження у справам про адміністративні правопорушення.

С.В. Матвєєв визначив поняття особливого суб'єкта як "суб'єкта адміністративної відповідальності ще, який має ознаками, закріпленими загальними нормами про відповідальність, не включеними у складі проступку, але впливають на величину і вид стягнення, порядок його застосування".

Відповідальність особливих суб'єктів. Стаття 2.5 Кодексу встановлює відповідальність за адміністративні правопорушення, скоєні військовослужбовцями й іншими особами, у яких поширюється дію дисциплінарних статутів.

За вчинення адміністративних правопорушень названі особливі суб'єкти відповідають відповідно до дисциплінарними статутами. За порушення законодавства про вибори й референдумах, у сфері забезпечення санітарно-епідеміологічного добробуту населення, правил дорожнього руху, вимог пожежної безпеки поза місця служби, законодавства про охорону навколишнього природного довкілля, митних правив і правил режиму Державної кордону Російської Федерації, прикордонного режиму, режиму на пунктах пропуску Державну кордон Російської Федерації, і навіть за адміністративні правопорушення у сфері податків, зборів і фінансів, невиконання законних вимог прокурора, слідчого, особи, котра здійснює дізнання, чи посадової особи, здійснює провадження у справі про адміністративне правопорушення, особи, у яких поширюється дію дисциплінарних статутів чи спеціальних положень про дисципліни, відповідають загальних підставах. Однак до зазначеним особам неможливо знайти застосовані адміністративні покарання вигляді адміністративного арешту, а до військовиків, які пройшли військову службу за призовом - й у вигляді адміністративного штрафу.

Така особливість адміністративної відповідальності ще зазначених особливих суб'єктів було закріплено ще Кодексі РРФСР про адміністративні правопорушення 1984 р. Загальне правило, за яким окремі категорії державних службовців скоєння адміністративних правопорушень несуть не адміністративну, а дисциплінарну відповідальність, зумовлювалося наявністю кола дисциплінарних стягнень (зокрема матеріального характеру), які можуть накладатися на зазначену категорію осіб.

Необхідність залучення цих осіб до адміністративної відповідальності ряд правопорушень загальних підставах в ранішедействовавшем Кодексі зумовлювалася специфічністю даних правопорушень і передбаченими специфічними заходами державного примусу право їх вчинення: позбавлення спеціального права (управління транспортним засобом, полювання),возмездное вилучення і конфіскація предметів, що з'явилися знаряддями скоєння правопорушень (рушниць, інших знарядь полювання чи добування тварин, предметів контрабанди) тощо. Накладення даних адміністративних стягнень за змістом скоєних правопорушень довелося б, а дисциплінарна відповідальність таких спеціальних заходів не передбачала. Нині на зазначені категорії державних службовців можливо накласти будь-яке адміністративне покарання (крім адміністративного арешту). Цим порушується логіка права, визначальна принцип адміністративної відповідальності ще цієї категорії осіб. Неможливість накладення адміністративного штрафу на військовослужбовців, проходять військову службу за призовом, пояснюється лише тим що в останніх самостійних джерел доходів, із яким його було б утримати.

Законодавство РФ передбачає і інших випадків особливостей адміністративної відповідальності ще окремих категорій осіб (депутатів, суддів, працівників прокуратури тощо.). Ці особливості закріплюються у різних законах РФ і зберігають у Кодексі РФ про адміністративні правопорушення. Зазначене обставина створює певні труднощі, щобправоприменителя.

Відповідальність неповнолітніх. Стаття 2.3 КоАП РФ встановлює загальне правило, за яким адміністративної відповідальності ще підлягають особи, досягли на момент скоєння адміністративного правопорушення 16-річного віку.

З урахуванням конкретних обставин справи і передачею даних про особі,совершившем адміністративне правопорушення віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, комісією у справах неповнолітніх і захист їх прав вказане обличчя то, можливо звільнено адміністративної відповідальності ще із застосуванням щодо нього заходи впливу, передбаченої федеральним законодавством про захист неповнолітніх.

Нерідко Кодекс передбачає можливість притягнення до адміністративної відповідальності ще батьків неповнолітніх:

– за невиконання батьками чи інші законними представниками неповнолітніх обов'язків за змістом й виховання неповнолітніх (>ст.5.35 Кодексу);

– за залучення неповнолітнього батьками чи інші законними представниками неповнолітніх, і навіть особами, у яких покладено обов'язки з навчання й виховання неповнолітніх, у її слововжиток спиртних напоїв чи одурманюючих речовин (ч.3ст.6.10 Кодексу);

– за появу у стані сп'яніння неповнолітніх, так само як розпиття ними алкогольної іспиртосодержащей продукції, споживання ними наркотичних коштів чи психотропних речовин, у громадських місцях (ст. 20.22 Кодексу).

Відповідальність посадових осіб. Однією з спеціальних суб'єктів адміністративної відповідальності ще є посадові особи. адміністративної відповідальності підлягає посадова особа як спеціального суб'єкта відповідальності лише у випадках здійснення ним адміністративного правопорушення у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням своїх службовими обов'язками (>ст.2.4 Кодексу). Відповідно, в інших випадках фізичні особи, є посадовими особами, несуть адміністративної відповідальності як загальні суб'єкти. Названа норма Кодексу в примітці до статті дає визначення посадової особи щодо залучення його до відповідальності у ролі спеціального суб'єкта адміністративної відповідальності ще. Слід зазначити, що визначення ширше, ніж визначення посадової особи в адміністративному праві загалом, оскільки охоплює як державних службовців.

Відповідальність іноземних громадян, осіб без громадянства і закордонних юридичних. Стаття 2.6 Кодексу визначає загальне правило, за яким іноземним громадянам, особи без громадянства й іноземні юридичних осіб, котрі вчинили біля Російської Федерації адміністративні правопорушення, підлягають адміністративної відповідальності ще загальних підставах.

Питання адміністративної відповідальності ще іноземного громадянина, котрий має імунітетом від адміністративної юрисдикції Російської Федерації відповідно до федеральними законів і міжнародними договорами Російської Федерації і вчинила біля Російської Федерації адміністративне правопорушення, дозволяється відповідно до нормами міжнародного права. У таких випадках названі особи суб'єктами адміністративної відповідальності ще є.

 

7. Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб. Види адміністративних правопорушень, що тягнуть адміністративну відповідальність юридичних осіб.

Досить довгий час уважалося, що до адміністративної відпові­дальності можуть притягатися лише фізичні особи. При цьому на­водилися також обставини, що свідчать про певну схожість адмі­ністративної та кримінальної відповідальності. Поряд з іншими, йшлось і про неможливість притягнути юридичну особу до відпові­дальності як у першому, так і в другому варіанті. На сьогоднішній день наука адміністративного права та практика застосування адмі­ністративно-правових норм свідчить про наявність адміністративної відповідальності юридичних осіб. Це твердження вважається пра­вильним, попри те, що чинний КУпАП не містить юридичних осіб як суб'єктів адміністративного правопорушення.

Заслуговує на увагу позиція Д. Лук'янця, згідно з якою в кон­тексті адміністративної відповідальності існують певні особливос­ті юридичних осіб як суб'єктів правовідносин порівняно з фізич­ними особами. До них відносять:

відсутність у юридичних осіб власних психічних характе­ристик;

участь юридичних осіб у правовідносинах через уповнова­жених представників;

наявність у юридичних осіб внутрішньої організаційної структури,

специфічні параметри оцінювання діяльності юридичних осіб

Слід зазначити, що інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб поступово, але досить системно розвивається Для прикладу, у Російській Федерації новий Кодекс про адміністратив­ні правопорушення (діє від 2002 р) містить положення щодо пра­вових підстав такої відповідальності юридичних осіб Проекти нормативно-правових актів у сфері адміністративної відповідаль­ності в Україні також базуються на визнанні адміністративної від­повідальності юридичних осіб, що дає підстави говорити про це у рамках вивчення адміністративного права

">Обставинами, що свідчать про наявність адміністративної відповідальності юридичних осіб, є:

соціально-економічні та політичні зміни в Україні, початок яких датується 90-ми роками минулого століття, привели до ста­новлення ринкових відносин, розвитку підприємництва та мо­дернізації вирішення юридичних конфліктів за участі юридичних осіб,

наявність законів України, які містять положення щодо адмі­ністративної відповідальності юридичних осіб (від 14 жовтня 1994 р № 208/94-ВР «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудуван­ня»», від 7 червня 1996 р N° 236/96-ВР «Про захист від недобро­совісної конкуренції», від 3 липня 1996 р № 270/96-ВР «Про рек­ламу» та ш),

наявність підзаконних актів, положення яких деталізують механізм притягнення до адміністративної відповідальності юри­дичних осіб (наприклад, постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 р № 244 «Про затвердження Положення про поря­док накладення штрафів за правопорушення у сфері містобуду­вання» або постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р № 1177 «Про затвердження Положення про порядок на­кладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів»),

наявність конкретних прикладів накладення адміністратив­них стягнень на юридичних осіб (наприклад, постанова Національ­ної комісії регулювання електроенергетики України від 17 серпня 2005 р. № 674 «Про накладення штрафу на ВАТ «Запоріжжяобленерго» за порушення ліцензійних умов з постачання і передачі електричної енергії»).

Характерні риси адміністративної відповідальності юридич­них осіб:

Деліктоздатність виникає від моменту державної реєстрації.

Деліктоздатність втрачається від моменту вилучення з ре­єстру юридичних осіб.

Свідчить про можливість держави суттєво впливати на госпо­дарську діяльність юридичних осіб і економічні процеси в цілому.

Велика кількість і різноманітність варіантів стягнень, що їх як передбачено, так і не передбачено в КУпАП (штраф, припинен­ня чи призупинення певного виду чи всієї діяльності, вилучення майна тощо).

Може виступати як загальним (усі юридичні особи), так і спеціальним суб'єктом (юридичні особи, які діють у сфері громад­ського харчування, у сфері побутових послуг тощо) адміністратив­ного правопорушення.

Доцільно вказати на появу у 2003 р. Господарського кодексу України (ГК), розділ п'ятий якого має назву «Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання», де, зокрема, передба­чається застосування господарських та адміністративно-госпо­дарських санкцій. Господарські санкції застосовуються в установ­леному законом порядку з ініціативи учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваже­ними органами державної влади або органами місцевого самовря­дування.

Стаття 239 ГК містить перелік видів адміністративно-госпо­дарських санкцій. До них відносять:

вилучення прибутку (доходу);

адміністративно-господарський штраф;

стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів;

припинення експортно-імпортних операцій;

застосування індивідуального режиму ліцензування;

- зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом гос­подарювання певних видів господарської діяльності;

анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом гос­подарювання окремих видів господарської діяльності,

обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання,

скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта госпо­дарювання,

інші адміністративно-господарські санкції, встановлені ГК та іншими законами

Важливим є те, що адміністративно-господарські санкції мо­жуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шес­ти місяців від дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік від дня порушення цим суб'єктом установлених законо­давчими актами правил здійснення господарської діяльності

Аналізуючи ж чинне законодавство, можна знайти велику кількість санкцій, які можуть уважатись адміністративними стяг­неннями, що застосувуються до юридичних осіб У цілому їх мож­на поділити на

Заходи майнового характеру

а) фінансові санкції,

б) конфіскація майна,

в) вилучення прибутку (доходу) або інших незаконно отрима­них сум

2 Заходи, пов'язані з обмеженням дієздатності юридичних осіб

а) зупинення дії або анулювання ліцензії,

б) обмеження у здійсненні певних видів діяльності

3 Заходи організаційного характеру

а) примусова реорганізація юридичної особи,

б) ліквідація юридичної особи

Серед існуючих проблем адміністративної відповідальності юридичних осіб доцільно вирізнити основні:

відсутність у чинному КУпАП (як основному документі, що присвячений питанням адміністративної відповідальності) норм, які стосуються адміністративної відповідальності юридич­них осіб,

необхідність конструювання та наведення в єдиному нор­мативно-правовому акті повного переліку адміністративних стягнень, що можуть застосовуватися до юридичних осіб, з визначен­ням загальних правил накладення вказаних стягнень,

необхідність визначення місця та ролі адмшістративно-господарських санкцій у загальній структурі адміністративної відпо­відальності юридичних осіб,

потреби теоретико-правового обґрунтування вини юридич­ної особи (як необхідної складової суб'єктивної сторони адмініст­ративного правопорушення) тощо