Професори Чернівецького університету

Тема 8. Буковинський університет і Львівська політехніка

План лекції:

1. Професори Чернівецького університету

2. Дослідження Л. Царо у Львівській політехніці

3. Професор Йоанікій Шимонович - приват-доцент Кам’янець-Подільського університету

4. Наукові економічні гуртки і західно-українське студентство

Професори Чернівецького університету

Чернівецький університет серед західноукраїнських був наймолодшим (заснований в 1874 р.). Тому кафедра політичної економії (вже дуже поширеної і досить популярної на той час науки) почала існувати тут з самого початку, як і кафедра статистики. Викладання в університеті проводилось німецькою мовою, іноземними викладачами, які не ставили перед собою завдань стосовно розробки та розв’язання економічних проблем краю.

На кафедрі статистики Чернівецького університету в 1874-1879 рр. працював екстраординарний професор Юліус Платтер. В 1878 р. в Йєні він видав свою брошуру - Soziale Studien in der Bukowina 1-te Reine, в якій описав соціальноекономічне становище Буковини на основі аналізу матеріалів торгівельної палати, буковинського ландтагу та анкетування. В брошурі вчений торкнувся окремих негативних наслідків австрійського панування на Буковині, обуривши цим поміщиків та місцевих урядовців. В характеристиці трудящих Ю. Платтер дотримувався відверто реакційних позицій.

Першим викладачем, професором кафедри політекономії був Фрідріх Кляйнвехтер (1838-1925 pp.) з Празького університету, який працював у Чернівцях до кінця свого життя. Крім виконання академічних обов’язків, він брав участь у різних урядових та громадських заходах. У своїх дослідженнях вчений спеціалізувався на організації промислового виробництва та зіставленні економічних систем.

В Чернівецькому університеті свою блискучу кар’єру приват-доцента розпочав відомий австрійський економіст і соціолог Йозеф Алоїз Шумпетер (1883 - 1950). Він був послідовником маржиналістської австрійської школи К. Менгера, Ф. Візера, О. Бем-Баверека, чиї семінари відвідував. Й. Шумпетер - один із засновників теорій економічного зростання та розвитку. Вчений був дослідником економічної динаміки, великих і малих циклів кон’юнктури.

Перша стаття Й. Шумпетера - Про математичний метод в теоретичній економії‖ (1906) та перша велика праця - Сутність та основний зміст теоретичної політичної економії‖ (1908) присвячені методології науки та аналізу розробок маржиналізму. Й. Шумпетер вважав перспективним застосування математичних методів у економічних дослідженнях, а тому вдався до популяризації моделі загальної рівноваги Л. Вальраса.

Узагальнюючим результатом першої - творчої хвилі Й.Шумпетера стала книга - Теорія економічного розвитку" (1912). Основна ідея - теорії економічного розвитку, висунутої Й.Шумпетером, полягає в тому, що розвиток економіки ґрунтується на впровадженні новинок, інновацій, використанням наявних джерел у нові способи. Інновації - це нові продукти, нові технології, нова організація промислового виробництва, відкриття нових ринків. Головною фігурою, що здійснює нові виробничі комбінації, є підприємець, людина, здатна до творчості, ризику, досягнення успіху. Її основні якості - постійний пошук, використання нововведень у виробництві, господарській діяльності. Основний імпульс, що приводить капіталістичний механізм у рух і підтримує його в стані руху, виходить з нових споживчих благ, нових методів виробництва і транспортування товарів, нових ринків і нових форм економічної організації, які створюються капіталістичними підприємствами.

Працювати, за Шумпетером, означає комбінувати речі й сили, створювати комбінації з цих речей і сил. У процесі розвитку старі продукти і колишні форми виробництва витісняються. Відбувається процес творчого руйнування". Поступово складається нова основа економічної організації. До неї пристосовуються підприємства. Розвиток економіки на основі нововведень набуває циклічного характеру. Єдиним носієм технічного прогресу, на думку Й. Шумпетера, була капіталістична монополія.

Й.Шумпетер є автором теорії інновацій, принципу творчого руйнування, теорії економічного розвитку, праць: Історія теорій і методів (нарис політичної економії), Криза держави, заснованої на податках (1918), Цикли ділової активності, Капіталізм, соціалізм і демократія (1942), Історія економічного аналізу (1954). Так, у праці Історія економічного аналізу він підкреслив, що історична природа економічного процесу обмежує кількість економічних законів, які можуть сформулювати економісти. До того ж, економічні закони є менш стійкими, ніж закони інших природничих наук.

Дослідники відносять Й. Шумпетера до австрійської школи, але сам він не любив зараховувати себе до певних груп, шкіл тощо, про що свідчить спосіб мислення та світогляд вченого, які в свій час могли виокремитись в окрему школу – шумпетеріанську, але не виокремились через складність викладення. Він створив певну теоретичну систему, яка могла б пояснити принципи функціонування капіталістичної економіки на всіх її рівнях розвитку та прогнозувати цей розвиток, використавши при цьому ідеї всіх можливих теорій політичної економії. Повна незалежність поглядів Й. Шумпетера від будь-яких шкіл була помітною вже в його ранніх роботах.

Лекції в Чернівцях Й. Шумпетер читав у 1909-1911 роках, згодом у 1919-1920 pp. був міністром фінансів Австрійської республіки. З 1925 по 1932 р. він - професор Боннського університету в Німеччині, а з 1932 р. і до кінця життя був професором Гарвардського університету (США).

Після Й. Шумпетера у Чернівці прийшов викладати Альфред Амманн (Амонн) (1883-1962) із Фрайбурзького університету, пропрацювавши там протягому 1912 - 1919 pp.

Чималий внесок до справи національного відродження зробив, зокрема, професор Чернівецького університету С. Смаль-Стоцький, який став фундатором кафедри української мови в цьому німецькомовному навчальному закладі, був членом Наукового товариства ім. Т.Шевченка.